Визначення послідовності робіт

Третім етапом здійснення короткострокового поточного планування на рівні одиничного виробництва є встановлення послідовності робіт. Нагадаємо, що розклад (перший етап) за­безпечує базис для призначення робіт по робочих центрах. За­вантаження машин (другий етап) є методом контролю вико­ристання потужностей, який чітко показує їх недовантаження чи перевантаження.

Послідовності характеризують порядок, за яким роботи мають бути виконані в кожному центрі. Наприклад, пацієнти призначені в клініку для лікування. У якому порядку вони ма­ють пройти лікування? Чи має бути обслужений спочатку пацієнт, який прийшов першим, чи пацієнт, що потребує термінового лікування?

Методи вибору послідовності допомагають нам у цьому розібратися. Існують різні правила (методи) вибору послідо­вності робіт. Деякі з них ми попробуємо розглянути [37, с 256 - 260].

Правила пріоритетів запуску робіт у робочі центри. Вони забезпечують побудову послідовності, за якою роботи мають бути виконані.

Правила пріоритетів широко використовуються при підготовці диспетчерських листів про порядок виконання робіт чи оброблення партій у цеху. Відпрацьована велика кількість цих правил як статистичного, так і динамічного ха­рактеру. Особливо широке застосування вони знаходять при маршрутизації складних виробничих процесів, у яких оброб­лення здійснюється партіями різної величини, а виробництво орієнтоване на незалежний попит.

Правила пріоритетів допомагають мінімізувати:

- середній час перебігання процесу;

- середній час завершення виготовлення виробу;

- середній час очікування виробництва;максимізувати вихід.
Найпопулярніші правила пріоритетів:

—„ПП — ПО" — перший прийшов — перший обслуго­вується, тобто перша робота, що поступила в робочий центр, виконується першою;

—„РДВ" — рання за датою виконання. Робота за ранньою датою завершення відбирається першою;

—„НЧВ" — найкоротший час виконання. Найкоротша за часом виконання робота обробляється першою і „при­бирається геть з дороги";

—„НТЧВ" — найбільш тривалий час виконання. Найтри­валіші та громіздкі роботи часто дуже важливі і пропо­нуються першими.

Простежимо ці правила на прикладі. Скажімо, п'ять робіт по листу металу очікують призначення в робочий центр. Три­валість процесів та дати їх завершення відносно моменту роз­рахунку наводяться нижче (табл. 25). Ми хочемо визначити послідовність виконання процесів згідно: 1) ПП — ПО; 2) РДВ;3) НЧВ; 4) НТЧВ правил. Роботи були позначені буква­ми за черговістю їх прибуття.

Таблиця 25- Тривалість процесів та дати їх завершення

Робота	Час процесу, дні	Строк виконання роботи, дні	Робота	Час процесу, дні	Строк виконання роботи, дні
А В С			D Е

1. ПП — ПО. Послідовність проста: А — В — С — D — Е. „Час притоку" в систему для цієї послідовності вимірюється часом очікування кожної роботи плюс час знахо­дження в робочому процесі. Робота В, наприклад очікує шість днів, поки робота А знаходиться в робочому процесі, а потім ще потрібно два дні виконання процесу над роботою В. Отже, робота буде завершена за вісім днів, що на два дні пізніше, ніж вимагається (табл. 26).

Таблиця 26. Послідовність виконання робіт за правилом

ПП-ПО

Робота	Час процесу, дні	«Час притоку», дні	Строк виконання роботи, дні	Строк виконання роботи, дні
А В С D Е
Разом

„Перший прийшов — перший обслужений". Результати цього правила оцінюються такими вимірами ефективності йо­го використання:

1. Середній час

завершення роботи

2. Середнє число

робіт у системі

3. Середнє запізнення роботи

2. НЧВ в результаті виконання приводить до послідовності B – D – A – C – E (табл. 27). Порядок послідовності визначається тривалістю часу процесу з найвищим пріоритетом, що надається найкоротшій роботі.

Таблиця 27. Послідовність виконання робіт за правилом НЧВ

Послідовність робіт	Час процесу, дні	«Час притоку», дні	Строк виконання робіт, дні	Запізнення роботи, дні
А В С D Е
Разом

Показники ефективності для НЧВ:

1. Середній час завершення роботи = 65:5 =13 днів.

2. Середнє число робіт у системі = 65: 28 = 2,32 робіт.

3. Середнє запізнення роботи = 9:5 = 1,8 днів.

3. РДВ забезпечує таку послідовність: В — A — D — С — Е. Тут роботи чергуються за зростанням дати їх виконання (табл. 28).

Таблиця 28. Послідовність виконання робіт за правилом РДВ

Послідовність робіт	Час процесу, дні	«Час притоку», дні	Строк виконання робіт, дні	Запізнення роботи, дні
B A D C Е
Разом

Показники виміру ефективності для РДВ:

1. Середній час завершення = 68: 5 = 13, 6 днів.

2. Середнє число робіт у системі = 68: 28 = 2,42 робіт.

3. Середнє запізнення роботи = 6:5 = 1,2 днів.

4. НТЧВ в результаті дає таку черговість: Е — С — А — D – В (табл. 29).

Таблиця 29. Послідовність виконання робіт за правилом НТЧВ

Послідовність робіт	Час процесу, дні	«Час притоку», дні	Строк виконання робіт, дні	Запізнення роботи, дні
E C A D B
Разом

Ефективність для найтривалішого процесу буде така:

1. Середній час завершення = 103: 5 = 20,6 днів.

2. Середнє число робіт у системі = 103: 28 = 3,68 робіт.

3. Середнє запізнення роботи = 48: 5 =9,6 днів.

Результати всіх чотирьох правил показані в табл. 30

Таблиця 30. Результати чотирьох правил

Правило	Середній час завершення, дні	Середнє число робіт у системі	Середнє запізнення роботи, дні
ПП – ПО НЧВ РДВ НТЧВ	15,4 13,0 13,6 20,6	2,75 2,32 2,42 3,68	2,2 1,8 1,2 9,6

Як бачимо з таблиць, метод НТЧВ характеризується послідовністю виконання робіт з найгіршою ефективністю в контрольному робочому центрі. НЧВ має ліпше значення з двох показників і РДВ —другий за результатами оцінювання (нижче середнє запізнення). Ця картина результатів викорис­тання методів зберігається і в реальній дійсності, але жодне із правил не дає переваги за всіма критеріями виміру. Досвід по­казує, що:

— найкоротший час процесу є найліпшим методом при мінімізації часу потоку робіт та мінімізації середнього числа робіт у системі. Головний його недолік полягає в тому, що довготривалі роботи будуть постійно відсува­тися назад, підпорядковуючись пріоритету короткост­рокових робіт. Споживачі можуть віднестись до цього песимістично, і тому виникає необхідність запровадити додаткове регулювання просування довготривалих робіт у робочому центрі; — „перший прийшов-перший обслужений" не дає виграшу за більшості критеріїв (хоча результати й не такі вже по­гані). Але він має перевагу справедливості для спожива­ча, що дуже важливо в обслуговуючих системах. Ще одним методом, який дає добрі результати за кри­терієм середнього часу запізнення робіт, є правило критично­го відношення (KB).

Критичне відношення — це індекс, який отримується шляхом ділення часу, що залишився до строку виконання ро­боти (за планом), на час, що залишився для виконання роботи. На відміну від правил пріоритетів, критичне відношення ди­намічне. Його можна отримати на будь-яку дату і досить часто його використання збагачує складання розкладів.

Критичне відношення дає пріоритет роботам, які можуть бути виконані, щоб не порушити розклад відвантаження. Ро­бота з низьким критичним відношенням (меншим ніж 1,0) є роботою, що випадає з розкладу, відстає. Коли KB дорівнює 1,0, робота знаходиться в межах розкладу. KB більше ніж 1,0означає, що робота випереджає розклад і час її виконання не напружений.

Відношення для визначення KB має такий вигляд:

КВ=

Наприклад, маємо 25 – й день виробничого розкладу. Маємо також визначений порядок виконання роботи (табл. 31).

Таблиця 31. Правило критичного відношення

Робота	Дата виконання	Робочі дні, що залишилися для завершення роботи
А В С

Розрахуємо КВ, використовуючи наведену формулу (табл. 32).

Таблиця 32.Розрахунок КВ

Робота	Критичне відношення	Пріоритетний порядок
А В С	(30 – 25)/4=1,25 (28 – 25)/5=0,60 (27 – 25)/2=1,00

Робота В має критичне відношення менше відодиниці. Ви­конання її запізнюється, якщо не прискорити її просування, тому вона повинна мати найвищий пріоритет. Робота С вико­нується за графіком, і робота А має деякий запас часу щодо строку завершення.

Дата добавления: 2014-01-04