Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація кліматів

Читайте также:
  1. Бюджетна класифікація
  2. Важливим поняттям при роботі з інформацією є класифікація об'єктів.
  3. Види і класифікація суб’єктів комерційної діяльності
  4. Види інфляції та її класифікація
  5. Види норм та їх класифікація.
  6. Види природних ресурсів та їх класифікація
  7. Види та класифікація юридичних термінів. Вимоги до вживання юридичних термінів у нормативно-правових текстах
  8. Визнання та класифікація фінансових інвестицій
  9. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними. Класифікація кредитного портфеля
  10. Визначення і класифікація POS – матеріалів
  11. Визначення понять „суперечка”, „дискусія”, „полеміка”. Класифікація видів суперечок.
  12. Генетична класифікація землетрусів

Класифікація кліматів — це виділення їх типів за певними ознаками або за умовами формування. Найбільше наукове і практичне значення мають кла­сифікації кліматів за В. П. Кеппеном (1933) і Б. П. Алісовим (1936,1974).

В. П. Кеппен виділяє наступні кліматичні пояси й типи клімату:

1)пояс вологого тропічного клімату (з типами клімату вологих еквато­
ріальних лісів і саван);

2)пояс сухого клімату (з типами клімату пустель і степів);

3)пояс помірно теплого й вологого клімату (з типами середземноморсь­
кого, китайського, західноєвропейського клімату);

4)пояс помірно холодного клімату із сухою зимою східносибірського
типу і вологого в усі місяці року клімату Східної Європи і Канади;

5)пояс снігового клімату (клімат тундри, де температура найтеплішого
місяця коливається від О °С до +10 °С, й клімат вічного морозу з температу­
рою найтеплішого місяця нижче О °С).

Генетична класифікація типів клімату Б. П. Алісова ґрунтується на географічних типах повітряних мас та їх' циркуляції. У кожній півкулі Б. П. Алісов виділив по чотири основних кліматичних пояси:

1)екваторіального повітря;

2)тропічного повітря;

3)помірного повітря;

4)арктичного (антарктичного) повітря.

У кожному поясі формуються континентальний та морський типи повіт­ряних мас і, відповідно, кліматів. Крім того, виділено по три перехідних по­яси в кожній півкулі: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний (суб­антарктичний), де по півроку панують повітряні маси сусідніх поясів (рис. 59).

Система Б. П. Алісова включає наступні кліматичні пояси й типи клімату:

І. Екваторіальний пояс:

1)континентальний (у вологих екваторіальних лісах);

2)високогірний (в Андах);

3)океанічний (над океанами і островами).

II. Субекваторіальний пояс:

4)континентальний;

5)високогірний;

6)океанічний.

III. Тропічний пояс:

7)континентальний;

8)високогірний;

9)західних узбереж;

 

10)східних навітряних берегів;

11)океанічний.

IV. Субтропічний пояс:

12)континентальний;

13)високогірний (мусонний);

14)середземноморський;

15)мусонний східних берегів;

16)океанічний.4. Клімат пустель помірного поясу.Ця зона охоплює пустелі та напів­
пустелі Прикаспійської низовини і Середньої Азії, пустелю Гобі, пустелі Ве­
ликого Басейну і середньої течії Колорадо, напівпустелі Східної Патагонії.

Для даної зони характерна велика сухість повітря і значна випаровува­ність. Сумарна кількість опадів становить 250-300 мм за рік. Улітку перева­жає жарка, суха, малохмарна погода, а взимку — прохолодна, холодна й мо­розна. У пустелях Середньої Азії середні температури січня збільшуються від -12 °С на півночі до +2 °С на півдні, а середні температури липня— від +25 °С до +30 °С. Максимальні температури влітку сягають +45 °С... +46 °С. Відповідно до кліматичних умов, рослинність представлена полином, солян­ками, саксаулом, а культурні рослини вирощують, застосовуючи штучне зрошення.



5. Клімат субтропічних лісів.Кліматична зона охоплює Південний
Схід США, узбережжя Мексиканської затоки, Парагвай, південно-східну час­
тину Бразилії та Болівію, деякі плоскогір'я Африки, південно-східне узбе­
режжя Чорного моря, південний берег Каспійського моря, північ Індії, пів­
день Японії, Кореї та Китаю, північно-східний берег Австралії.

Для даної зони характерна тепла зима з середніми температурами най-холоднішого місяця вище +2 °С. Максимум опадів припадає на літо. Літо жарке й сире. Річна сума опадів перевищує 1000 мм. У рослинному покриві переважають широколистяні ліси з домішкою вічнозелених рослин і ліан.

6. Мусонний клімат помірних широт.До даної кліматичної зони на­
лежать Середнє та Нижнє Приамур'я, Приморський край, Сахалін, північ
Японії, Кореї і Китаю.

У теплу пору року тут випадає велика кількість опадів, через те що вліт­ку панує літній південний і південно-східний мусон, який несе вологе повітря з океану. Узимку мусон несе континентальне повітря з півночі та північного заходу. Це повітря дуже холодне, бо надходить із Сибіру, з великої області Азіатського максимуму. Із цим континентальним повітрям пов'язане пану­вання ясної, сухої антициклонної погоди. Середня температура січня знижу­ється до —20 °С, сніговий покрив незначний. Літо тепле й вологе, із середніми температурами найтеплішого місяця від +20 °С до +25 °С. Сума опадів сягає 600-1000 мм за рік і більше. На півдні зони клімат тепліший. Наприклад, у Пекіні середня температура січня становить -4,5 °С, а липня — +26,5 °С.

7. Середземноморський кліматхарактерний для Середземного моря та
його узбереж, для західних узбереж материків північної та південної півкулі
у субтропічному поясі (Тихоокеанське узбережжя Чилі й Каліфорнії, півден­
но-західні береги Африки й Австралії, південний берег Криму і Чорноморсь­
ке узбережжя від Новоросійська до Туапсе).

Типова риса даного клімату — розподіл опадів протягом року. Вони випадають головним чином узимку, а влітку стоїть суха, жарка погода. Зага­лом клімат теплий, з достатньою кількістю опадів, річна кількість їх, залежно

від рельєфу і орографії, коливається від 300 до 1000 мм і більше. Зима м'яка, стійкий сніговий покрив не утворюється. Середні температури найхолодні-шого місяця вищі за О °С, а найтеплішого становлять від +22 °С до +28 °С.

8. Клімат степівпомірних широт характеризується прохолодними зи­
мами, а степів субтропічних і тропічних широт — теплими зимами. До пер­
ших належать Азово-Чорноморські степи, степи Середнього Поволжя, Пів­
нічного Кавказу, Північного Казахстану, Забайкалля, Монголії, степи Північ­
ної Америки, які простягаються зі сходу вздовж Скелястих Гір. Степи з теп­
лою зимою прилягають до периферії субтропічних і тропічних пустель.

У степовій зоні панує континентальне повітря помірних широт, яке вліт­ку трансформується в тропічне повітря. У субтропічних і тропічних степах переважає тропічне повітря, з яким пов'язані високі температури, низька від­носна вологість повітря, значна повторюваність посух і суховіїв. У степах помірних широт середні температури найтеплішого місяця досягають +24 °С, а річна сума опадів — 20СМ50 мм. Узимку утворюється сніговий по­крив висотою 20-30 см. У цілому зона степів відрізняється посушливим клі­матом, кількість опадів не перевищує 450 мм, хоча місцями сягає 500-550 мм. Максимальна кількість опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив, але літо сухе й жарке, випаровуваність приблизно вдвічі перевищує кількість опадів.

9. Клімат зони мішаних і листяних лісів.Цей клімат панує в Північній
Америці на південь від 50° пн. ш. і на схід від 100° зх. д. (за винятком півден­
но-східної частини), у Великобританії, Ірландії, на півдні Скандинавського
півострова, у Західній Європі (за винятком Середземномор'я), у Прибалтиці,
Білорусії та центральній смузі європейської частини Росії, на півдні Західно­
го Сибіру. У південній півкулі клімат листяних лісів охоплює нижню течію
р. Парани і басейн р. Уругвай, південно-східне узбережжя Австралії та Нову
Зеландію. До цієї зони Л. С. Берг включає також природну зону лісостепу як
перехідну між лісами і степами.

Клімат сприятливий для росту широколистяних порід дерев. У Західній Європі переважають букові ліси, а в Східній — дубові. Літо тепле, темпера­тура найтеплішого місяця становить +18 °С... +20 °С. Зима тут помірно хо­лодна, середні температури найхолоднішого місяця коливаються від —4 °С до -10 °С. У середньому за рік випадає 500-600 мм опадів, але подекуди й до 1000мм.

10. Клімат тайги.Зона тайги в північній півкулі займає величезну пло­
щу. Вона охоплює значні території на Алясці і в Канаді на північ від 50°
пн. ш. У Євразії зона тайги займає центральну частину Скандинавського пів­
острова, Фінляндію, Східноєвропейську рівнину на північ від лінії Санкт-
Петербург - Нижній Новгород, Західний Сибір, Східний Сибір, Камчатку^пів-
ніч і центр Сахаліну. У південній півкулі на рівнинах такий клімат відсутній.. Помірний пояс:

17)континентальні типи;

18)високогірний;

19)західних частин материків;

20)мусонних східних берегів із відносно холодною зимою;

21)океанічний з відносно теплою вітряною зимою і прохолодним літом.
УІ.Субарктичний пояс:

22)континентальний з дуже холодною зимою і відносно теплим літом;

23)океанічний з нехолодною вітряною зимою і прохолодним літом.

VII. Арктичний пояс:

24)континентальний (наприклад, у Гренландії') з виключно холодною
зимою і морозним літом;

25)океанічний з холодною зимою і туманним сирим літом.

VIII. Антарктичний і субантарктичний пояси:

26)континентальний клімат внутрішньої Антарктиди з виключно холод­
ною зимою і морозним літом;

27)океанічний клімат прибережної Антарктиди (помірно вологий і хо­
лодний зі стоковими вітрами до 15-20 м/с).

Екологічна класифікація кліматів, запропонована Л. С. Бергом побу­дована на географічних принципах: кліматичні зони, за Бергом, відповідають природним ландшафтним зонам. Класифікація Берга показує, що між кліма­том, рельєфом, ґрунтоутворенням і рослинністю прослідковується тісна вза­ємодія і зв'язок. За Л. С. Бергом, на рівнинах розрізняють 12 кліматичних зон.

Розглянемо коротку характеристику кліматичних зон земної кулі за Л. С. Бергом.

1. Клімат вологих тропічних лісівохоплює Амазонію, південно-східне узбережжя Бразилії, екваторіальну Африку, півострів Малакку, Великі Зонд-ські й Філіппінські острови, Нову Гвінею, частину Великих Антильських островів і східне узбережжя Мадагаскару. Території з вологими тропічними лісами не мають чітких широтних меж. Інколи вони розміщені біля екватора* а інколи тягнуться по узбережжях до тропіків.

Дана кліматична зона характеризується постійно високою темпераТУ" рою і рясними опадами протягом року. Середня температура найхолоднішого місяця становить +20 °С, а найтеплішого — від +26 °С до +32 °С. Середньо­річна температура у межах від +24 °С до +28 °С. Річна амплітуда темпераТУ" ри незначна — від 1 °С до 6 °С. Середня кількість опадів за рік становить 2500-4000 мм, а в окремих місцях і більше. Спостерігається два максимуми

опадів, коли Сонце в полудень досягає зеніту (тобто в дні рівнодень), а в проміжні періоди опадів дещо меншає. Опади мають зливовий характер і ви­падають завжди в другій половині дня. Велика кількість сонячної радіації, високі температури протягом усього року, висока вологість і рясні опади створюють сприятливі умови для бурхливого росту рослинності, яка пред­ставлена тут вічнозеленими лісами із численними ліанами.

2. Клімат саван.Савани (тропічні лісостепи з листопадними і вічнозе­
леними деревними породами й потужним трав'янистим покривом) займають
великі площі в Африці, Південній та Центральній Америці, на Мадагаскарі,
півострові Індокитай та Індостан, у Північній Австралії, на Гавайських ост­
ровах.

Клімат даної зони залежить від сезонної зміни циркуляції повітряних мас. Улітку в саванах панує вологе екваторіальне повітря, а взимку — сухе континентальне тропічне повітря й пасати. У зв'язку із цим улітку спостері­гається волога тропічна погода зі зливами й грозами, а взимку — посуха. До­бова амплітуда температури влітку незначна, але взимку зростає. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +25 °С до +30 °С, а найхо­лоднішого — від +15 °С до +20 °С. Річна амплітуда температури становить 10-12 °С. Річна сума опадів сягає 1000 мм, а на навітрених схилах гір зростає до 2000 мм і більше (Гавайські острови, підніжжя Гімалаїв).

3. Клімат субтропічних і тропічних пустель.Зона охоплює пустелі
Сахара і Наміб в Африці, пустелі Аравії, пустелю Атакама в Південній Аме­
риці, пустелі в нижній течії Колорадо і в Каліфорнії (Північна Америка), пус­
телі Австралії.

Тут панує тропічне континентальне повітря і дмуть пасати. Середньо­річна температура повітря в пустелях становить від +18 °С до +26 °С, середня температура найтеплішого місяця— +32 °С... +38 °С, а найхолоднішого — близько +10 °С. У Північній Африці біля м. Тріполі зареєстровано абсолют­ний максимум температури для Землі, а саме +58 °С.

Опадів у пустелях випадає менше 250 мм за рік, а подекуди до 100 мм за рік і менше. У деяких місцевостях на сході Сахари, в Атакамі та інших пус­телях по кілька років не буває дощу. Дощі випадають нечасто, у вигляді злив, іноді сильних. Часто бувають пилові бурі. Гостра нестача вологи разом із ви­сокими температурами дуже несприятливі для росту рослин. Рослинність з'являється тільки після злив, які зволожують грунт на короткий час. Там, де близько до поверхні підходять грунтові води, утворюються оазиси

Континентальність клімату в Євразії зростає із заходу на схід від помір­ної до різкої. Загалом для зони характерний континентальний клімат із холод­ною, суворою зимою. Середні температури січня в Північній Америці опус­каються до -28 °С... -ЗО °С, а подекуди й до -50 °С. У тайзі Східного і Пів-нічно-Східного Сибіру в долинах річок, оточених горами, узимку в антицик­лональних умовах холодне повітря застоюється і охолоджується, внаслідок чого середні температури січня в районі Якутська становлять нижче -40 °С, а Верхоянська — нижче -50 °С. Літо порівняно тепле, середні температури липня зростають від +12 °С на півночі до +18 °С... +20 °С на півдні зони. У тайзі випадає від 300 до 600 мм опадів за рік. Залежно від кількості опадів, висота снігового покриву становить від 30-40 до 80-90 см.

Загалом для зони тайги характерні помірні температури, значна воло­гість повітря, достатня кількість опадів, більш тривалий вегетаційний період, ніж у тундрі. Усе це сприяє поширенню хвойних лісів з ялини, ялиці, модри­ни, сосни, з домішками дрібнолистих порід (берези, осики, тополі, вільхи).

11. Клімат тундри. Зона тундри займає крайні північні частини матери­ків Євразії та Північної Америки, а також прилеглі до Арктичного басейну острови і острови Субантарктики.

Південною межею зони тундри є ізотерми найтеплішого місяця +10 °С, які обмежують поширення лісів, тому деревні породи тут відсутні. На межі тундри і тайги для лісотундри характерне рідколісся. Скрізь багаторічна ме­рзлота різної потужності, існування якої обумовлене від'ємними середньорі­чними температурами повітря та історичними причинами. У зонах тундри й лісотундри протягом року переважають арктичні повітряні маси. І тільки влі­тку сюди пересуваються повітряні маси помірного поясу. Середні темпера­тури січня в зоні тундри коливаються від -5 °С до -35 °С, а липня — ниж­че +12 °С. Річна сума опадів становить близько 200 мм і більше. Зима трива­ла й холодна, а літо коротке і досить прохолодне. У лісотундрі температури найхолоднішого місяця досягають -40 °С, а найтеплішого— +10 °С ... +14 °С, а річна кількість опадів збільшується від 200 мм до 400 мм.

12. Клімат вічного морозу. Цей дуже суворий клімат панує в Арктиці над льодовою поверхнею Гренландії, на Землі Франца-Йосифа, на півночі Нової Землі, на архіпелазі Північна Земля і в Антарктиді.

Протягом довгої полярної ночі теплоту сюди приносять тільки повітряні маси з більш низьких широт, але витрати теплоти на випромінювання знач­но більші, внаслідок чого поверхня Землі й повітря значно вихолоджуються. Середні температури найхолоднішого місяця в Арктиці місцями знижуються до-40 °С.

літку в Арктиці Сонце не заходить, триває полярний день. До земної поверхні надходить значна кількість сонячної радіації. Але більшу частину її становить розсіяна, через низьке стояння Сонця, велику хмарність і тумани. Крім того, поверхня, вкрита льодом і снігом, відбиває понад 85% сумарної ра­діації, а поглинає лише незначну її частину. Теплота витрачається і на танення льоду та снігу, тому середня температура становить приблизно О °С. Найтеп-лішим є атлантико-європейський сектор Арктики, де середні температури січня піднімаються до -13,5 °С на Шпіцбергені та -15 °С на о. Ведмежий. Найхолод-нішим місяцем є березень, а середні температури липня коливаються від +2 °С до +10 °С. Азіатський сектор Арктики відрізняється більш континентальним кліматом із середніми температурами січня нижче -ЗО °С, а липня — О °С, і тільки на узбережжі материка вони піднімаються до +2 °С... +8 °С.

У Гренландії 80% поверхні вкрито льодовиками. Товщина льоду в
центрі острова сягає 3400 м. Над льодовиковим щитом Гренландії середня
температура найтеплішого місяця на висоті 3000 м становить -13 °С, а най­
холоднішого 49 °С, коли можливі морози до -65 °С. На узбережжі клімат

менш суворий, південне узбережжя вільне від льоду. Тут середня темпера­тура найхолоднішого місяця року (лютого) становить -5,5 °С, а найтеплі­шого— +6 °С... +10 °С.

В Антарктиді, де потужність льодового щита ще більша, ніж у Грен­ландії, клімат найхолодніший. Сніговий покрив відбиває більшу частину сонячної радіації і весь час випромінює теплову радіацію за умови панування малохмарної або ясної антициклонної погоди. Середні температури найхоло-дніших місяців (липня й серпня) тут знижуються від -18 °С... -25 °С на узбе­режжях до -50 °С... -70 °С і нижче в центральних районах. Найтеплішими місяцями в Антарктиді є грудень і січень. Середні температури цих місяців на узбережжі становлять близько —5 °С, але далеко вглиб материка знижу­ються до -28 °С і на Полюсі недоступності становлять -ЗО °С... —40 °С. На узбережжі Антарктиди випадає 400—600мм опадів за рік, а на внутрішніх плато близько 50 мм і менше. Опади випадають виключно в твердому стані. Клімат Антарктиди впливає майже на всю південну півкулю і позначається на кліматі всієї Землі.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Класифікація кліматів

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 694; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.225.26.154
Генерация страницы за: 0.012 сек.