Ергономічні вимоги до товару

Ергономічність – це сукупність властивостей, які характери­зують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі спожи­вачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особли­востей людини.

До головних умов раціонального ергономічного конструю­вання відносять обов’язків облік специфічних компонентів системи «людина – техніка – середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими особливостями вважа­ють: вид виробу та особливості його роботи; своєрідність люд­ського організму; умови навколишнього середовища.

Однак для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого то­вару ототожнюється зі зручністю. Зручність використання мож­на визначити як сукупність всіх властивостей, що характеризу­ють рівень комфортності у взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає увагу саме на ті властиво­сті виробу, що його цікавлять. Перевагу споживачі віддають ко­рисним результатам, а не технічному процесу їх створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за використання предметів особистого споживання – одягу, взуття тощо. Ці речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології. Отже, кожен товар особистого споживання треба оцінювати за мірою пристосованості до людини його корисних властивостей (рис. 1).

Комплекс вимог до відносно простих виробів нескладний, але для сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої по­бутової технікиобов’язковими ергономічними вимогами є: до­статність робочого простору; раціональність розміщення та чіт­кість потрібних покажчиків; зручність нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного освітлення (рис. 2).

		1.
			2.

Особливості людського організму визначають можливос­ті й способи впливу людини на виріб під час його викорис­тання та технічного обслуговування. Проектуючи нові това­ри, виходять із розуміння того, що людина має комплекс фізі­ологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних характеристик (гігієнічні вимоги також можуть бути самостійним компонентом у системі «людина – техніка – сере­довище» ).

Особливе значення для створення зручної в експлуатації (ко­мфортної) техніки має відповідність її параметрів основним ан­тропометричним показникам людини (табл. 2).

Таким чином, треба передбачити відповідність виробів сані­тарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Це стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо. Якісним рівнем освітленості вважають та­кий, що забезпечує безпомилкове зорове сприйняття необхідних процесів. Він визначається силою і контрастністю освітлення, кольором, браком засліплюючих спалахів. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних властивостей людини й особливостей функціонування її органів чуття (зору, нюху, слу­ху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні органи уп­равління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба виключити можливість безперервного напруження того самого м’яза водія протягом тривалого часу (статичне напруження). Антропометричні вимоги базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу зросту, маси, розміру людини та окремих частин її тіла. Наприклад, відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу маси його тіла, а важелів управління – функціональній анатомії його руки. Поряд із цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, вико­ристання якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають забезпечити можливість легкого і швидкого фор­мування навичок використання виробу за призначенням. Детальнішу характеристику ергономічних показників якості пода­но в табл. 3.

Ефективність взаємодії людини з різноманітною продукцією багато в чому залежить від стану навколишнього середовища. Особливо це стосується таких параметрів довкілля, як темпера­тура та вологість повітря, його розрідженість або запорошеність. Важливими ергономічними вимогами є також необхідність створення комфортного середовища для людини, що експлуатує (ви­користовує) товар (табл. 4).

2.

Таблиця 3

Ієрархічна структура ергономічних показників якості товару

Групові показники	Одиничні показники
Гігієнічні	1)рівень освітлення; 2)рівень вентиляції; 3)рівень температури; 4)рівень вологості; 5)рівень тиску; 6)рівень напруги магнітного та електричного полів; 7)рівень запорошеності; 8)рівень радіації; 9)рівень токсичності; 10)рівень шуму; 11)рівень вібрації, гравітаційні перевантаження та прискорення
Антропометричні	1)відповідність виробу розмірам тіла людини; 2)відповідність виробу формі тіла людини; 3)відповідність виробу розподіленню маси людини
Фізіологічні та психофізіологічні	1)відповідність силовим можливостям; 2)відповідність швидкісним можливостям; 3)відповідність енергетичним можливостям; 4)відповідність зоровим можливостям; 5)відповідність слуховим можливостям; 6)відповідність дотиковим можливостям; 7)відповідність смаковим і нюховим можливостям

Таблиця 4

Особливості умов зовнішнього середовища на робочому місці

людини-оператора

Стан середовища	Особливості
Комфортне	Стан середовища забезпечує оптимальну динаміку працездатності, добре самопочуття та збереження здоров’я людини-оператора
Відносно дискомфортне	Стан середовища забезпечує належну працездатність і збере­ження здоров’я протягом певного часу, але спричиняє непри­ємні суб’єктивні відчуття та функціональні зміни, які, однак, не виходять за граничні норми
Екстремальне	Стан середовища призводить до зниження працездатності лю­дини-оператора і спричиняє функціональні зміни, які виходять за межі норми, але не спричиняють патологічних змін організму
Надекстремальне	Стан середовища призводить до патологічних змін в організмі людини і неможливості виконання роботи

Отже, головною умовою раціонального ергономічного кон­струювання є обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина – техніка – середовище», що виявляються під час роботи виробів (рис. 3).

3.

До таких особливостей відносять:

1) тип виробу й особливості його функціонування;

2) особливості організму людини;

3) умови довкілля.

Головним результатом ефективного ергономічного кон­струювання слід уважати досягнення відповідного рівня ком­фортності – сукупності позитивних психологічних, психофі­зіологічних та фізіологічних відчуттів людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з навколишніми об’єктами і середовищем.

У сучасному світі естетичний рівень, ергономічні та функціональні властивості товарів стають усе вагомішими чинниками їх­ньої конкурентоспроможності. Досягнення високого рівня та органічного поєднання цих властивостей забезпечується виконан­ням комплексу спеціальних художньо-конструкторських робіт, що здійснюються на етапах проектування та виготовлення това­ру.

До складу технічного завдання (ТЗ) включають спеціальний підрозділ з вимогами до декоративно-конструкційних матеріалів, технології обробки, а також до ергономіки виробу. У технічній пропозиції на підставі аналізу різних варіантів вибирають основ­ний варіант художньо-конструкторського, ергономічного та фак­турно-кольорового вирішення. Його придатність оцінюють з до­помогою спеціально створених художньо-конструктивних моделей та макетів.

Основними видами художньо-конструкторських докумен­тів, що визначають ергономічні та естетичні властивості нових товарів, є:

1) рисунок зовнішнього вигляду;

2) ергономічна схема зі зв’язками елементів і параметрів системи «людина – виріб – середовище»;

3) опис графічних елементів; карта фактурно-кольорового вирішення.

У такій послідовності технічне конструювання створює мате­ріальну основу предмета, а дизайн формує цей предмет як спо­живчу цінність, тобто робить товар принадливим для покупця. Зрозуміло, що цього можна досягти лише за умови спільної праці конструкторів, дизайнерів та маркетологів.

Проблеми комплексного регулювання питань, пов’язаних з формуванням нормативного забезпечення процесів проектування ергономічних технологічних систем, за умов глобалізації еконо­мічних відносин набувають надзвичайної актуальності. Сьогодні Україна бере активну участь у виконанні робіт із гармонізації вимог до ергономічності вітчизняної продукції і вимог міжнарод­них і регіональних стандартів, рекомендацій міжнародних орга­нізацій у галузі охорони праці і безпеки продукції. Нещодавно Радою голів урядів держав-учасниць СНГ схвалено Міждержа­вну програму з розроблення стандартів у галузі безпеки та охо­рони праці стосовно продукції за взаємними поставками на 2000-2005 роки.

Таким чином, термін «дизайн» у його найпоширенішому ро­зумінні використовується для позначення всієї сфери художнього конструювання. Він охоплює творчість художників-конструкторів (практику проектування), результати їхньої праці (вироби, що пройшли художньо-конструкторське розроблення – продук­ти дизайну), а також теорію художнього конструювання.

Термінологічний словник ключових понять теми

Антропометрія – один з основних методів дослідження в антропології, що полягає у ви­мірюваннях різних частин тіла людини.

Виразність форми – відповідність зовнішнього вигляду призна­ченню і конструкції виробу, здатність форми створювати особливий емоційний настрій у людини, що відповідає типовій ситуації викорис­тання даного виробу.

Гармонія – співрозмірність елементів, скоординованість форми частин виробу, узгодженість їхніх пластичних, кольорових і компози­ційних характеристик, загальна композиційна організація, що забезпе­чують досягнення цілісності виробу як об’єкта естетичного сприймання і оцінювання.

Гармонія кольорів – сполучування кольорів з урахуванням усіх їх­ніх основних характеристик: кольорового тону, насиченості, форми і розмірів кольорових площин, їхнього взаєморозміщення в просторі.

Декоративність – властивість ви­робу, пов’язана з особливостями конфігурації його форми, силуету, а також кольору, фактури і текстури матеріалів, що сприяє підвищенню естетичного рівня предметно-просторового середовища, в якому він перебуває.

Дизайн – комплексна науково-практична діяльність з формування гармонічного, естетично повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об’єктів матеріальної культури; самостійний вид художньої діяльності, внаслідок якої проектується об’єкт виробництва з певними естетичними властивостями.

Дизайн-маркетинг – дизайнерське розроблення виробів, коли їхні дизайнові характеристики розглядають як основний чинник просування на ринку.

Дизайн-маркетингове оцінювання – вид оцінювання продукції, коли її дизайнові та ринкові характеристики розглядають як комплекс взаємозалежних показників.

Дизайн-маркетингові характеристики – властивості об’єкта ди­зайну, що відображають у сукупності та взаємозалежності рівень його споживчих якостей та можливості просування на ринку.

Дизайн-програма – директивний адресний документ (з визначен­ням ресурсів, виконавців і термінів) щодо системного проектування комплексів складного обладнання і загальної естетичної організації ви­робничого середовища.

Дизайн реклами – дизайнерське проектування, спрямоване на створювання рекламної продукції, формування рекламних стратегій.

Ергатична система – система «людина – техніка – середови­ще», в якій людина є провідним функційним складником.

Ергономіка – наука, яка вивчає діяльність людини або групи лю­дей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо.

Естетична цінність – відповідність окремого предмета або всьо­го предметного середовища естетичним уявленням людей.

Естетичність виробу – показник якості товару, що відображає його художню виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання.

Зовнішній вигляд – візуально сприйнята форма виробу. Зовнішній виг­ляд є єдиним джерелом естетичної оцінки виробу в процесі його сприйняття.

Комбінаторика – метод формоутворення, який ґрунтується на використанні варіантної зміни просторових структур задля досягнення необхідних експлуатаційних характеристик, гармонічної цілісності форми виробу, що підлягає розробленню.

Композиція – матеріально-просторове рішення виробу, процес гармонізації його форми, коли визначаються і доводяться до єдності всі характеристики форми: розмі­ри, пропорції, ритмічна структура, фактура, колір та ін.

Компонування – процес пошуку найліпшого розміщення різних елементів виробу стосовно один одного.

Образ (у дизайні) – уявлення, що постає у свідомості людини в процесі формування задуму дизайнерського вирішення, через яке вини­кає усвідомлення художньої цінності об’єкта дизайну.

Об’єкт дизайну – предметно-просторове середовище і його еле­менти, що підлягають впливу дизайну.

Оцінювання дизайн-маркетингове – вид оцінювання продукції, коли її дизайнові та ринкові характеристики визначають як комплекс взаємозалежних показників.

Пластика – характеристика естетичності, що визначає красу взає­мних переходів, об’ємів та обрисів, плавність і гнучкість елементів форми, упорядкованість графічних та зображальних елементів, коло­рит, декоративність, взаємозв’язок кольорових сполучень і використан­ня декоративних властивостей матеріалів.

Предмет дизайну – дизайнові характеристики об’єкта дизайну.

Раціональність організації форми – характеристика естетичності, яка визначає міру відображення формою і конструктивним вирішенням продукції її головного призначення, функціональних показників, прин­ципу дії та особливостей виготовлення.

Середовище життєдіяльності людини – сукупність предметів, процесів, природних та техногенних чинників, які визначають умови життєдіяльності людини.

Система «людина – техніка – середовище» – система, що міс­тить складники, котрі взаємодіють: людину, технічні засоби діяльності і середовище, в якому реалізується діяльність людини.

Стайлинг – дизайнерське розроблення зовнішнього вигляду виро­бу, яке не пов’язане зі зміною його функцій і не зачіпає його технічних і або експлуатаційних характеристик.

Тектонічність – характеристика конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну структуру виробу.

Технічна естетика – галузь наукових знань, яка вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища для забезпечення найліпших умов праці, по­буту та відпочинку людей.

Форма – просторова побудо­ва виробу як системи матеріальних відношень точок, ліній, граней, ку­тів, поверхонь, фігур, об’ємів, що мають певний розмір.

Художнє конструювання – творча проектна діяльність, спрямова­на на приведення до одної системи функціональних і композиційних зв’язків предметних комплексів і окремих виробів, їхніх естетичних і експлуатаційних характеристик із метою вдосконалення навколишньо­го предметного середовища.

Художньо-інформаційна виразність – рівень виявлення у зовні­шній формі споживчої суті та призначення виробу, відповідність товару стилю та моді.

Художня виразність – сукупність властивостей, які дають можли­вість відрізнити товар від багатьох подібних за зовнішньою формою.

Цілісність композиції – показник якості, що визначає міру гармонічності поєднання сукупності таких властивостей виробу як об’ємно-просторова структура, її масштабна і пропорційна організованість, тектонічність, пластичність.

Контрольні питання до теми 9

1. Технічна естетика та об’єкти її вивчення

2. Сутність ергономіки та її об’єкти

3. Дизайн товару і його роль у підвищенні конкурентоспр­оможності товару

4. Естетичні вимоги до нової продукції

5. Правило «золотого перетину»

6. Головні вимоги до раціонального ергономічного конструювання продукції­

Дата добавления: 2014-01-04