Спробою захистити суверенні права республік було запрова­дження республіканського представництва у вищих органах влади РСФРР

Проміжний підсумок.

Таким чином, на другому етапі формування принципів Союзу РСР ішов процес посилення підпорядкування України, обмеження її су­веренітету.

5. Державний статус УСРР у 1921—1922 рр.

Державний статус УСРР у 1921-1922 рр. визначався догово­ром про військовий і господарський союз між УСРР і РСФРР від 28 грудня 1920 р., Постановою РНК УСРР від 25 січня 1921 р. «Про уповноважених РСФРР при Раднаркомі УСРР» і рядом інших партійних і державних актів.

Номінально УСРР була суверенною державою, однак, фактично федерація радянських республік, що розвивалася в 1921-1922 рр., із самого початку мала нерівноправний харак­тер.

Права центральної влади належали керівним органам РСФРР:

- Всеросійському з'їзду рад і ВЦВК,

- Раді Праці й Обо­рони,

- Держплану,

- Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ),

- а також шести об'єднаним наркоматам (військових і морських справ, шляхів сполучення, фінансів, праці, зовнішньої тор­гівлі, пошти і телеграфів), яким підпорядковувалися україн­ські республіканські органи влади.

Поступово в державних органах РСФРР зосередилося управ­ління найважливішими галузями української промисловості.

У рішеннях IV Всеросійського з'їзду рад і IV Всеросійського з'їзду раднаргоспів була розроблена єдина система управління промисловістю всіх радянських республік.

Промисловість розподілялася на загальнофедеративну і місцеву.

ВРНГ РСФРР безпосередньо керувала промисловістю всіх республік.

Респуб­ліканські ВРНГ ставали обласними органами ВРНГ РСФРР.

В об'єднаних галузях державного управління нормативні акти РСФРР були обов'язковими для України.

Об'єднані нар­комати фактично були комісаріатами РСФРР і не враховували інтересів України, ігнорували її специфічні особливості.

За таких умов порушення суверенних прав УСРР було неминучим. Зосередження в органах влади РСФРР керівництва важ­ливими галузями діяльності всіх радянських республік було проявом спроби перетворити ці республіки на автономні у складі Росії.

Цей курс, що дістав назву «автономізація» особливо активно проводився наркомом у справах націо­нальностей РСФРР Й. Сталіним.

До складу Всеросійського ЦВК вже в червні 1920 р. було включено 30 представників від УСРР.

Українські керівники X. Раковський, Г. Петровський і В. Затонський неодноразово звертали увагу ЦК РКП(б) на недоліки в міждержавних відносинах УСРР і РСФРР.

У 1922 р. на засіданнях політбюро ЦК КП(б)У систематично розглядалися питання, пов'язані з розмежуванням повнова­жень між російськими й українськими наркоматами і відомст­вами.

У березні 1922 р. з метою уточнення прав і обов'язків УСРР у її відносинах з РСФРР була створена спеціальна комісія з членів ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У.

Вона провела ряд засідань, розробила кілька угод щодо окремих наркоматів.

Дата добавления: 2014-01-04