Класифікація типів пацієнтів

Медичні працівники (лікар, медична сестра, фельдшер, акушер­ка) повинні знати відношення пацієнта до своєї хвороби, уміти на­дати відповідну психологічну характеристику пацієнту для того, щоб вибрати оптимальний психологічний підхід до пацієнта й тим самим запобігти виникненню ятрогенії.

Відношення пацієнтів до хвороби може бути різним.

Тривожний пацієнт — це пацієнт, що постійно хвилюється. Такі пацієнти відрізняються боязкістю, покірністю, невпевненістю в собі. У них легко виникають різноманітні вегето-судинні реакції (непри­томність, підвищення AT) під час проведення діагностичних і ліку­вальних процедур. З такими пацієнтами дуже важливо проводити відповідну психологічну підготовку перед тією чи іншою процеду­рою, іноді потрібна допомога медичного психолога.

Пацієнт, що має безпідставні підозри. Стиль поведінки таких па­цієнтів відрізняється настороженістю та підозрілістю до медичного персоналу й до лікування в цілому. Якщо з'ясовується, що людина так само поводить себе й у повсякденному житті, цілком можливо, що йдеться про так звану психопатію. В такому разі потрібна кон­сультація медичного психолога. У будь-якому випадку перед тим, як починати лікування, необхідно подолати бар'єр недовіри й відчуже­ності пацієнта.

Демонстративний пацієнт. Такий пацієнт намагається справити враження на оточуючих, відчуває постійну потребу у співчутті та увазі. Він "насолоджується" своїми стражданнями, відчуває "не­стерпні муки" й вимагає до себе підвищеної уваги. Демонстратив­ний характер поведінки такого пацієнта, перебільшення своїх скарг можуть викликати негативне ставлення до нього оточуючих. Проте при спілкуванні з таким пацієнтом не варто "викривати" його, кра­ще апелювати до його "геройського та бойового" характеру, аби па­цієнт отримав від медсестри, фельдшера, акушер­ки необхідну частку визнання.

Депресивний пацієнт. Такий пацієнт пригнічений, ізольований від усіх, відмовляється від спілкування з іншими пацієнтами та ме­дичним персоналом, з ним непросто налагодити контакт. Він налаш­тований вкрай песимістично, тому що втратив віру в успіх лікування та видужання. Такого типу поведінка спостерігається частіше в не­виліковних і тяжкохворих. Проте депресивна поведінка може бути зумовлена й іншими причинами. Оптимізм медичного персоналу, віра в одужання пацієнта мають для нього велике значення. Дуже корисною є стимуляція пацієнта (виконання нескладних доручень, залучення його до допомоги іншим пацієнтам). Бажано, щоб у ро­боті з такими пацієнтами був задіяний медичний психолог.

Іпохондричний пацієнт. Такий пацієнт занадто уважний до свого здоров'я, цікавиться результатами всіх лабораторних та інструмен­тальних досліджень, необґрунтовано припускає наявність у себе найрізноманітніших захворювань, читає консультаційну літературу. Іпохондрична реакція не завжди зумовлена хвилюванням за своє здоров'я, вона може бути й невротичного походження. У такому випадку фізичні скарги є симптомом неврозу і не мають органічної основи. Існує також поняття ятрогенної іпохондрії, коли пацієнт перекручено тлумачить сказане персоналом, або сам медичний пра­цівник необережною розмовою з тривожним пацієнтом про тяж­кість його захворювання викликав у нього нездорову фіксацію уваги на своїх тілесних відчуттях, посилюючи страх втрати здоров'я або смерті.

Типи медичних сестер (за І.Харді):

Кожна професія накладає відбиток на особистість людини, інколи навіть деформує її. І.Харді виділив такі типи деформації медичних сестер:

Сестра - рутинер (робот). Для її діяльності найхарактернішим є механічне виконання своїх обов'язків. Ці сестри ретельні, педантичні, добре технічно кваліфіковані, ретельно виконують усі доручення лікаря. Проте, працюючи сестрою за інструкцією, вони не вкладають у свою роботу психологічного змісту, така медсестра працює як автомат, пацієнт сприймається нею, як необхідний додаток до інструкції з його обслуговування; їхні взаємовідносини з хворими позбавлені емоційного співчуття і співпереживання. Вони роблять усе, випускаючи з поля зору головне - хворого. Саме така сестра спроможна розбудити хворого, який спить, щоб у призначений час дати йому снодійне.

Сестра - гренадер (солдат). Хворі вже здалеку по ході або гучному голосу дізнаються про неї, швидко намагаються упорядкувати свої тумбочки і ліжка. Ця сестра рішуча, безкомпромісна, наполеглива, миттєво реагує на найменші порушення "дисципліни". При недостатній культурі, освіті, невисокому рівні інтелектуального розвитку така негнучка "вольова" сестра може бути груба і навіть агресивна з хворими. Якщо ж вона розумна, освічена, з таким рішучим характером може стати гарним вихователем молодих колег.

Сестра материнського типу ("мати" і "сестричка"). Вона переносить на роботу з хворими свої теплі сімейні стосунки або компенсує в роботі їх відсутність. Робота з хворими, турбота про них – для неї невід’ємна умова життя. Вона добре володіє емпатією.

Сестра - експерт. Це вузький спеціаліст. Завдяки високій потребі у фаховому визнанні виявляє особливу допитливість у визначеній сфері фахової діяльності і пишається значимістю у своїй галузі, де іноді навіть "затьмарює" лікаря. Часто це кваліфіковані сестри рентгенологічної або клінічної лабораторії, фізіотерапевтичного кабінету. За фаховою порадою до них не соромляться звертатися молоді лікарі. Іноді люди цього типу стають фанатами своєї вузької діяльності, виключаючи всі інші інтереси із свого життя.

"Нервова сестра". Цей тип непрофесійної поведінки сестри не повинен зустрічатися в лікувальній установі і свідчить про неякісний підбір кадрів, про помилки в роботі адміністрації. Емоційно нестійка, запальна, дратівлива, вона постійно дає невротичні реакції, схильна до обговорення особистих проблем і може стати значною перешкодою в роботі медичного закладу. "Нервова сестра" - це або патологічна особистість, або людина, яка страждає неврозом. Такі люди часто самі потребують серйозної психотерапевтичної допомоги і є професійно непридатними для роботи з хворими.

Сестра, яка грає завчену роль. Ця людина ще не сформувала фахової приналежності, її поведінка відрізняється неприродністю. Вона ніби виконує завчену роль. Неприродність у спілкуванні заважає їй встановити контакти з людьми, тому така сестра повинна сама чітко визначити свої фахові цілі, виробити адекватний стиль спілкування з пацієнтом.

Залежно від поведінки розрізняють такі типи пацієнтів: агресивний, впевнений в собі та не впевнений в собі.

Ознаки	Агресивний пацієнт	Упевнений у собі	Не впевнений у собі
		пацієнт	(пасивний) пацієнт
Вираз обличчя	Напружений, сердитий, пильний погляд	Спокійний, приємний, впевнений, добрий зоро­вий контакт	Нервовий, очі опущені вниз
Положення тіла	Руки на стегнах, нервове ходіння. Часто стоїть, коли решта сидить. Намагається домінувати над іншими	Розслаблене положення тіла. Зберігає особистий простір	Зігнутий, положення тіла незручне. Може прихилитися до чогось або втекти
Тон голосу	Голосний, вимогливий, загрозливий, наказовий	Твердий, упевнений у собі, виявляє інтерес до іншої людини	Тихий,слабкий, часто тремтить, нерозбірливий
Жести	Різкі, стрімкі, стиснуті   кулаки	Відповідають моменту (адекватні)	Нервові й стурбовані
Вербальний компонент (мова)	Звинувачувальний, атакуючий, намагається будь-що принизити	Щирий вияв почуттів, які відтворюють те, що людина відчуває	Прагнення приховати зміст слів, виправдатися, підкорятися іншій людині

Типи поведінки пацієнтів у критичних ситуаціях

Агресивний пацієнт	Упевнений пацієнт	Не впевнений у собі (пасивний) пацієнт
Ставить свої права по­над правами інших	Претендує на права і поводиться відповідно до своїх прав	Відмовляється від своїх прав. Вдається до само­заперечення
Робить вибір за себе й за інших	Робить власний вибір	Дозволяє іншим вирі­шувати за себе
Прагне досягти мети, часто за рахунок інших	Формулює мету й на­магається досягти її	Може мати мету й сподіватися, що вона здійсниться, однак не­актив-но домагається її здійснення (виконання)
Часто поводиться у вимогливій, ворожій ма­нері. Не впевнений в Собі	Впевнений у собі	Не має (потребує) впевненості в собі
Часто нападає на ін­ших, замість того, щоб самому вирішувати про­блеми   Говорить іншим, що думає, змушує їх бояти­ся й уникати його. Маніпулює іншими	Не лякається проблем, сам вирішує їх     Говорить іншим, що думає	Часто уникає проблем   Дозволяє іншим маніпулювати собою

Дуже важливо під час розмови з пацієнтом правильно формулювати запитання (див. Таблицю).

Тип запитання	Приклад	Переваги	Недоліки
Загальні   Конкретні     Навідні     Пробні   Множинні	Як поживаєте? Як справи?     Як Ваше пріз­вище? Що у Вас болить?   Ви кинете па­лити, чи не так? Ви будете більше займа­тись фізичними вправами після одужання?   Ви кажете, що останнім часом біль у шлунку посилився?   Як Ви самі справляєтесь з хатньою робо­тою, як ходите в магазин без допомоги?	Корисні, оскільки сприяють самови­раженню. Людина може описати власними словами, що для неї важливо     Дають змогу швид­ко зібрати конкрет­ну інформацію, точну й однозначну   Наштовхують па­цієнта на відповідь, яка збігається з ва­шою думкою   Досліджують тему, яку медсестра вва­жає головною. Від­повіді дають конк­ретну інформацію   Можуть демонстру­вати інтерес і ен­тузіазм	Непросто контролю­вати відхилення від запитання, досягнути певної мети чи стри­мати занадто говірких пацієнтів   Відповіді обмежені запитаннями, орієн­товані лише на запи­тання   Обмежують самови­раження пацієнта. Можуть спричинити реакцію гніву, якщо запитання сприй­мається як загрозливе   Можуть налякати па­цієнта, викликати гнів або розпач   Приводять до знія­ковіння, оскільки па­цієнт не знає, на яке запитання відповіда­ти. Відповідь може бути розширеною

Типи запитань, що використовує медичний працівник під час бесіди

Дата добавления: 2014-01-04