Вплив держави на формування економічної безпеки підприємства

Для боротьби з економічною небезпекою господарювання в країні діє система законів і законодавчих актів, які забезпечують і гарантують безпеку господарювання. З цією метою на підприємстві (організації) розробляють заходи з формування економічної безпеки, які вживаються в комплексі з виробничою програмою випуску продукції. Це в першу чергу: формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування); прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими; стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); тактичне панування економічної безпеки за функціональними підсистемами; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації); здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки; узагальнююче оцінювання досягнутого рівня економічної безпеки. Здійснення зазначених заходів у комплексі може забезпечити відповідний рівень економічної безпеки підприємства.

Найбільший вплив на формування економічної безпеки підприємства має держава. Використовуючи прямі та непрямі методи втручання, вона регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства та держави не завжди збігаються. Їхнім спільним мірилом виступає економічна безпека. Проблема полягає у тому, щоб, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдавати шкоди інтересам підприємства.

У сучасному економічному житті України можна спостерігати як позитивні, так і негативні прояви державного регулювання. До позитивних можна віднести:

• стимулювання різних форм власності;

• прагнення наповнити ринок товарами;

• лібералізацію експорту;

• прагнення наблизити український ринок до цивілізованого;

• початок податкової реформи.

З огляду на можливе втручання держави в економіку підприємства, підвищення його економічної безпеки має включати такі аспекти:

• правову основу (закони, які регулюють правові відносини між державою та підприємством);

• кредитну й інвестиційну політику, яка б враховувала весь спектр потенціальних інвесторів;

• постійний розвиток ринку, в тому числі співвідношення монополій і дрібних виробників, конкурентів і партнерів;

• розвиток інфраструктури підприємства (банківської системи, аудиторської служби, інформаційної системи).

Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств можуть бути:

• закриття низькорентабельних і збиткових підприємств;

• зміна системи оплати праці наукових кадрів;

• створення нових організаційно-виробничих структур;

• використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах;

• вдосконалення систем розрахунків; підвищення продуктивності праці;

• збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження;

• стимулювання "ресурсного" напрямку НДДКР;

• застосування принципу дотримання критичних строків кредитування;

• створення інформаційного центру, щоб постійно мати відомості про борги підприємства й перекрити канали втрати інформації;

• створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б перевіряла податкові й інші обов'язкові платежі для виявлення можливої передоплати й надавала відомості про основні виробничі фонди, що мало використовуються, з метою їхнього можливого продажу;

• використання нових форм партнерських зв'язків;

• наближення рівня оплати праці до показників розвинутих країн;

• залучення робітників до управлінських функцій;

• підвищення кваліфікації працівників;

• розвиток соціальної інфраструктури підприємства;

• підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

У сучасних умовах складовою частиною комплексу заходів має стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.

10.3. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки
підприємства (організації)

Економічна наука розробила, а господарська практика випробувала загальну методологію оцінки рівня економічної безпеки підприємства (організації). Його пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного критерію через зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які обчислюються із допомогою порівняння можливої величини шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді. Сукупний критерій економічної безпеки будь-якого суб’єкта господарювання (k _себ) можна розрахувати, користуючись формулою

, (10.1)

де k_і — величина окремого (поодинокого) критерію за і -ю функціональною складовою; d_i — питома вага значущості і -ї функціональної складової; п — кількість функціональних складових економічної безпеки підприємства.

Рис. 10.1. Типовий перелік функціональних складових
економічної безпеки підприємства (організації).

З досвіду понад 50 підприємств Росії, питома вага значущості функціональних складових економічної безпеки, показаних на рис. 18.1, становить: у промисловості ® [1, 2, 3] — 0,2; [5] — 0,15; [4, 6] — 0,1; [7] — 0,05; сільському господарстві ® [3] — 0,3; [1, 6] — 0,2; [2, 4] — 0,1; [5, 7] — 0,05; торгівлі ® [1] — 0,3; [5] — 0,2; [3] — 0,15; [2, 4, 7] — 0,1; [6] — 0,05. Отже, у названих галузях економіки найбільша значущість становить 0,3, а найменша — 0,05.

Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється порівнюванням розрахункових значень k _себ з реальними величинами цього показника по підприємству (організації), що аналізується, а також (коли це можливо) по аналогічних суб’єктах господарювання відповідних галузей економіки.

Дата добавления: 2014-01-04