Аналіз динаміки зміни собівартості порівнянної продукції

Аналіз впливу факторів зміни витрат на заробітну плату в одиниці виробу КТД2-2

№	Вид операції	План	Фактично	Відхилення	Резерви зниження витрат
нормо-години	оплата за 1год., грн	сума, грн	нормо-години	оплата за 1год., грн	сума, грн	Разом (гр. 8 – гр. 5)	у т. ч. за рахунок
годин	оплати
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
	Заготовка		1,7	13,6		2,0	20,0	6,4	3,4	3,0	6,4
	Токарна		1,8	63,0		2,1	84,0	21,0	9,0	12,0	21,0
	Фрезерна		1,8	57,6		2,2	66,0	8,4	–3,6	12,0	12,0
	Шліфувальна		1,9	28,5			34,5	6,0	—	6,0	6,0
	Складальна		1,7			2,0		7,0	3,4	3,6	7,0
Усього			179,7			228,5	48,8	12,2	36,6	52,4

Примітка: відхилення від таблиці 14.5 спричинено погодинною оплатою інших робіт і системою доплат.

Перевірку ведуть, використовуючи листки на доплату, наряди на відрядну оплату з діагональною рискою, інші відповідні зведення та відомості.

За даними бухгалтерського обліку вивчають причини виникнення втрат від браку і визначають винуватців випуску бракованих деталей.

Накладні витрати, записані в калькуляціях, аналізують щодо всієї товарної продукції тому, що вони списуються на собівартість окремих виробів за певними ознаками (заробітною платою основних робітників, амортизацією) і загальна їхня величина є умовно-постійною. Перевіряється лише обґрунтованість бази розподілу накладних витрат на собівартість різних виробів і правильність самого розподілу.

Для оцінки виконання плану зниження собівартості одиниці продукції фактичну собівартість виробу порівнюють з плановою і минулорічною; визначають відхилення абсолютне й у відсотках; обов’язково роблять письмові висновки.

Оцінку виконання плану зниження собівартості продукції кількох виробів проводять з урахуванням диференціації собівартості і рентабельності. Для цього всю продукцію розподіляють за такими групами: нерентабельна (збиткова), низькорентабельна, середньорентабельна, високорентабельна. Потім для кожної групи виробів визначають структуру собівартості продукції і відсоток виконання плану зниження собівартості. З урахуванням різної питомої ваги окремих груп роблять висновки про резерви зниження собівартості нерентабельних і малорентабельних виробів. Ці висновки обов’язково використовують, плануючи випуск продукції на майбутній період.

Підприємства, на яких переважає питома вага раніше освоєних виробів, планують та обліковують зниження собівартості порівнянної продукції у відсотках до минулорічної. До порівнянної продукції відносять усі вироби, що їх виготовляли на підприємстві в минулому звітному періоді, за винятком виробів, виготовлених у дослідному варіанті, та тих, які були на стадії впровадження у виробництво.

Для аналізу фактичний випуск продукції визначають за плановою вартістю, а порівнянну продукцію перераховують також і за минулорічною собівартістю.

Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю, перерахованою за рівнем плану і минулого року, визначають економію чи перевитрату.

Для оцінки зниження собівартості всієї продукції, в т.ч. порівнянної і непорівнянної, на підставі даних плану та облікової інформації складають відповідний розрахунок (табл. 5).

Наведені в таблиці 5 дані показують, що за загального зростання собівартості фактично випущеної продукції проти плану на 281 тис. грн, або 4,09 %, собівартість порівнянної продукції зросла на 298 тис. грн, або на 4,65 %, а непорівнянної — знизилась на 17 тис. грн, або на 3,75 %.

Різницю в рівнях зміни собівартості фактично випущеної порівнянної та непорівнянної продукції можна пояснити недоліками в плануванні, а передовсім використанням у плануванні собівартості непорівнянної продукції технічно не обґрунтованих дос­лідно-статистичних норм витрат ресурсів. Абсолютна економія від виробництва непорівнянних виробів становить +17 тис. грн, а їхня питома вага у плановому товарному випуску — 6,6 % (453: 6864 · 100). Необхідно перевірити, чи не спричиняють цю економію завищені норми витрат відповідних планових калькуляцій. Потрібно мати на увазі, що в складі непорівнянної продукції разом з виробами є запасні частини, капітальний ремонт обладнання та разові замовлення. Ці замовлення виконуються за договірними цінами і часто дають високу рентабельність. Що вищою є собівартість, то вищими будуть ціни, при­буток і рівень перевиконання норм виробітку. Отже, виконання разових замовлень є вигідним.

Таблиця 5

Дата добавления: 2014-01-04