Засоби побудови WLAN

Залежно від кількості комп'ютерів у мережі й відстані між ними, бездротові мережі можуть бути створені двома різними способами:

1) мережа без базової станції (режим Ad Нос);

2) мережа із точкою доступу (Infrastructure Network).

У режимі Ad HOC (малюнок 1) без базової станції, який називають також IBSS {Independent Basic Service Set) або режимом «точка-точка», комп'ютери безпосередньо взаємодіють один з одним, поки вони знаходяться в межах стійкого радіозв’язку.

Для цього режиму потрібний мінімум устаткування: кожний комп'ютер повинен бути оснащений тільки бездротовим адаптером. При такій конфігурації не потрібно створення мережної інфраструктури. Основними недоліками режиму Ad HOC є обмежений діапазон дії можливої мережі й неможливість підключення до зовнішньої мережі (наприклад, до Інтернету).

Малюнок 1. Бездротова мережа без базової станції, режим Ad HOC

На практиці рекомендується використовувати його при наявності в мережі 3 - 4-х комп'ютерів і відстані між ними не більше 30 м. При другому способі побудови - Infrastructure Network, комп'ютери взаємодіють один з одним не прямо, а через точку доступу АР (Access Point), що виконує в бездротовій мережі роль своєрідного концентратора (аналогічно тому, як це відбувається в традиційних кабельних мережах). Розглядають два режими взаємодії із крапками доступу: BSS (Basic Service Set) і ESS (Extended Service Set). У режимі BSS всі станції зв'язуються між собою тільки через крапку доступу, що може виконувати також роль моста до зовнішньої мережі (малюнок 2). Як видно з малюнка, відстань між комп'ютерними станціями збільшується, як мінімум, удвічі. Одна крапка доступу забезпечує обслуговування від 15 до 250 абонентів залежно від конфігурації мережі й технології доступу. Збільшити ємність мережі можна просто, додавши нові крапки доступу, при цьому не тільки розширюється зона обслуговування, але й знижується ймовірність перевантаження.

Малюнок 2. Бездротова мережа з точкою доступу – Ifrastructure Network

У розширеному режимі ESS існує інфраструктура декількох базових мереж BSS, причому самі крапки доступу взаємодіють один з одним через деяку систему, називану системою поширення (DS, Distribution System), що дозволяє передавати трафік від однієї BSS до іншої (малюнок 3). Зв'язок базових мереж з DS здійснюється за допомогою точок доступу. Між собою точки доступу з'єднуються за допомогою сегментів кабельної мережі, або радиомостів, тобто система поширення являє собою або сукупність пристроїв АР або сегмент локальної мережі.

Крім двох різних режимів функціонування бездротових мереж на МАС-рівні визначаються правила колективного доступу до середовища.

Малюнок 3. Об'єднання бездротових мереж

Існують тверді правила, що регламентують колективний доступ до середовища передачі сигналів. Це викликано тим, що при одночасній передачі сигналів в ефір двох і більше станцій одночасно виділити окремі пакети досить важко, а в ряді випадків і неможливо.

У бездротових мережах при організації доступу використається два способи обслуговування: асинхронний (Asynchronous Data Service) і обслуговування з обмеженим часом (Time Bounded Service).

При асинхронному обслуговуванні кожна зі станцій може одержати доступ до поділюваного середовища, але при цьому можливі колізії, які станції намагаються запобігти. Цей спосіб не гарантує номінальну пропускну здатність мережі. Служба використається як у мережах без базової станції, так і в мережах із точкою доступу. Спосіб обмеженого часу обслуговування гарантує максимально припустимий час доступу станції до середовища. Він застосовується тільки в мережах із проміжною станцією (точкою доступу). У процесі реалізації способу формуються так звані суперкадри із двома тимчасовими інтервалами:

1) бесконкурентного доступу, протягом якого точка доступу по черзі опитує станції й при їхній готовності здійснює обмін кадрами, при цьому гарантується номінальна продуктивність мережі;

2) конкурентного доступу.

Дата добавления: 2014-01-04