КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Тема 15: Правотворчість
Мета: загальною характеристикою правотворчої діяльності держави, визначити поняття, принципи і функції правотворчості, стадії правотворчості. Оволодіння студентами навичками, знаннями з предмету, щоб взаємопов`язати їх з раніше набутими для формування освітньої бази майбутнього юриста. Виховувати моделювання поведінки студента як майбутнього спеціаліста на основі отриманих знань та навичок.
План: 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості. 2. Принципи і функції правотворчості. 3. Стадії правотворчого процесу. 4. Види і форми правотворчості держави.
Рекомендована література: 1. Крестовська Н.М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. 2. Колодій А.М., Копєйчиков В.В. Теорія держави та права. Навч. посібник.-К., 1995. 3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник/ Пер. з рос.- Харків: Консум, 2001. 4. Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право. — Вип.8. — С. 15-19. 5. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. — 2000. — №2. —С.49-51. 6. Копиленко О., Мурашин Г. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Академії правових наук. — X., 2003. - Вип. № 2-3. -С 132—141. 7. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. — 2000. — №8. — С.112-113. 8. Легуша С.М. Теоретичні засади інкорпорації як форми систематизації законодавства України // Правова Держава — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - Вип.16. - С.149-156. 9. Нагребельний В.П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи // Держава і право: Зб.наук. праць. — К., 2003. — Вип.21. — С.5-9. 10. Подковенко Т.О. Система законодавства: загальнотеоретична характеристика // Держава і право. Зб.наук праць Випуск 21. - К., 2003. - С.77-82. 11. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — 220 с. 12. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. — 2005. — №11. — С.28-32.
Питання для самоконтролю
1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості. Правотворчість - це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства (у передбачених законом випадках), пов'язана із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів. Головне призначення правотворчості - встановлення нових правових норм. Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє затвердженню нових і, відтак, вони входять до його складу як допоміжні прояви правотворчості. Ознаки правотворчості: 1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством (народом) і його суб'єктами; 2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм; 3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом; 4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлюється правовими нормами; 5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість. Правотворчість не можна зводити до законотворчості. Законотворчість є виключною монополією представницьких вищих органів держави (в Україні - Верховної Ради) або народу (громадянського суспільства) у передбачених законом випадках. Законотворчість - важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняттям законів. Результат правотворчості - всі нормативно-правові акти: закони, укази, розпорядження, рішення та ін. Вони з'являються внаслідок складної діяльності вищих державних органів, органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації, комерційних і некомерційних організацій, трудових колективів. Правотворчість - один з важливих напрямків функціонування громадянського суспільства і держави, одна з правових форм («оболонок») їх діяльності. Правотворчість починається тоді, коли прийнято державне рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта, скажімо, закону. Правотворчість - це насамперед форма владної-вольової діяльності держави, формального нормативного закріплення міри свободи і справедливості, яка включає дослідження, узагальнення і систематизацію типових конкретних правовідносин, котрі виникають у громадянському суспільстві, і спрямована на створення нормативно-правового акта.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 291; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |