Теплолікування

Для передачі конвекційного тепла організму, крім води, застосовуються фізичні фактори, які проявляють вплив шляхом контактного прикладання теплової енергії. До них відносяться:

· лікувальні грязі;

· озокерит;

· парафін;

· глина;

· пісок.

Вони є теплоносіями або пелоїдами, тому їх застосування з лікувальною метою називають пелоїдотерапією.

Пелоїди можна вважати лікувальними, якщо вони відповідають певним вимогам, а саме:

· мають чорний або темно-сірий колір;

· мають запах сірководню;

· відносна щільність становить 1,2-1,6;

· мають консистенцію, яка дозволяє легко розмасти по тілу;

· засмічення крупними частинками (розміром більше 0,25 мм) становить не більше 2-3%;

· кількість води становить 35-70 % (утримує тепло);

· час остигання становить – 300-400 с.

Пелоїди забезпечують інтенсивне і рівномірне прогрівання тканин в місці їх накладання (мають високу теплоємкість і низьку теплопровідність).

Особливе і основне місце серед пелоїдів займають лікувальні грязі.

Лікувальні грязі -це природні органічно-мінеральні, колоїдні утворення, яким притаманна висока теплоємкість і теплоутворююча здатність і які містять, як правило, терапевтично активні речовини (солі, гази, біостимулятори) та живі мікроорганізми.

Є 4 основних групи грязей:

1. Торфяні (органічні речовини становлять 50 %, ступінь розкладання – 40%). Містяться в місцях залягання торфу.

2.Сапропелеві (органічні речовини становлять більше 10 %). Це намул прісних водоймищ.

3. Мулові сульфідні (органічні речовини становлять менше 10 %). Це намул солених водоймищ.

4. Сопочні. Утворюються при руйнуванні і перетиранні гірських порід).

Грязева мікрофлора відіграє головну роль у руйнуванні і переробці рослин і тварин, що загинули, сприяє збагаченню грязей сірководнем та іншими газами, надає їй бактерицидні та адсорбційні властивості, бере участь в процесах регенерації грязі.

За структурою грязі поділяються на 3 основні частини:

· грубодисперсну (остов);

· тонкодисперсну (колоїдний комплекс);

· рідку (грязевий розчин).

Грязі готують до застосування у грязевій кухні.

Враховуючи важливість в’язкопластичних властивостей грязі, переважання у ній грубих фракцій (частинок діаметром більше 0,01 і 0,1 мм) небажане. Засміченість грязі частинками діаметром більше 0,25 мм не повинна перевищувати 2-3 %. При цьому, надлишковий тонкий склад скелета грязі робить її надмірно м’якою, текучою, нездатною “тримати” форму (грязева аплікація, грязевий комок тощо).

Колоїдний комплекс грязі забезпечує пластичність і визначає вологоємкість. Колоїдний комплекс може досягати 60-70 % від сухої маси грязі. Він утворюється з органічних решток, що розклалися (амінокислоти, жирні кислоти, бітуми).

Грязевий розчин (віджим) – це рідка частина грязі, яка складається з води і розчинених у ній мінеральних речовин, органічних речовин та газів. Грязевий розчин – це найбільш активна у терапевтичному відношенні чаcтина пелоїда.

У грязі виділяють органічну та неорганічну (мінеральну) частину, які можуть знаходитися у твердому (тверда фаза), рідкому (рідка фаза) та газоподібному (газова фаза) станах.

За вмістом органічних речовин грязі поділяються на:

· органічні (торфяні, сапропелеві), у яких вміст органічних речовин становить більше 10 % сухого залишку;

· мінеральні (мулові, сопочні), у яких вміст органічних речовин становить менше 10 % сухого залишку.

За вмістом водорозчинних солей лікувальні грязі поділяються на:

· прісноводні (мінералізація грязьового розчину становить до 1 г/л);

· низькомінералізовані (мінералізація грязьового розчину становить 1- 15 г/л);

· середньомінералізовані (мінералізація грязьового розчину становить 15- 35 г/л);

· високомінералізовані (мінералізація грязьового розчину становить 35-150 г/л);

· насичені солями (мінералізація грязьового розчину становить 150- 300 г/л);

· перенасичені солями (мінералізація грязьового розчину становить більше 300 г/л).

За реакцією середовища:

· ультракислі (рН < 2,5);

· кислі (рН 2,5-5,0);

· слабокислі (рН 5,0-7,0);

· слаболужні (рН 7,0-9,0);

· лужні (рН > 9,0).

Дата добавления: 2014-01-04