Аналіз фінансового левериджу

Зміна прибутку підприємства відбувається під впливом не тільки виробничих чинників, але і за рахунок результатів фінансової діяльності; зокрема зміна обсягу та структури джерел фінансування за рахунок залучення коштів вливає на фінансові витрати та відповідно на прибуток підприємства.

Аналіз фінансового левериджає одним із методів оптимізації структури капіталу. Фінансовий леверидж – потенційна можливість впливати на чистий прибуток підприємства шляхом зміни обсягу і структури пасивів. Розглянемо на прикладі, які спостерігаються розбіжності в ефективності використання власного капіталу при різних варіантах структури джерел фінансування підприємств та рівних інших умовах – табл. 8.2.

Проведені розрахунки засвідчили, що сума чистого прибутку вища у першого підприємства (позикові засоби відсутні). Збільшення частки позикових засобів призводить до зменшення чистого прибутку, але в той же час спостерігається безпосередній прямо пропорційний зв'язок між часткою позикових засобів та рентабельністю власного капіталу. Залучення коштів, незважаючи на платну основу, позитивно впливає на ефективність використання власного капіталу підприємства.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу (ЕФЛ) здійснюється за наступною моделлю:

, (8.5)

де – ставка податку на прибуток, долі од.;

– економічна рентабельність (відношення прибутку від операційної діяльності до середньої вартості активів), %;

– середньозважена процентна ставка за кредитами, отриманими підприємством, %;

– позиковий капітал підприємства, грн.;

– власний капітал підприємства, грн.

Таблиця 8.2

Механізм оцінки рентабельності власного капіталу у випадку розбіжностей в структурі джерел фінансування

Підприємства Показники
Джерела фінансування, в тому числі
власні
позикові	-
Прибуток від операційної діяльності
Фінансові витрати (30 % річних)	-	8000х0,3=2400	5000х0,3=1500
Прибуток від звичайної діяльності		3500-2400=1100	3500-1500=2000
Податок на прибуток (25 %)	3500х0,25=875	1100х0,25=275	2000х0,25=500
Чистий прибуток	3500-875=2625	1100-275=825	2000-500=1500
Рентабельність власного капіталу (%)

Аналіз фінансового левериджу базується на наступних міркуваннях: при використанні тільки власних коштів фінансовий леверидж дорівнює нулю; чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має підприємство, тим вищий його фінансовий леверидж; якщо економічна рентабельність перевищує процент за кредит, леверидж є позитивним, у противному випадку – нульовим або негативним.

Розрахункове значення ефекту фінансового левериджу обумовлюється дією наступних чинників: податковим коректором (1-), розміром диференціалу фінансового левериджу (-), коефіцієнтом фінансового левериджу /.

Коефіцієнт фінансового левериджу і є тим самим важелем, який значно збільшує позитивний або негативний ефект диференціалу. При позитивному значені диференціалу будь-яке збільшення коефіцієнту фінансового левериджу буде викликати ще більше збільшення рентабельності власного капіталу. І навпаки: від’ємне значення диференціалу збільшення коефіцієнту фінансового левериджу призведе ще до більш суттєвого скорочення коефіцієнту рентабельності власного капіталу.

Обчислимо показники ефективності фінансового леверіджу для прикладів, приведених в попередній таблиці. У зв’язку з тим, що перше підприємство не використовує позикові кошти, то ефект фінансового левериджу відсутній.

Проведені розрахунки показують більш високий ефект фінансового левериджу у другого підприємства в порівнянні з третім; це обумовлено значенням коефіцієнта фінансового леверіджу, який у другого підприємства в 4 рази більше, ніж у третього. Таким чином, можна говорити, що для другого підприємства збільшення позикових засобів на 1 % призведе до зростання чистого прибутку на 15 %. В той час, як зміна позикових засобів на 1 % у третього підприємства призведе до відповідної зміни чистого прибутку на 3,75 %.

Розглянутий підхід є загальноприйнятим, але має певні вади, які обмежують його застосування на практиці:

- відсутнє розділення позикового капіталу на довгостроковий і короткостроковий;

- з розгляду упускається внутрішня структура власних і позикових пасивів;

- власний капітал компанії визначається безкоштовним і в розрахунок не береться; не враховується інфляція.

Для подолання існуючих недоліків пропонується такий підхід:

; (8.6)

де I – рівень інфляції, долі од.;

– середньозважена вартість капіталу, %.

, (8.7)

де – вартість і- ого джерела капіталу, %;

– питома вага і - ого джерела капіталу у його загальній сумі.

Розглянемо на прикладі порівняння загальноприйнятої методики та представленого вище підходу. Маємо наступні дані по підприємству:

- власний капітал – 200 тис. грн.;

- позиковий капітал – 300 тис. грн.;

- економічна рентабельність – 35 %;

- ставка податку на прибуток – 25 %;

- ставка за використання позикових засобів – 30 % річних;

- індекс інфляції – 1,1;

- вартість використання власного капіталу (середній показник доходності акцій) – 15 %.

При застосуванні загальноприйнятої методики (без врахування впливу інфляції та вартості використання власного капіталу) ефект фінансового левериджу буде дорівнювати:

Тобто, збільшення позикових засобів на 1 % призведе до зростання чистого прибутку на 5,6 %.

Проведемо розрахунки з урахуванням впливу інфляційних процесів та вартості використання власного капіталу:

Приведений розрахунок наочно свідчить, що врахування інфляційних процесів та вартості використання власного капіталу суттєво впливає на ефект фінансового левериджу – у прикладі, який розглядається, він зменшився на 0,147 (0,203 – 0,056) відсоткових пункти. Ця ситуація суттєво впливає на якість управління джерелами формування фінансових ресурсів підприємства.

Запропонована методика дозволяє враховувати вартість залучення всіх джерел фінансування діяльності компанії, зокрема власних; внутрішню структуру власних і позикових довгострокових пасивів, що дає можливість врахування дивідендної політики; а також проведення аналізу значень показників як в статиці, так і в динаміці шляхом завдання очікуваної величини їх значення (наприклад, з використанням моделі постійного зростання тощо).

Для оцінки рівня фінансового левериджу () використовують такі способи розрахунку:

1) , (8.8)

де – темп приросту чистого прибутку, %;

– темп приросту прибутку від операційної діяльності, %.

Дана інтерпретація формули дозволяє визначити на скільки процентних пунктів зміниться чистий прибуток при зміні прибутку від операційної діяльності на 1 процентний пункт.

2) , (8.9)

де – прибуток від операційної діяльності, грн.;

– проценти за кредити, отримані підприємством, грн.

Коефіцієнт показує, у скільки разів прибуток від операційної діяльності перевищує оподатковуваний прибуток. Нижньою межею коефіцієнта є одиниця.

Зростання рівня фінансового левериджу має подвійний вплив на підприємство: збільшує фінансовий ризик, але підвищує рентабельність власного капіталу підприємства.

Зростання відносного обсягу залучених підприємством позикових коштів збільшує рівень фінансового левериджу і нелінійність зв'язку між чистим прибутком і прибутком від операційної діяльності: незначна зміна (зростання або зменшення) прибутку від операційної діяльності в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку. Тому з категорією фінансового левериджу тісно пов'язане поняття фінансового ризику.

Дата добавления: 2014-01-04