Характеристика компонентів системи фінансового аналізу

Компоненти системи	Характеристика компонента
Мета	Надання інформації в систему управління про фінансову діяльність підприємства та можливості її оптимізації.
Об'єкт	Фінансова діяльність підприємства
Суб'єкт	Аналітик, фінансовий менеджер, аналітичний відділ, бухгалтер-аналітик (відповідна посадова особа або уповноважений відділ).
Засоби	Методичний і технічний інструментарій.
Операції	Збір, обробка, зберігання і передача інформації.
Результат	Науково обґрунтоване оптимальне управлінське рішення.
Забезпечення	Організаційне, інформаційне, методичне, технічне, кадрове та інші види забезпечення.
Умови	Взаємозв'язок елементів системи; інформаційний зв'язок з рівноправними, підлеглими та системами більш високого рівня.
Структура	Система показників, яка характеризує окремі напрямки фінансового аналізу.
Техніка проведення	Аналітичні розрахунки, які здійснюються з використанням формалізованих та неформалізованих методів фінансового аналізу.

Взаємозв'язок загальних і специфічних функцій управління полягає в тому, що загальні функція не можуть здійснюватися самі по собі, без додатка якого-небудь об'єкту управління, а будь-яка специфічна функція управління яким-небудь об'єктом може бути здійснена тільки за допомогою загальних функцій.

Загальні, головні функції економічного управління, чи, як їх іноді називають, основні функції економічної діяльності, можна визначити так:

1) інформаційне забезпечення управління (збір, обробка, упорядкування інформації про економічні явища і процеси);

2) аналіз (аналіз результатів економічної діяльності, оцінка її успішності і можливостей удосконалювання на підставі науково обґрунтованих критеріїв);

3) планування (прогнозування, перспективне і поточне планування економічної системи);

4) організація управління (організація ефективного функціонування тих чи інших елементів господарського механізму з метою оптимізації використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів економічної системи);

5) контроль (контроль за ходом виконання бізнес-планів і управлінських рішень).

Перші дві загальні функції відбивають технологічні етапи управління, що зводяться до інформаційного й аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень. Саме прийняття рішень здійснюється у виді функції управління, що відображає тимчасові етапи: планування, організацію і контроль. Отже, аналіз і інші види управлінської діяльності, що відбивають першу функцію, є такими функціями управління, які притаманні всім іншим загальним і специфічним функціям.

Головна мета фінансового менеджменту – забезпечення зростання добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато задач, основними серед яких є:

- забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку;

- оптимізація грошового обороту і підтримання платоспроможності підприємства;

- забезпечення реалізації економічних інтересів суб’єктів фінансових відносин;

- забезпечення мінімізації фінансових ризиків.

Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку відбувається шляхом втілення ефективної політики фінансування господарської діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів, оптимізації фінансової структури підприємства.

Оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємства досягається за рахунок ефективного управління грошовими потоками підприємства, підтриманням ліквідності його активів, забезпеченням постійної платоспроможності підприємства.

Реалізація економічних інтересів суб’єктів фінансових відносин здійснюється за допомогою ефективного управління активами підприємства, оптимізації їх складу, структури, розміру. При цьому важливе значення має скорочення різниці між величиною номінального прибутку і реальним прибутком, що забезпечується реальним надходженням грошових коштів на підприємство.

Забезпечення мінімізації фінансових ризиків реалізується шляхом ефективного управління, що передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, застосування превентивних заходів і ефективних форм зовнішнього та внутрішнього страхування.

Наочно видно, що реалізація всіх цих задач фінансового менеджменту стає можливою при наявності своєчасної та об’єктивної інформації щодо об’єкту управління, яку надає саме підсистема фінансового аналізу.

Це підкреслюється тими функціями, які виконує фінансовий менеджмент:

- дослідження зовнішнього економічного середовища;

- розробка фінансової стратегії підприємства;

- аналіз і планування фінансової діяльності;

- прийняття рішень з питань оперативної і фінансової діяльності;

- прийняття інвестиційних рішень;

- взаємодія з іншими контрагентами з питань фінансової діяльності (державними органами, фінансово-кредитними установами, суб’єктами фінансового ринку, іншими підприємствами, фізичними особами).

В процесі реалізації цих функцій вивчаються питання державного регулювання фінансової діяльності, аналізується стан економіки, фінансового ринку, прогнозуються важливі показники, що пов’язані з діяльністю підприємства, здійснюється оцінка і вибір конкретних партнерів, розробляється система фінансових планів і бюджетів, формується система альтернативних управлінських рішень, організується система моніторингу фінансової діяльності підприємства в цілому.

Враховуючи об’єкти та функції фінансового менеджменту на підприємстві, виділяють його наступні напрямки:

- формування активів (розрахунок реальної потреби за видами активів і визначення їх суми, виходячи з обсягів діяльності підприємства);

- формування фінансової структури капіталу (визначення загальної потреби в капіталі, вивчення й аналіз альтернативних джерел формування фінансових ресурсів підприємства);

- управління оборотними активами (аналіз і прогнозування тривалості оборотних циклів робочого капіталу);

- управління необоротними активами (забезпечення ефективного використання основних засобів);

- управління інвестиціями (формування напрямків інвестиційної діяльності підприємства, оцінка реальних проектів);

- управління формуванням власних фінансових ресурсів (визначення потреби у власних фінансових ресурсах для реалізації фінансової стратегії підприємства, підвищення розміру чистого прибутку);

- управління залученими фінансовими ресурсами (визначення вартості залучених коштів, оптимізація співвідношення короткострокової та довгострокової заборгованості);

- управління фінансовими ризиками (визначення складу основних фінансових ризиків, їх оцінка, формування заходів по їх мінімізації та страхуванню).

Використання системного підходу до розгляду фінансового аналізу, який сьогодні отримав нові практичні можливості, пов’язані з розширенням інформаційних технологій, сприяє його більш глибокому розумінню та посиленню його впливу як безпосередньо на процес управління, так і на результати діяльності підприємств. В контексті теорії системного підходу, методика фінансового аналізу повинна враховувати наступне.

1. Система – це комплекс взаємозалежних елементів, об'єднаних для виконання визначеної мети або сукупності цілей.

2. Система являє собою елемент системи більш високого порядку й у той же час може бути розчленована на підсистеми нижчого порядку.

3. Мета підсистеми повинна збігатися з цілями системи вищого порядку й у такий же спосіб трансформуватися вниз.

4. При дослідженні об'єкта як системи опис її елементів не повинний носити самодостатнього характеру. Елемент описується не як щось відособлене, а з урахуванням його місця в цілому.

5. Існує двосторонній зв'язок між усією системою і її елементами. Тому властивості цілого народжуються з властивостей елементів і навпаки.

6. Властивості системи визначаються не сумою властивостей елементів, а взаємодією елементів і їхніх властивостей.

7. Система утворює особливу єдність з навколишнім середовищем. У зв'язку з цим дослідження системи, як правило, невіддільно від вивченні умов її існування.

Ефективне управління фінансовою діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з яких є:

1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. У якій би сфері діяльності підприємства не приймалося управлінське рішення, воно прямо або побічно впливає на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності. Фінансовий менеджмент безпосередньо зв'язаний з виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу і деякими іншими видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості фінансового менеджменту з загальною системою управління підприємством.

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення в області формування, розподілу, використання фінансових ресурсів і організації грошового обігу підприємства найтіснішим образом взаємозалежні і здійснюють прямий або непрямий вплив на результати його фінансової діяльності. У ряді випадків цей вплив може носити суперечливий характер. Тому фінансовий менеджмент повинний розглядатися як комплексна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок у загальну результативність фінансової діяльності підприємства.

3. Високий динамізм управління.

4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу припускає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування і використання фінансових ресурсів і організації грошового обігу повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень їхній вибір для реалізації повинний бути заснований на системі критеріїв, що визначають фінансову ідеологію, фінансову стратегію або конкретну фінансову політику підприємства. Система таких критеріїв встановлюється самим підприємством.

5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

Ефективний фінансовий менеджмент, організований з урахуванням викладених принципів, дозволяє формувати ресурсний потенціал високих темпів приросту виробничої діяльності підприємства, забезпечувати постійне зростання власного капіталу, істотно підвищувати його конкурентну позицію на ринку, забезпечувати стабільний економічний розвиток у стратегічній перспективі.

Фінансовий менеджмент набуває практичного втілення завдяки фінансовій політиці підприємства. В останні роки проблемі визначення фінансової політики надається важливе значення. Проте єдиної думки щодо теоретичного аспекту цього питання сьогодні не існує.

В найбільш загальному вигляді під фінансовою політикою розуміють спосіб організації і реалізації фінансових відносин. На мікроекономічному рівні – в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів, оптимальній реалізації функцій фінансового менеджменту.

Фінансова політика підприємства, як реалізація фінансового менеджменту, включає багато складових, таких як:

- облікова політика;

- кредитна політика;

- політика управління грошовими коштами;

- політика управління витратами;

- дивідендна політика тощо.

Вибір варіанту облікової політики підприємство здійснює у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

В рамках кредитної політики вирішується питання про забезпечення оборотними засобами, а саме визначається розмір власного оборотного капіталу та потреба в позиковому; необхідність залучення довгострокових кредитів; вивчається структура капіталу і фінансова стійкість підприємства.

Політика управління грошовими потоками пов’язана з оптимізацією залишків коштів на рахунках підприємства, мінімізацією проміжків часу між надходженням коштів і їх використанням, застосуванням різноманітних схем розрахунків.

Політика управління витратами реалізується за допомогою системи планів та бюджетування, передбачає розробку кошторисів (бюджетів) за основними елементами витрат і здійснені ефективного контролю за їх виконанням.

Дивідендна політика повинна привести до рівноваги інтересів як власників, так і менеджерів та інвесторів у відповідності до теорій агентських відносин, портфелю та структури капіталу з метою максимізації ціни підприємства.

Сьогодні ділова стратегія підприємств націлена на досягнення стратегічних конкурентних переваг. А виділення стратегічних напрямків у фінансовому менеджменті ґрунтується на перспективному баченні динаміки та потоків фінансових ресурсів, що забезпечують зростання капіталу та зростання підприємства в цілому. Отже, стратегію можна визначити як узагальнюючий план управління, який орієнтовано на досягнення основних цілей підприємства шляхом виявлення та реалізації довгострокових конкурентних переваг на даному ринку. Стратегічні цілі фінансового менеджменту можна ранжирувати наступним чином:

- запобігання банкрутству та великим фінансовим втратам;

- зростання обсягів виробництва та реалізації за рахунок залучення нового «дешевого капіталу», пошук нових напрямків його вкладання;

- підвищення рентабельності капіталу, його здатності до самозростання;

- максимізація ціни підприємства.

До тактичних задач фінансового менеджменту в сучасних умовах відносять забезпечення необхідними обсягами грошових коштів, забезпечення рентабельності продажу та можливостей самозростання капіталу тощо.

Таким чином, фінансовий менеджмент реалізується завдяки аналітичний підсистемі в рамках фінансової політики підприємства, забезпечує його фінансовими ресурсами, здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни.

1.2. Зміст, значення та задачі фінансового аналізу

Фінансовий аналіз як наука – це система спеціальних знань, що спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків. Вона формується під впливом об'єктивних економічних законів:

- науковим обґрунтуванням завдань та оцінкою їх виконання;

- визначенням величини дії позитивних і негативних чинників;

- пошуком невикористаних резервів;

- розробкою пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємства.

Зміст фінансового аналізу складається з:

- визначення конкретного завдання аналізу певних процесів або явищ господарсько-фінансової діяльності підприємства;

- комплексної їх оцінки у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості;

- дослідження причин та наслідків цих зв'язків;

- обчислення величини впливу чинників на кінцевий результатний показник;

- визначення пріоритетних напрямів розвитку;

- оцінки обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

Фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси підприємства, їх потоки, співвідношення, доцільність розташування та ефективність використання.

Головною метою фінансового аналізу є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є:

- загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

- вивчення відповідності між коштами та джерелами їх формування, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

- визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

- визначення ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів;

- розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Завдання фінансового аналізу полягає в інформаційному забезпеченні процесу прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

- фінансовою – управління джерелами фінансування; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, який пов'язаний з використанням позикових коштів;

- інвестиційною – управління активами; розподіл фінансових ресурсів; визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства; вибір і реалізація інвестиційних проектів;

- операційною – управління фінансовими результатами діяльності; досягнення прибуткової поточної діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Сформульовані основні завдання фінансового аналізу діяльності підприємств не вичерпують його змісту. Паралельно розв'язується низка взаємопов'язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних змін при реалізації результатів аналізу.

Від мети та задач фінансового аналізу залежить ступінь деталізації і глибина досліджень по окремих напрямках:

- загальна оцінка фінансового стану підприємства;

- аналіз фінансової стійкості;

- оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства;

- аналіз вхідних та вихідних грошових потоків;

- оцінка кредитоспроможності підприємства;

- аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

- оцінка виробничо-фінансового леверіджу;

- аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості підприємства;

- короткостроковий прогноз фінансового стану підприємства;

- аналіз ймовірності банкрутства;

- стратегічний аналіз фінансових ризиків.

Фінансовий аналіз класифікується наступним чином – рис. 1.1.

Головним критерієм класифікації фінансового аналізу є суб’єкти проведення. Внутрішній фінансовий аналіз виконується робітниками підприємства: аналітиками, економістами або фінансовими менеджерами з використанням усієї сукупності наявних інформаційних ресурсів. Результати цього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановлювати планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні та позикові кошти таким чином, щоб забезпечити оптимальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу – надання інформації численним користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Суб’єктами проведення цього виду аналізу виступають фінансові установи, контрагенти підприємства, аудиторські фірми, державні контролюючі органи. Відповідні аналітичні показники розраховують за даними публічної фінансової звітності підприємства. Оскільки зовнішній аналіз базується на обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства, він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.

Рис. 1.1. Класифікація фінансового аналізу.

Регулярне проведення фінансового аналізу, в порівнянні з епізодичним, має певні переваги:

- підвищує наукову обґрунтованість управлінських рішень, які приймаються;

- дає можливість оцінювати динаміку основних показників;

- дозволяє оперативно виявляти та усувати недоліки у фінансовому стані підприємства.

Попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому або при здійсненні окремих фінансових операцій. Наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання банківського кредиту.

Поточний фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів або при здійсненні окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

Наступний фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє більш глибоко та повно проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах бухгалтерського обліку.

Комплексний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства за усіма напрямками.

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути:

- майновий стан підприємства;

- фінансової стійкість підприємства;

- оптимальність інвестиційного портфелю;

- ймовірність настання банкрутства;

- оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

Проведення суцільного фінансового аналізу припускає оцінку усіх об’єкту дослідження в цілому по підприємству за весь проміжок часу. В той же час вибірковий фінансовий аналіз передбачає розгляд об’єкта дослідження або за окремий часовий період, або за окремими структурними підрозділами підприємства.

Дата добавления: 2014-01-04