Зональність урозподілі температури веде за собою зональністьінших елементів клімату

Лекція

Тема: Кліматоутворення

Мета: з’ясувати особливості кліматоутворюючих процесів, географічних факторів клімату, діяльності людини, мікроклімат.

План

1. Кліматоутворюючі процеси.

2. Географічних факторів клімату.

3. Мікроклімат

4. Методи дослідження мікроклімату

Кліматоутворюючі процеси. У першій частині розглядалися атмосферні процеси, що входять до складу трьох в еликих циклів кліматоутвврюючих процесів па Землі: теплообігу, вологообгу і загальної циркуляції атмосфери. Одночасно були розглянуті і кліматичні наслідки цих процесів, тобто багаторічний режим метеорологічних елементів: добовий І річний хід радіації, температури, опадів та інших елементі», їхня мінливість, середній розподіл земною поверхнею, типова зміна з висотою.

Усі три клімаггоугаорюючях процеси взаємно пов'язані. Наприклад, на тепловий режим підстеляючої поверхні, а отже, і атмосфери впливає хмарність, що затримує приплив прямої сонячної радіації. Утворення хмар є одним з елементів вологообігу. Але воно залежить, в свою чергу, від теплових умов підстеляючої поверхні і атмосфери, а ці, останні, залежать від адвекції тепла, тобто від загальної циркуляції атмосфери. Крім того, загальна циркуляція створює перенесення водяної пари та хмар і тим самим впливає на вологообіг, а через нього і на теплові умови. Ми увесь час зустрічаємося з взаємними виливами всіх трьох, кліматоутворюточих процесів.

Режим кожного елемента клімату є результатом спільної дії всіх Режим кожного елемента клімату є результатом спільної дії всіх трьох кліматоутворюючих процесів.

Наприклад, розподіл кількості опадів на земній кулі є безпосереднім наслідком вологообігу. Він залежить від розташування джерел вологи (насамперед океанів) щодо даного місця і від інших ланок вол огообігу, таких як випаровування, стік, турбулентна дифузія водяної нари, конденсація. Але на режим опадів також впливають теплові умови підстеляючої поверхні і атмосфери, що створюються в процесі теп лообігу. ВІД теплових умов залежить випаровування. Вони визначають близькість повітря до насичення і максимальний вологовміст повітря при насиченні, а отже, і водність хмар, положення рівнів їх утворення і заледеніння, а отже і випадання опадів.

Крім того, на вологовміст і на теплові умови повітря впливає: адвекція вологи і тепла в загальній циркуляції атмосфери. Підйом повітря, необхідний для конденсації і для утворення хмар та випадання опадів, відбувається в процесі мигальної циркуляції атмосфери. Отже, остання також бере участь в створенні кліматичного режиму

Опадів. Таким чином, у розподілі опадів на земній кулі беруть участь і вологообіг, і тешіообіг, і загальна циркуляція атмосфери.

8.2, Географічні фактори клімату

Кліматоутворюючі процеси розгортаються в конкретних географічних умовах земної кулі. Географічна обстановка впливає на всі гри процеси. У низьких і високих широтах, над сушею і над морем. над рівниною і гірськими областями кдіматоутворюючі пронеси проті­кають по-різному, тобто мають свою географічну специфіку.

Отже, і характеристики клімату, і їхній розподіл залежать від тих самих географічних факторів клімату. Тепер, як підсумок, систе­матично перелічимо географічні фактори клімату і головні їхні ефекти.

Основними географічними факторами клімату с:

- географічна широта;

~ висота над рівнем моря; розподіл суші і води на поверхні земної кулі;

'

- орографія поверхні суші;

- океанічні течії;

- рослинний, сніговий і крижаний покриви.

Особливе місце займає діяльність людського суспільства, яка у відомих межах також впливає на кліматоутворюючі пронеси, і тим самим на клімат, шляхом зміни тих чи інших географічних факторів.

Першим і дуже важливим фактором клімату е географічна широта. Від неї залежить зональність у розподілі елементів клімату. Сонячна радіація надходить на верхню границю атмосфери в суворій за­лежності від географічної широти, яка визначає полуденну висоту сонця і тривалість опромінення в певну пору року. Поглинена радіація розподіляється набагато складніше, тому що залежить і від хмарності, і

^від альбедо земної поверхні, і від ступеня прозорості повітря, але визначений зональний фон с й у її розподілі.

За тієї ж причини зональність лежить і в основі розподілу температури повітря. Цей розподіл залежить не тільки від поглиненої радіації, але й від циркуляційних умов. Але у загальній циркуляції є визначенийступінь зональності (у свого чергу, вона залежна від зональності в розподілі температури).

Вилив географічної широти на розподіл метеорологічних елементів стає усе помітнішим І висотою, коли послаблюється вплив інших факторів клімату, пов'язаних із земною поверхнею. Отже, клімат високих шарів повітря має краще виражену зональність, ніж клімат біля земної поверхні.

Висота над рівнем моря також с географічним чинникомклімату'. Атмосферний тиск в висотою падає, сонячна радіація та ефективне випромінювання зростає, температура і амплітуда її добового ходу. як правило, убуває, вологість зменшується, а вітер досить складно змінюється за швидкістю і напрямком.

Такі зміни відбуваються у вільній атмосфері. Але з великими чи меншими збурюваннями (пов'язаними з близькістю темної поверхні) вони відбуваються й у горах. У горах намічаються і характерні зміни з висотою хмарності й опадів. Опади, як правило, спочатку зростають з висотою місцевості, але, починаючи з деякого рівня, убувають. У результатів горах створюється висотна кліматична зональність, про яку буде сказано далі.

Отже, у тому самому гірському районі кліматичні умови можуть сильно розрізнятися в залежності від висоти місця. При цьому, зміни з висотою набагато сильніші, ніж зміни із широтою - у горизонтальному напрямку.

Розподіл суші і моря є дуже ефективним фактором клімату. Саме з ним пов'язанийтакий основний розподіл типів клімату, як поділ на морський і континентальний.

Розглядаючи розподіл температури, опадів та інших елементів земною поверхнею, ми не раз переконувалися, що зональність цих., кліматичних характеристик виявляється перекритою впливом нерівномірного розподілу суші і моря. У Південній півкулі, де океанічна поверхня переважає, а розподіл суші більш симетричний до полюса, ніж у Північній півкулі, зональність у розподілі температури, тиску,вітру виражена краще.

Центри дії атмосфери на багаторічних середніх картах тиску виявляють явний зв'язок з розподілом суші і моря: субтропічні зони високого тиску розриваються над материками влітку; у помірних широтах над материками яскраво виражена перевага високого тискуузимку і низького влітку. Це ускладнює систему атмосферної циркуляції, а отже, і розподіл кліматичних умов на Землі.

Положення місця відносно берегової лінії саме по собі значно впливає на режим температури (а також вологості, хмарності, опадів), визначаючи ступінь континентальності клшату. При цьому причина не тільки у відстані від океану, але й в умовах загальної циркуляції. Остання може створювати винос морських повітряних мас далеко вглиб материка (чи винос континентальних повітряних мас в океан) або, навпаки, виключати таку можливість.

Суттєвий вплив на клімат має орографія. На кліматичні умови в горах впливає не тільки висота місцевості над рівнем моря. На ник виливають також висота і напрямок гірських хребтів, експозиці

щодо сторін світу і переважних вітрі», ширина долин і крутість схилів.

Повітряні течії можуть затримуватися або відхилятися хребтами, а фронт - деформуватися. У вузьких проходах між хребтами швидкість повітряних течій міняється. У горах виникають місцеві системи циркуляції- гірсько- долини і вітри, льодовикові вітри тощо.

Над схилами, no-різному експонованими, створюється різний режим температури. Форми рельєфу впливають і на добовий хід температури. Затримуючи перенесеная мас холодного або теплого повітря, гори створюють більш-менш різкі зміни в розподілі температури у великому географічному масштабі.

У зв'язку з переходом повітряних течій через хребти, на навітряних схилах гір створюються передумови для збільшеная хмарності та опадів. На підвітряних схилах, навпаки, виникають фени з підвищенням температури і зменшенням вологості та хмарності. Над горами виникають хвильові збурювання повітряних течій і особливі форми хмар. Над нагрітими схилами гір також збільшується конвекція і, отже, хмароутворення.

Океанічні течії створюють особливо різкі відмінності в температурному режимі поверхні моря і тим самим впливають на розподіл температури повітря і на атмосферну циркуляцію.

Стійкість океанічних течій призводить до того, що їх вплив на атмосферу має кліматичне значення. Карти ізаномал температури яскраво показують вплив теплого Гольфстріму на клімат східної частини Атлантичного океану і Західної Європи. Холодні океанічні течії також виявляються на середніх картах температури повітря відповідними збурюваннями в конфігурації ізотерм - ділянками холоду, спрямованими до низьких широт,

Над районами холодних океанічних течій збільшується повторюваність туманів. Над холодними водами в пасатній зоні ліквідується конвекція і різко зменшується хмарність. Це, у свою чергу, с фактором, що підтримує існування гак званих прибережних пустель.

Говорячи про температуру футу і повітря, ми відзначали вплив на них рослинног і снігового покриау. Досить густий трав'яний покрив зменшує добову амплітуду температури грунту і знижує її се­редню температуру. Отже, він зменшує і добову амплітуду температури повітря. Більш значний, своєрідний і складний вплив на клімат мас ліс. Ліс може навіть збільшувати над собою кількість опадів, збільшуючи шорсткість поверхні, над якою протікає повітря,

Однак вплив рослинного покриву має в основному мікрокліматичне значення, поширюючись переважно на приземний шар повітря і змінюючись на невеликих просторах.

Сніговий і крижаний покрив зменшує втрату тепла грунтом і коливання температури. Але сама поверхня покриву сильно відбиває сонячну радіацію вдень і сильно охолоджується випромінюванням уночі, тому вона охолоджує і повітря, то знаходиться над нею. Навесні на танення снігового покриву витрачається велика кількість тепла, то поступає з атмосфери. Таким чином, температура повітря над сніговим покривом, що тане, залишається близькою до нуля. Над сніговим покривом часті і сильні інверсії температури: узимку пов'язані з радіаційним вихолоджуванням, весною - з таненням снігу.

Танення снігового покриву збагачує грунт вологою і має найбільше значення для кліматичного режиму теплої пори року,

Велике альбедо снігового покриву приводить до посилення розсіяної радіації і тим самим збільшує сумарну радіацію і освітленість.

Дата добавления: 2014-01-04