XX з'їзд КПРС і Україна

Перші кроки на шляху десталінізації України стали відчутними досить швидко – відразу після фактичного визнання в березні 1953 р. М.Хрущова першим секретарем ЦК КПРС і його офіційного обрання на цю посаду у вересні 1953 р. З його приходом до влади певною мірою вплинув на процес українізації керівних кадрів як Української РСР. так і Радянського Союзу в цілому. Адже перемогою над своїми політичними опонентами Хрущов багато в чому був зобов'язаний саме українським партійнимкерівникам, з якими підтримував міцні зв'язки ще і часів свого перебування на посту першою секретаря ЦК КП(б)У.

Як наслідок, вже XVIII з'їзд КПУ, що відбувся в березні 1954 р., посилив тенденцію подальшої українізації партійного керівництва республіки. Ця нова хвиля українізації вищих щаблів партійної і державної влади була викликана двома важливими обставинами.

Надзвичайно важливим кроком на шляху десталінізації і лібералізації радянського суспільства став XX з'їзд КПРС, що відбувся в лютому 1956 р. У звітній доповіді М.Хрущова не містилось ніяких сенсаційних заяв. У ній, навпаки, підтверджувався декларований курс партії на розрядку міжнародної напруженості, розглядалися важливі економічні і соціальні проблеми, вихвалялися переваги «колективного керівництва», запровадженого в країні в останні роки. Лише А.Мікоян у своєму виступі обережно торкнувся проблеми «культу особи Сталіна», піддавши сумніву деякі висновки відомого сталінського «Короткого курсу історії ВКП(б)» і вперше публічно заявивши про те, що С.Косіор та В.Антонов-Овсієнко не були «ворогами народу». В ніч з 24 на 25 лютого на закритому засіданні ЦК М.Хрущов протягам чотирьох годин зачитував делегатам з'їзду доповідь «Про культ особи і його наслідки», де практично розвінчав міфи про Й.Сталіна як «нащадка» та «геніального продовжувача» справи Леніна, «видатного воєначальника», який насправді був головним винуватцем жахливих поразок Червоної Армії в 1941-1942 рр. Але критика культу особи Й.Сталіна на XX з'їзді партії немістила в собі аналізу головних причин формування режиму особистої влади колишнього вождя радянської держави. Головні витоки сталінського культу вбачалися насамперед у гострій невщухаючій класовій боротьбі і головне – у негативних рисах характеру самого Сталіна. Політика ж партії в цілому на всіх етапах соціалістичного будівництва вважалася правильною.

Закономірним наслідком XX з'їзду КПРС став справжній переворот у суспільній свідомості, перегляд сталих стереотипів мислення, критична оцінка подій минулого. Цей переломний період у житті радянських людей, за влучним висловом І.Еренбурга, був згодом названий «Хрущовською відлигою», як своєрідне короткочасне потепління серед зими.

Дата добавления: 2014-01-04