Аніматор/організатор культурного дозвілля

Мета: Реалізаціяі розвиток потенціалу різнобічних людських мо­жливостей у сфері вільного часу.

У США існують римі типології ре­сурсів; іх розглядають з точки зору природи, джерел та корисності. Вони можуть бути внутрішніми та зовнішні­ми щодо клієнтів; офіційними та не­офіційними: реальними чи потенцій­ними (прихованими); різною мірою керованими для досягнення цілей со­ціальної роботи.

Аніматор – спеціаліст у галузі культурного дозвілля, спрямованій на пожва влення всього соціального життя (лат. - оживляти); особливої актуальності його діяльність, набула у зв'язку із збільшенням у трудящих вільного часу з наступним виникненням соціології дозвілля як масового феномена.

Зміст діяльності. За свідченням швейцарського вченого Герберта Ам­мана, поява даної ролі у репертуарі західноєвропейського соціального працівника вперше відбулася у пово­єнній Франції.

У сучасній європейській анімаційній практиці виділяють дві головні те­чії: соціо-освітню, що спирається на освітній потенціал дозвілля, і соціо-культурну, яка орієнтується на ство­рення умов для розвитку здатності ін­дивідів та груп активно брати участь і керувати соціальною та політичною реальністю, в якій вони живуть. Таким чином, сфера інтересів анімації поширюється на досить осяжний життєвий контекст, який містить і освітні, й культурні, і соціальні, і політичні аспекти:

Анімація є формою соціальної практики, спрямованої на усвідомлення і розкриття прихованого та дрімаючого потенціалу індивідів малих груп та співтовариств.

Анімація визначається як свідома діяльність, спрямована на розвиток і зміни соціального спілкування людей, громадських структур та удосконалення умов для повнішої реалізації потенціалу різнобічних людських можливостей. Аніматор може працювати в суто культурно-дозвільних установах (анімація у вузькому значенні) - молодіжних клубах чи будинках, дитячо-юнацьких закладах, громадських центрах, парках відпочинку,музеях, соціально-культурних комплексах; або ж у культурно-дозвільних програмах, які здійснюються в різних галузях громадської діяльності (анімація у широкому розумінні) – туризмі, спорті, охороні здоров'я, освіті, політиці.

Аналіз засвідчує, що пріоритетними напрямками практики соціального працівника-аніматора є такі:

• розробка і здійснення різних соціо-культурних, соціо-освітніх проектів і програм;

• створення можливостей для спільних розваг людей;

• навчання практичних навичок клієнтів або їх удосконалення у галузі дозвілля;

• надання потрібної інформаційно-консультативної допомоги.

Слід погодитися з висновками Вальтера Лоренца про те, що і анімація звертає увагу громадськості на соціальні проблеми та індивідуальні негаразди переважно через призму освітніх можливостей, зацікавлених у їх розв'язанні, віддаючи перевагу "спокійним" сферам соціальної активності, залишаючи іншим спеціалістам менш творчу, орієнтовану на кризове втручання, роботу.

Дата добавления: 2014-01-04