Пік (піднесення, експансія, бум)

Пожвавлення.

Дно (депресія, застій).

Спад (криза, рецесія).

Фази економічного циклу

Рівень економічної активності складають такі показники: рівень зайнятості, рівень без­робіття, обсяг випуску виробництва.

— перевиробництво товарів порівняно з попитом на них;

— значне скорочення обсягів виробництва;

— падіння цін;

— дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для пла­тежів;

— біржовий крах та банкрутство підприємств;

— зростання безробіття;

— падіння рівня заробітної плати;

— падіння рівня прибутку;

— масове знищення товарів, устаткування тощо;

— недостатність кредитних ресурсів.

Найнижча точка спаду циклу – критич­на точка в економіці.

— “застій” виробництва;

— низький рівень цін та зайнятості;

— найбільша кількість банкрутств;

— відсутність нових інвестицій;

— ліквідація товарного надлишку.

— розширення виробництва до відновлення докризового рівня;

— зростання цін;

— модернізація вироб­ництва;

— зростання зайнятості;

— активізація попиту;

— відновлення інвестицій.

— розширення виробництва;

— швидке зростання зайнятості;

— зростання заробітної плати та інших видів доходів;

— масове оновлення капіталу;

— підвищення рівня цін;

— зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і ство­рює умови для нової кризи.

Все це призводить до входження економіки у новий економічний цикл.

Тривалість фази падіння у західних країнах становить півроку або півтора року, в Україні вона тривала десять років.

Виділяють два основних під­ходи до визначення причин циклів.

Перший пов’язаний з зовнішніми (екзогенними) факторами, які перебу­вають за межами економічної системи:

• політичні та випадкові події (війни, революції, перевороти тощо);

• зміни чисельності населення (міграція);

• поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень (автомобіль, залізниці, комп’ютери);

• відкриття нових земель та родовищ корисних копалин;

• погодно-кліматичні зміни тощо.

Другий – з внутрішніми (ендогенними) факторами, які притаманні даній економічній системі:

• нестабільність витрат;

• зміна цін на ресурси (нафту, газ та інші види сировини);

• діяльність держави у сфері регулювання економіки (зміни у кредитно-грошовій, податковій політиці) тощо.

Поєднання або комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів і стають причи­нами економічних циклів.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань.

Короткі цикли -цикли Джозефа Кітчина.

Тривалість: 3 роки і 4 місяці.

Вони пов’язані з відновленням економічної рівно­ваги на споживчому ринку. Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли (промислові) -цикли Клемента Жугляра.

Тривалість: 8 – 10 років.

Причину цих циклів вбачали в періодич­ності оновлення основного капіталу і пов’язували зі зменшенням по­питу на устаткування і споруди.

Довгі цикли – цикли Миколи Кондратьєва.

Тривалість: 45 – 60 років.

Існування довгих циклів пов’язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури.

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

• І фаза – висхідна хвиля (25 – 30 pp.) – це довгострокове піднесення, що ви­никає на базі нових наукових відкриттів, змін технології, її супроводжу­ють значні соціальні коливання (війни, революції);

• II фаза – низхідна хвиля (20 – 25 pp.), криза виникає тоді, коли стара струк­тура економіки вступає в конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.

4. Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Наслідки впливу безробіття на економіку

Усе населення можна поділити на три категорії:

1. Зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робо­чий день.

2. Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Тобто, людина вважається без­робітною, коли вона відповідає трьом критеріям одночасно: не має робо­ти, робить активні спроби знайти роботу, готова відразу ж приступити до роботи.

Зайняті та безробітні становлять економічно активне населення або робо­чу силу.

3. Економічно пасивне населення – це люди до 16 років, ті, хто перебувають у спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, ви­правних закладах), а також дорослі, які потенційно мають можливість пра­цювати, але не працюють і не шукають роботи (військові строкової служби, перебувають на пенсії, жінки, які доглядають дитину; мають інвалідність або просто не шукають роботи).

Таким чином, усе населення складається з економічно активного насе­лення (зайнятих та безробітних) та економічно пасивного.

Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення ВВП та НД.

В Україні працездатне населення – це жінки віком від 16 до 55 років та чоловіки віком від 16 до 60 років.

Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не ви­рішивши її, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.

Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати робочу силу.

Існує два види безробіття: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття пов’язане з тим, що у будь-якому суспільстві є лю­ди, що за своїм психічним складом та з інших причин не хочуть працювати.

Вимушене безробіття зумовлене чин­никами, що перебувають поза вибором людини.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах.

Найважливіші форми безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм по­в’язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

1. Фрикційне безробіття виникає у зв’язку з тим, що з’являється невідповідність між попитом і про­позицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та інши­ми ознаками. Ця форма пов’язана з пошуком та очікуван­ням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційне безробіття є добровільним і короткостроковим.

2. Структурне безробіття зумовлене тим, що попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується. Внаслідок цього виникає ситуація, коли структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць.

Структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття, за якого досягається потенційний обсяг національного виробництва, немає інфляції та спостерігається повна зайнятість.

Повна зайнятість – така зайнятість, при якій зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечуєть­ся ефективне використання найманої праці.

3. Циклічне безробіття виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу. Це відхилення фактичного безробіт­тя від природного в той чи інший бік.

Існують й інші форми безробіття, які не значно впливають на економіку:

Сезонне безробіття – вимушена форма безробіття, зумов­лена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство, цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо).

Технологічне безробіття – вимушена форма безробіття, пов’язана зі звільненням працівників у зв’язку з запроваджен­ням нової високопродуктивної техніки та технології.

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше ви­ходить на ринок праці й не може отримати роботу, оскільки вони ще не мають досвіду, належної ква­ліфікації.

Важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття – така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реє­струється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов’язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

Рівень безробіття визначається відношенням кількості безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках:

Високий рівень безробіття призводить до соціальних війн, політичних збурень і переворотів.

Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старших:

Але ці розрахунки приблизні, тому що:

1. Не всі безробітні реєструються на біржі праці;

2. Люди займаються нелегальним бізнесом;

3. Існує приховане та сезонне безробіття.

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробни­цтва дослідив американський учений Артур Оукен.

Він виявив математично зв’язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

де β – коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена);

U – фактичний рівень безробіття;

U* – природний рівень безробіт­тя;

Y * – потенційний обсяг ВВП;

Y – фактичний обсяг ВВП.

З наведеної формули можна вивести залежність обсягу випуску продук­ції від рівня фактичного безробіття та зобразити схематично так звану криву Оукена.

Рис. 12.3. Графік кривої Оукена

Y – обсяг виробництва;

U – природний рівень безробіття;

т. А – повна зайнятість.

Дата добавления: 2014-01-04