Адміністратор

Мета: Планування, здійснення і розвиток системи сервісних послуг, які надаються агенціями.

Зміст діяльності. У питаннях про рольові дії адміністратора (за іншими версіями - керівника) розбіжностей немає. В рамках окремої організації діяльність адміністратора трактується як керування процесами, які забезпечують:

• формулювання політичної лінії і представлення її у вигляді оперативних цілей; • розробку і революцію соціальних програм, впровадження новаційних технологій;

• одержання фінансування та ресурсів;

• збереження або зміни організаційної структури, часового і змістовного режимів роботи;

• виконання представницьких функцій, зв'язків з громадськістю, співробітництво з усіма зацікавленими організаціями.

На практиці часто трапляється, що зазначені процеси містять також керівництво і контроль. Очевидно, що в такому разі адміністратор поєднує дві ролі; власне адміністратора та керівника персоналу.

Численні спеціалісти неодноразово підкреслюють політичний характер управління в соціальній сфері і наполегливо висувають розряд першочергових завдань адміністратора формулювання політичної лінії керованої ним сервісної агенції. Феліс Перлмуттер визначає політичну лінію "як наміри програмованого характеру”, які розробляються підставі суспільних цінностей, ідеологічних і теоретичних уявлень про потреби людей, відповідних законодавчих актів. Тут-таки визначається спектр людських проблем і потреб, що перебувають у сфері юридичних прерогатив соціальної організації, також найдоцільніші способи досягнення результатів (наприклад, першочерговість реалізацій програм, пошуки і розміщення ресурсів, перегляд видів пропонованих послуг, створення позавідомчих коаліцій. Томас Хол ланд і Марсіа Петчерс уточнюють, що цілі, які представляють політичну лінію агенції, поділяються на два типи: транзитивні (перевідні) та рефлексивні.

Транзитивні цілі організації звичайно складають основний зміст існування організації і передбачають вплив програм чи послуг на зовнішнє середовище. Інакше кажучи, зміни або збереження певної соціальної ситуації. Рефлексивні цілі забезпечують виживання організації.

Так, перехідна мета мікрорайонного дитячого клубу може полягати у скороченні підліткової злочинності за рахунок створення умов для повноцінного відпочинку. А для підтримання власного існування клубові необхідно мати рефлексивну мету, яка полягає у вишукуванні фінансових засобів та інших ресурсів. Для ефективного функціонування клубу необхідно підтримувати динамічну рівновагу між цими цілями, хоча оцінювати його будуть передусім у зв'язку з тран­зитивними цілями. Якщо ж на перший план виходять рефлексивні цілі, то такий стан справ вважається ненормальним.

Вельми важливою ділянкою роботи адміністратора є забезпечен­ня агенції фінансовими та іншими ресурсами: "Якщо немає фінансу­вання, немає і соціальних послуг". Серед джерел фінансування системи сервісних послуг у США називають: уряд; внески; збори і плата за послуги, федеральні надходження; надходження від приват­них осіб; доход від пожертв та інвестиційних коштів; внески корпо­рацій, фондів тощо. Найзначнішим джерелом надходжень як для дер­жавних, так і для недержавних організацій є уряд (40-70 % загальних надходжень), а також доход від власної діяльності (до ЗО %).

Саме від адміністратора вимагається інтенсивний пошук коштів і ресурсів такими способами, як контрактна плата за послуги; пред­ставлення рахунків третій стороні; розробка пропозицій для уряду щодо субсидій; організація кампанії для залучення спонсорських коштів;генерування, конструювання і реалізація заходів щодо мобілізації та координації ресурсів. Розглядаючи, наприклад, організаційно-техно­логічні аспекти мобілізації та координації ресурсів, Аллісон Мердак зазначає, що передусім "проблема наштовхується на міжособистісні стосунки". Він же наводить дефініції вказаних процедур і стис­ло характеризує основні прийоми та методи їх здійснення:

Мобілізація ресурсів -виявлення потенційних внутрішніх ресур­сів клієнтів, не використаних належним чином, а також пошуки та залучення зовнішніх ресурсів, якими клієнти ще не скористалися.

Основні прийомі: з'ясування: обстановки, уміння зацікавити, роз­робка стратегії, пошук союзників, збереження набраного темпу.

Координація ресурсів - управлінський процес, в результаті яко­го індивідуальні цілі і дії узгоджуються в інтересах розв'язання спіль­но визначеноїзадачі.

Основні методи: укладання угод, переконання, формування коа­ліцій, здійснення впливу.

Соціального працівника у цій ролі іноді називають також дири­гентом послуг.

Займаючись розвитком організації, адміністраторові слід чітко ба­чити, розуміти і враховувати її історичну "ретро- і перспективу", що дозволить йому діяти оперативніше і адекватно подіям, що відбуваються.

Група авторів, обговорюючи проблему нових технологій у соціальних послугах, наполягає на тому, що сучасний керівник агентства має бути експертом з інформатики: "він володіє інформаційними технологіями і щодня використовує їх для розв'язання завдань управління; поінформований щодо численних варіантів і конфіденційності застосування програмного забезпечення; часто має персональний комп'ютер і відповідне обладнання вдома і є компетентним експертом, найактивнішим прихильником і практиком використання комп'ютерів у соціальній роботі".

Дата добавления: 2014-01-04