Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація кліматів

Класифікація кліматів — це виділення їх типів за певними ознаками або за умовами формування. Найбільше наукове і практичне значення мають кла­сифікації кліматів за В. П. Кеппеном (1933) і Б. П. Алісовим (1936,1974).

В. П. Кеппен виділяє наступні кліматичні пояси й типи клімату:

1)пояс вологого тропічного клімату (з типами клімату вологих еквато­
ріальних лісів і саван);

2)пояс сухого клімату (з типами клімату пустель і степів);

3)пояс помірно теплого й вологого клімату (з типами середземноморсь­
кого, китайського, західноєвропейського клімату);

4)пояс помірно холодного клімату із сухою зимою східносибірського
типу і вологого в усі місяці року клімату Східної Європи і Канади;

5)пояс снігового клімату (клімат тундри, де температура найтеплішого
місяця коливається від О °С до +10 °С, й клімат вічного морозу з температу­
рою найтеплішого місяця нижче О °С).

Генетична класифікація типів клімату Б. П. Алісова ґрунтується на географічних типах повітряних мас та їх' циркуляції. У кожній півкулі Б. П. Алісов виділив по чотири основних кліматичних пояси:

1)екваторіального повітря;

2)тропічного повітря;

3)помірного повітря;

4)арктичного (антарктичного) повітря.

У кожному поясі формуються континентальний та морський типи повіт­ряних мас і, відповідно, кліматів. Крім того, виділено по три перехідних по­яси в кожній півкулі: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний (суб­антарктичний), де по півроку панують повітряні маси сусідніх поясів (рис. 59).

Система Б. П. Алісова включає наступні кліматичні пояси й типи клімату:

І. Екваторіальний пояс:

1)континентальний (у вологих екваторіальних лісах);

2)високогірний (в Андах);

3)океанічний (над океанами і островами).

II. Субекваторіальний пояс:

4)континентальний;

5)високогірний;

6)океанічний.

III. Тропічний пояс:

7)континентальний;

8)високогірний;

9)західних узбереж;

 

10)східних навітряних берегів;

11)океанічний.

IV. Субтропічний пояс:

12)континентальний;

13)високогірний (мусонний);

14)середземноморський;

15)мусонний східних берегів;

16)океанічний. 4. Клімат пустель помірного поясу. Ця зона охоплює пустелі та напів­
пустелі Прикаспійської низовини і Середньої Азії, пустелю Гобі, пустелі Ве­
ликого Басейну і середньої течії Колорадо, напівпустелі Східної Патагонії.

Для даної зони характерна велика сухість повітря і значна випаровува­ність. Сумарна кількість опадів становить 250-300 мм за рік. Улітку перева­жає жарка, суха, малохмарна погода, а взимку — прохолодна, холодна й мо­розна. У пустелях Середньої Азії середні температури січня збільшуються від -12 °С на півночі до +2 °С на півдні, а середні температури липня— від +25 °С до +30 °С. Максимальні температури влітку сягають +45 °С... +46 °С. Відповідно до кліматичних умов, рослинність представлена полином, солян­ками, саксаулом, а культурні рослини вирощують, застосовуючи штучне зрошення.

5. Клімат субтропічних лісів. Кліматична зона охоплює Південний
Схід США, узбережжя Мексиканської затоки, Парагвай, південно-східну час­
тину Бразилії та Болівію, деякі плоскогір'я Африки, південно-східне узбе­
режжя Чорного моря, південний берег Каспійського моря, північ Індії, пів­
день Японії, Кореї та Китаю, північно-східний берег Австралії.

Для даної зони характерна тепла зима з середніми температурами най-холоднішого місяця вище +2 °С. Максимум опадів припадає на літо. Літо жарке й сире. Річна сума опадів перевищує 1000 мм. У рослинному покриві переважають широколистяні ліси з домішкою вічнозелених рослин і ліан.

6. Мусонний клімат помірних широт. До даної кліматичної зони на­
лежать Середнє та Нижнє Приамур'я, Приморський край, Сахалін, північ
Японії, Кореї і Китаю.

У теплу пору року тут випадає велика кількість опадів, через те що вліт­ку панує літній південний і південно-східний мусон, який несе вологе повітря з океану. Узимку мусон несе континентальне повітря з півночі та північного заходу. Це повітря дуже холодне, бо надходить із Сибіру, з великої області Азіатського максимуму. Із цим континентальним повітрям пов'язане пану­вання ясної, сухої антициклонної погоди. Середня температура січня знижу­ється до —20 °С, сніговий покрив незначний. Літо тепле й вологе, із середніми температурами найтеплішого місяця від +20 °С до +25 °С. Сума опадів сягає 600-1000 мм за рік і більше. На півдні зони клімат тепліший. Наприклад, у Пекіні середня температура січня становить -4,5 °С, а липня — +26,5 °С.

7. Середземноморський клімат характерний для Середземного моря та
його узбереж, для західних узбереж материків північної та південної півкулі
у субтропічному поясі (Тихоокеанське узбережжя Чилі й Каліфорнії, півден­
но-західні береги Африки й Австралії, південний берег Криму і Чорноморсь­
ке узбережжя від Новоросійська до Туапсе).

Типова риса даного клімату — розподіл опадів протягом року. Вони випадають головним чином узимку, а влітку стоїть суха, жарка погода. Зага­лом клімат теплий, з достатньою кількістю опадів, річна кількість їх, залежно

від рельєфу і орографії, коливається від 300 до 1000 мм і більше. Зима м'яка, стійкий сніговий покрив не утворюється. Середні температури найхолодні-шого місяця вищі за О °С, а найтеплішого становлять від +22 °С до +28 °С.

8. Клімат степів помірних широт характеризується прохолодними зи­
мами, а степів субтропічних і тропічних широт — теплими зимами. До пер­
ших належать Азово-Чорноморські степи, степи Середнього Поволжя, Пів­
нічного Кавказу, Північного Казахстану, Забайкалля, Монголії, степи Північ­
ної Америки, які простягаються зі сходу вздовж Скелястих Гір. Степи з теп­
лою зимою прилягають до периферії субтропічних і тропічних пустель.

У степовій зоні панує континентальне повітря помірних широт, яке вліт­ку трансформується в тропічне повітря. У субтропічних і тропічних степах переважає тропічне повітря, з яким пов'язані високі температури, низька від­носна вологість повітря, значна повторюваність посух і суховіїв. У степах помірних широт середні температури найтеплішого місяця досягають +24 °С, а річна сума опадів — 20СМ50 мм. Узимку утворюється сніговий по­крив висотою 20-30 см. У цілому зона степів відрізняється посушливим клі­матом, кількість опадів не перевищує 450 мм, хоча місцями сягає 500-550 мм. Максимальна кількість опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив, але літо сухе й жарке, випаровуваність приблизно вдвічі перевищує кількість опадів.

9. Клімат зони мішаних і листяних лісів. Цей клімат панує в Північній
Америці на південь від 50° пн. ш. і на схід від 100° зх. д. (за винятком півден­
но-східної частини), у Великобританії, Ірландії, на півдні Скандинавського
півострова, у Західній Європі (за винятком Середземномор'я), у Прибалтиці,
Білорусії та центральній смузі європейської частини Росії, на півдні Західно­
го Сибіру. У південній півкулі клімат листяних лісів охоплює нижню течію
р. Парани і басейн р. Уругвай, південно-східне узбережжя Австралії та Нову
Зеландію. До цієї зони Л. С. Берг включає також природну зону лісостепу як
перехідну між лісами і степами.

Клімат сприятливий для росту широколистяних порід дерев. У Західній Європі переважають букові ліси, а в Східній — дубові. Літо тепле, темпера­тура найтеплішого місяця становить +18 °С... +20 °С. Зима тут помірно хо­лодна, середні температури найхолоднішого місяця коливаються від —4 °С до -10 °С. У середньому за рік випадає 500-600 мм опадів, але подекуди й до 1000мм.

10. Клімат тайги. Зона тайги в північній півкулі займає величезну пло­
щу. Вона охоплює значні території на Алясці і в Канаді на північ від 50°
пн. ш. У Євразії зона тайги займає центральну частину Скандинавського пів­
острова, Фінляндію, Східноєвропейську рівнину на північ від лінії Санкт-
Петербург - Нижній Новгород, Західний Сибір, Східний Сибір, Камчатку^пів-
ніч і центр Сахаліну. У південній півкулі на рівнинах такий клімат відсутній.. Помірний пояс:

17)континентальні типи;

18)високогірний;

19)західних частин материків;

20)мусонних східних берегів із відносно холодною зимою;

21)океанічний з відносно теплою вітряною зимою і прохолодним літом.
УІ.Субарктичний пояс:

22)континентальний з дуже холодною зимою і відносно теплим літом;

23)океанічний з нехолодною вітряною зимою і прохолодним літом.

VII. Арктичний пояс:

24)континентальний (наприклад, у Гренландії') з виключно холодною
зимою і морозним літом;

25)океанічний з холодною зимою і туманним сирим літом.

VIII. Антарктичний і субантарктичний пояси:

26)континентальний клімат внутрішньої Антарктиди з виключно холод­
ною зимою і морозним літом;

27)океанічний клімат прибережної Антарктиди (помірно вологий і хо­
лодний зі стоковими вітрами до 15-20 м/с).

Екологічна класифікація кліматів, запропонована Л. С. Бергом побу­дована на географічних принципах: кліматичні зони, за Бергом, відповідають природним ландшафтним зонам. Класифікація Берга показує, що між кліма­том, рельєфом, ґрунтоутворенням і рослинністю прослідковується тісна вза­ємодія і зв'язок. За Л. С. Бергом, на рівнинах розрізняють 12 кліматичних зон.

Розглянемо коротку характеристику кліматичних зон земної кулі за Л. С. Бергом.

1. Клімат вологих тропічних лісів охоплює Амазонію, південно-східне узбережжя Бразилії, екваторіальну Африку, півострів Малакку, Великі Зонд-ські й Філіппінські острови, Нову Гвінею, частину Великих Антильських островів і східне узбережжя Мадагаскару. Території з вологими тропічними лісами не мають чітких широтних меж. Інколи вони розміщені біля екватора* а інколи тягнуться по узбережжях до тропіків.

Дана кліматична зона характеризується постійно високою темпераТУ" рою і рясними опадами протягом року. Середня температура найхолоднішого місяця становить +20 °С, а найтеплішого — від +26 °С до +32 °С. Середньо­річна температура у межах від +24 °С до +28 °С. Річна амплітуда темпераТУ" ри незначна — від 1 °С до 6 °С. Середня кількість опадів за рік становить 2500-4000 мм, а в окремих місцях і більше. Спостерігається два максимуми

опадів, коли Сонце в полудень досягає зеніту (тобто в дні рівнодень), а в проміжні періоди опадів дещо меншає. Опади мають зливовий характер і ви­падають завжди в другій половині дня. Велика кількість сонячної радіації, високі температури протягом усього року, висока вологість і рясні опади створюють сприятливі умови для бурхливого росту рослинності, яка пред­ставлена тут вічнозеленими лісами із численними ліанами.

2. Клімат саван. Савани (тропічні лісостепи з листопадними і вічнозе­
леними деревними породами й потужним трав'янистим покривом) займають
великі площі в Африці, Південній та Центральній Америці, на Мадагаскарі,
півострові Індокитай та Індостан, у Північній Австралії, на Гавайських ост­
ровах.

Клімат даної зони залежить від сезонної зміни циркуляції повітряних мас. Улітку в саванах панує вологе екваторіальне повітря, а взимку — сухе континентальне тропічне повітря й пасати. У зв'язку із цим улітку спостері­гається волога тропічна погода зі зливами й грозами, а взимку — посуха. До­бова амплітуда температури влітку незначна, але взимку зростає. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +25 °С до +30 °С, а найхо­лоднішого — від +15 °С до +20 °С. Річна амплітуда температури становить 10-12 °С. Річна сума опадів сягає 1000 мм, а на навітрених схилах гір зростає до 2000 мм і більше (Гавайські острови, підніжжя Гімалаїв).

3. Клімат субтропічних і тропічних пустель. Зона охоплює пустелі
Сахара і Наміб в Африці, пустелі Аравії, пустелю Атакама в Південній Аме­
риці, пустелі в нижній течії Колорадо і в Каліфорнії (Північна Америка), пус­
телі Австралії.

Тут панує тропічне континентальне повітря і дмуть пасати. Середньо­річна температура повітря в пустелях становить від +18 °С до +26 °С, середня температура найтеплішого місяця— +32 °С... +38 °С, а найхолоднішого — близько +10 °С. У Північній Африці біля м. Тріполі зареєстровано абсолют­ний максимум температури для Землі, а саме +58 °С.

Опадів у пустелях випадає менше 250 мм за рік, а подекуди до 100 мм за рік і менше. У деяких місцевостях на сході Сахари, в Атакамі та інших пус­телях по кілька років не буває дощу. Дощі випадають нечасто, у вигляді злив, іноді сильних. Часто бувають пилові бурі. Гостра нестача вологи разом із ви­сокими температурами дуже несприятливі для росту рослин. Рослинність з'являється тільки після злив, які зволожують грунт на короткий час. Там, де близько до поверхні підходять грунтові води, утворюються оазиси

Континентальність клімату в Євразії зростає із заходу на схід від помір­ної до різкої. Загалом для зони характерний континентальний клімат із холод­ною, суворою зимою. Середні температури січня в Північній Америці опус­каються до -28 °С... -ЗО °С, а подекуди й до -50 °С. У тайзі Східного і Пів-нічно-Східного Сибіру в долинах річок, оточених горами, узимку в антицик­лональних умовах холодне повітря застоюється і охолоджується, внаслідок чого середні температури січня в районі Якутська становлять нижче -40 °С, а Верхоянська — нижче -50 °С. Літо порівняно тепле, середні температури липня зростають від +12 °С на півночі до +18 °С... +20 °С на півдні зони. У тайзі випадає від 300 до 600 мм опадів за рік. Залежно від кількості опадів, висота снігового покриву становить від 30-40 до 80-90 см.

Загалом для зони тайги характерні помірні температури, значна воло­гість повітря, достатня кількість опадів, більш тривалий вегетаційний період, ніж у тундрі. Усе це сприяє поширенню хвойних лісів з ялини, ялиці, модри­ни, сосни, з домішками дрібнолистих порід (берези, осики, тополі, вільхи).

11. Клімат тундри. Зона тундри займає крайні північні частини матери­ків Євразії та Північної Америки, а також прилеглі до Арктичного басейну острови і острови Субантарктики.

Південною межею зони тундри є ізотерми найтеплішого місяця +10 °С, які обмежують поширення лісів, тому деревні породи тут відсутні. На межі тундри і тайги для лісотундри характерне рідколісся. Скрізь багаторічна ме­рзлота різної потужності, існування якої обумовлене від'ємними середньорі­чними температурами повітря та історичними причинами. У зонах тундри й лісотундри протягом року переважають арктичні повітряні маси. І тільки влі­тку сюди пересуваються повітряні маси помірного поясу. Середні темпера­тури січня в зоні тундри коливаються від -5 °С до -35 °С, а липня — ниж­че +12 °С. Річна сума опадів становить близько 200 мм і більше. Зима трива­ла й холодна, а літо коротке і досить прохолодне. У лісотундрі температури найхолоднішого місяця досягають -40 °С, а найтеплішого— +10 °С... +14 °С, а річна кількість опадів збільшується від 200 мм до 400 мм.

12. Клімат вічного морозу. Цей дуже суворий клімат панує в Арктиці над льодовою поверхнею Гренландії, на Землі Франца-Йосифа, на півночі Нової Землі, на архіпелазі Північна Земля і в Антарктиді.

Протягом довгої полярної ночі теплоту сюди приносять тільки повітряні маси з більш низьких широт, але витрати теплоти на випромінювання знач­но більші, внаслідок чого поверхня Землі й повітря значно вихолоджуються. Середні температури найхолоднішого місяця в Арктиці місцями знижуються до-40 °С.

літку в Арктиці Сонце не заходить, триває полярний день. До земної поверхні надходить значна кількість сонячної радіації. Але більшу частину її становить розсіяна, через низьке стояння Сонця, велику хмарність і тумани. Крім того, поверхня, вкрита льодом і снігом, відбиває понад 85% сумарної ра­діації, а поглинає лише незначну її частину. Теплота витрачається і на танення льоду та снігу, тому середня температура становить приблизно О °С. Найтеп-лішим є атлантико-європейський сектор Арктики, де середні температури січня піднімаються до -13,5 °С на Шпіцбергені та -15 °С на о. Ведмежий. Найхолод-нішим місяцем є березень, а середні температури липня коливаються від +2 °С до +10 °С. Азіатський сектор Арктики відрізняється більш континентальним кліматом із середніми температурами січня нижче -ЗО °С, а липня — О °С, і тільки на узбережжі материка вони піднімаються до +2 °С... +8 °С.

У Гренландії 80% поверхні вкрито льодовиками. Товщина льоду в
центрі острова сягає 3400 м. Над льодовиковим щитом Гренландії середня
температура найтеплішого місяця на висоті 3000 м становить -13 °С, а най­
холоднішого 49 °С, коли можливі морози до -65 °С. На узбережжі клімат

менш суворий, південне узбережжя вільне від льоду. Тут середня темпера­тура найхолоднішого місяця року (лютого) становить -5,5 °С, а найтеплі­шого— +6 °С... +10 °С.

В Антарктиді, де потужність льодового щита ще більша, ніж у Грен­ландії, клімат найхолодніший. Сніговий покрив відбиває більшу частину сонячної радіації і весь час випромінює теплову радіацію за умови панування малохмарної або ясної антициклонної погоди. Середні температури найхоло-дніших місяців (липня й серпня) тут знижуються від -18 °С... -25 °С на узбе­режжях до -50 °С... -70 °С і нижче в центральних районах. Найтеплішими місяцями в Антарктиді є грудень і січень. Середні температури цих місяців на узбережжі становлять близько —5 °С, але далеко вглиб материка знижу­ються до -28 °С і на Полюсі недоступності становлять -ЗО °С... —40 °С. На узбережжі Антарктиди випадає 400—600мм опадів за рік, а на внутрішніх плато близько 50 мм і менше. Опади випадають виключно в твердому стані. Клімат Антарктиди впливає майже на всю південну півкулю і позначається на кліматі всієї Землі.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Клімат і мікроклімат | Зміни й коливання клімату
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 4675; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.031 сек.