Способи та види зрошування

В РОСЛИННИЦТВІ

Тема: ОСОБЛИВОСТІ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗРОШУВАННЯ

Питання:

1. Способи зрошування й агротехнічні вимоги.

2. Основні елементи дощувальних систем.

3. Зрошувальні установки та машини.

Гідротехнічна меліорація включає в себе регулювання водного режиму земель шляхом зрошування чи осушення. В південних районах, де кількість атмосферних опадів недостатня для вирощування високих врожаїв сільськогосподарських культур, застосовують зрошення та обводнення. В районах заходу та півночі, де наявне надлишкове зволоження ґрунтів застосовують осушення. В середній полосі, в залежності від місцевих умов, застосовують і те і інше.

Зрошення передбачає поповнення запасів вологи в не досить зволоженому ґрунті та створення сприятливих умов для кореневої системи рослин. Використовуючи можливості зрошення з’являються можливості отримання високих та стабільних врожаїв (озима пшениця до 60 ц/га, рис – 60-80 ц/га, кукурудза на зерно – 60-70 ц/га, овочі – до 800-1000 ц/га.

Основою ефективного використання зрошуваних угідь є добре організована система інженерних та водогосподарських заходів, найважливішими з яких є способи та техніка поливу.

1.1 В зрошуваному землеробстві застосовують зрошення, що має різне призначення.

Влагозарядні поливи проводять в допосівний період (восени, влітку та ранньою весною) з метою створення запасу вологи не тільки в поверхових, але і глибинних шарах ґрунту для створення кращого теплового режиму ґрунту. Норму влагозарядного поливу визначають з вимог Польової влагоємкості ґрунту, кількості опадів та втрат вологи після влагозарядки.

Передпосівний полив (400-600 м³/га) виконують в передпосівний період, коли орний шар ґрунту к цьому моменту висушений. Глибина зволоження 0,4 ¸ 0,5 м.

Посадочний полив проводять в період посадки розсадних культур з метою покращення приживаємості рослин. Норма поливу 200-300 м³/га.

Підпитуючий полив (250-300 м³/га) застосовують в тих випадках, коли верхній шар ґрунту після сіву висушений і є загроза, що насіння не дасть дружних сходів.

Вегетаційний полив – є основним, створює необхідний водний режим в активному (кореннеобітаємому) шарі ґрунту на протязі росту та плодоношення рослин. Норму поливу розраховують на зволоження активного шару (до 25-30 см).

Удобрювальні поливи (до 100 м³/га) застосовують з метою внесення добрив.

Освіжаючі поливи (50-100 м³/га) проводять для підтримки рослин в стані тургору в дні з повітряною засухою.

Промивні поливи (3500-4500 м³/га) застосовують для видалення солей з ґрунту, які негативно впливають на розвиток та врожайність сільськогосподарських культур.

Способи зрошування. В рослинництві застосовують три основних способи зрошування: поверхневий (наземний), дощування та підгрунтове зволоження.

Перший спосіб складається з подачі води та її розподілу по поверхні поля по смугам чи борознам. Рекомендується для застосування на ґрунтах з середньою та слабкою водопроникністю з ухилами поверхні поля 0,02-0,08^о та розташуванням ґрунтових вод не ближче 4-5 м від поверхні.

Перевагами цього способу є можливість зрошування полів високими нормами та створення надійних запасів вологи в ґрунті. Недоліками цього способу є потреба в ретельному вирівнюванні поверхні ділянок, значними втратами вологи та дуже високою трудомісткістю.

Дощування є різновидністю поверхневого поливу. Його мета включає подачу води на поверхню поля за допомогою дощувальних машин та апаратів. До переваг цього способу відносяться строге нормування зрошувальної води. При досить рівномірному розподілу її по поверхні поля, невеликі вимоги до планування полів, зволоження приземного шару повітря. До недоліків можна віднести велику кількість механічної енергії на розпил води, велику витрати металу на виготовлення засобів механізації. Експлуатаційні витрати при зрошуванні дощуванням на 20-25% більш ніж по борознам.

Підгрунтове зволоження здійснюється шляхом подачі води по спеціальним трубопроводам в підорний шар, в якому вода розподіляється під дією капілярних сил. Цей спосіб не потребує нарізання тимчасових каналів, а також післяполівне рихлення ґрунту. Недоліком цього способу є дуже висока вартість. Тому поширення він не отримав.

В останні роки у вітчизняному виробництві сільськогосподарської продукції отримав поширення через системи капельного зрошення. Ця технологія поливу може використовуватись як поверхнево, так і підгрунтовно. Універсальність систем крапельного зрощування дозволяє використовувати їх на всіх сільськогосподарських культурах. Перевагами цього способу є невисока вартість елементів системи (в межах 1000 грн./га), висока надійність, ремонтоспроможність. Крім цього при застосуванні цього способу значно зменшується витрата поливної води (до 30 м³/га) та висока засвояємість її кореневою системою рослин. Термін окупності цієї системи лежить в межах одного року.

1.2 Розрахунок норм води

На скільки забезпечені рослини вологою, судять по коефіцієнту зволоження

,

де - сума опадів за період вегетації, мм;

- сума температур за той же період.

Якщо К_у.м = 0,5 – грунт сухий, при К_у.м = 1,0 – засушливий, при К_у.м = 2 – надлишкова вологість.

Зрошувальну норму (N_o, м³/га), кількість води, яку необхідно подати для зрошування в період вегетації, розраховують як

,

де Е_В – величина водопотреби, м³/га;

- кількість опадів, що надійшли в грунт на протязі вегетаційного періоду;

- кількість вологи, яка використовується культурою за рахунок запасів активного шару ґрунту. На початок вегетаційного періоду

- кількість вологи, котра може бути використана культурою за рахунок зволоження активного шару ґрунту підгрунтовими водами.

Водопотреба залежить від врожайності культури та коефіцієнту її водопотреби (К_вп)

,

де У_р – врожайність культури.

Коефіцієнт К_вп встановлюють експериментальним шляхом щорічно.

Дата добавления: 2014-01-04