Інформаційний продукт як результат діяльності

Документ як джерело інформації

Функціонування інформації як товару і здійснення інформаційних послуг регламентується Законом України “Про інформацію”.

Стаття 39. Інформація як товар

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що _регулюються чинним цивільним та іншим законодавством. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

Стаття 40. Інформаційна продукція

Інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій.

Стаття 41. Інформаційна послуга

Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до користувачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Товар, який надається на інформаційний ринок може мати будь-яку документальну форму і обсяг у відповідності з попитом.

Питання цін на інформаційну продукцію є досить складним, часто його може прояснити практика, але в будь-якому випадку вони повинні бути гнучкими, враховувати попит і пропозицію.

Ринок інформаційних продуктів та послуг є системою економічних, правових, організаційних відносин у сфері торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційних засадах. Він характеризується визначеною номенклатурою продуктів і послуг, умовами та механізмами їх надання, цінами. Предметами продажу або обміну на інформаційному ринку виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, інженерно-технічні послуги,різного роду інформація та інші види інформаційних ресурсів.

ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОДУКТІВ ТА ПОСЛУГ МОЖУТЬ БУТИ:

− центри, де створюються та зберігаються бази даних;

− спеціальні служби, у яких акумулюється інформація з конкретної сфери діяльності, здійснюється її аналіз, узагальнення, прогнозування (консалтигнові фірми, біржі та ін..);

− комерційні фірми;

− інформаційні брокери;

− мережа Інтернет.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ РИНОК ЯК ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ – це єдність виробництва, розподілу, обміну й використання інформаційних продуктів та послуг.

Рівень і перспективи розвитку інформаційного ринку визначає відповідність інформаційної інфраструктури ринковим вимогам.

Інфраструктура інформаційного ринку – це сукупність секторів, кожен з яких об’єднує групу людей або організацій, які пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги.

На світовому ринку інформації визначають такі основні сектори, характерні для всіх розвинених країн:

1. Сектор ділової інформації (біржової, фінансової, комерційної, економічної, статистичної) охоплює:

− біржову й фінансову інформацію (про котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ринок товарів та капіталу, інвестиції, ціни). Цю інформацію надають біржі, спеціальні служби біржової і фінансової інформації, банки, брокерські компанії;

− економічну та іншу соціальну статистичну інформацію: демографічну, інформацію у вигляді рядів динаміки соціальних даних, прогнозованих моделей та оцінок, які надають державні служби, а також компанії, що займаються дослідженнями та розробками, консалтингом;

− комерційну інформацію (про компанії, фірми, напрями їхньої діяльності, товари, ціни, фінансовий стан, керівництво тощо). Цю інформацію надають широкі кола установ, у тому числі й неінформаційні;

− ділові новини в галузі економіки та бізнесу, які надають спеціальні інформаційні служби.

2. Сектор професійно орієнтованої інформації (науково-технічної та спеціальної) вміщує:

− документальну, бібліографічну, реферативну та довідкову інформацію, а також дані з галузей фундаментальних та прикладних, природознавчих, технічних і суспільних наук, виробництва та різних сфер людської діяльності;

− послуги, пов'язані з пошуком і наданням першоджерел та копій документів, організацією доступу до джерел інформації через бібліотеки та спеціалізовані служби, послуги у придбанні першоджерел, їх одержанні через міжбібліотечний абонемент у вигляді мікро- і повнорозмірних копій.

3. Сектор масової споживчої інформації охоплює:

− новини та літературу (інформацію служб новин і агентств преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії);

− споживчу та розважальну інформацію (новини, прогнози погоди, розклад руху транспорту, пропозиції з обміну, купівлі і продажу тощо). Ця інформація розповсюджується як у вигляді документальних видань, так і каналами служб телебачення (телетекст, відеотекст), радіомовлення, комп'ютерних мереж.

ВІДПОВІДНО, ВИОКРЕМЛЮЮТЬ П'ЯТЬ СЕКТОРІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО РИНКУ, ЯКІ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ СПЕЦИФІЧНИМ КОЛОМ КОРИСТУВАЧІВ ТА ДОМІНУЮЧИМИ ВИДАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ.

1-й сектор—ділова інформація:

− біржова і фінансова інформація – котировки цінних паперів, валютні курси, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни. Постачальниками є спеціальні служби біржової і фінансової інформації, брокерські компанії, банки;

− статистична інформація – прогнозні моделі і оцінки економічної, соціальної і демографічної сфер. Постачальниками є державні служби, компанії, консалтингові фірми;

− комерційна інформація щодо компаній, фірм, корпорацій, напрямам їх діяльності і продукції, ціни; про фінансовий стан, зв’язки угоди, керівників, ділові новини в галузі економіки і бізнесу. Постачальниками є спеціальні інформаційні служби.

2-й сектор —інформація для спеціалістів:

− професійна інформація – спеціальні дані та інформація для юристів, лікарів, викладачів, інженерів, метеорологів та ін..

− науково-технічна інформація – документальна, бібліографічна, реферативна, довідкова інформація в галузі природничих, технічних, суспільних наук, за галузями виробництва і сферами людської діяльності;

3-й сектор—споживча інформація:

− новини і література – інформація служб новин і агенцій преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії;

− споживча інформація - розклад транспорту, резервування квитків та місць у готелях, замовлення товарів і послуг, банківські операції та ін..;

− розважальна інформація – ігри, телетекст, відеотекст.

4-й сектор—послуги освіти, які включають всі ступені освіти: дошкільну, шкільну, спеціальну, середньо професійну, вищу, підвищення кваліфікації і перепідготовку. Інформаційна продукція може бути у електронній і неелектронній формі: підручники, методичні розробки, практикуми, комп’ютерні ігри для розвитку, комп’ютерні навчальні і контролюючі системи, методики навчання та ін.

5-й сектор — інформаційні системи і засоби:

− програмні продукти - програмні комплекси, системне програмне забезпечення, програми загальної орієнтації, прикладне програмне забезпечення дляконкретної сфери застосування та ін.;

− технічні засоби — комп’ютери, телекомунікаційне обладнання, оргтехніка, супутні матеріали і комплектуючі;

− розробка і супровід інформаційних систем і технологій – дослідження інформаційних потоків організації, розробка концептуальних інформаційних моделей, розробка структури програмного комплексу, створення і супровід баз даних;

− консультування з різних аспектів інформаційної індустрії – щодо придбання інформаційної техніки, програмного забезпечення для здійснення професійної діяльності, щодо використання відповідних інформаційних технологій та ін..

Особливості інформації як товару, перш за все, пов’язані з її інтелектуальною сутністю, з її здатністю впливати на створення нового інтелектуального (рішення, проекти, прогнози, ідеї, оцінки та ін.) і матеріального продукту. Вартість його визначається не стільки витратами на виробництво, скільки мірою впливу на виробництво створюваного за допомогою одержаної інформації нового продукту, ринковою кон’юнктурою.

Простота відтворення (копіювання, тиражування), можливість швидко доставити інформаційний товар дозволяють забезпечити високий прибуток виробникам інформаційного товару.

ІНФОРМАЦІЙНУ ПРОДУКЦІЮ, ЯКА Є ТОВАРНОЮ ОСНОВОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО РИНКУ, МОЖНА ПОДІЛИТИ НА ТАКІ ОСНОВНІ ДОКУМЕНТАЛЬНІ ГРУПИ:

− всі види професійних публікацій;

− наукова, техніко-економічна, технологічна, конструкторська, фінансова, комерційна, біржова, організаційно-методична документація;

− банки і бази даних, програми для ПК;

− адресно-довідкова інформація.

ВИДІЛЯЮТЬ ТАКІ ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ СПОЖИВЧОЇ ВАРТОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОДУКТІВ.

1. Незнищуваність. Інформаційний продукт зберігає інформацію, яка в ньому міститься, незалежно від того, скільки разів вона була використана. Більш того, ця інформація може бути багато разів тиражована різними користувачами, які мають до неї доступ.

2. Деактуалізація (старіння). Інформаційні продукти втрачають з часом притаманну їм спочатку споживчу вартість, тому що в суспільстві, яке розвивається, зміна необхідних користувачеві знань робить раніш накопичені інформаційні продукти все більш придатними до відтворення знань.

3. Адресність. Продукти повинні враховувати особливості тих чи інших груп користувачів і їх індивідуальні властивості.

4. Наукоємність виробництва інформаційного (інформаційно-аналітичного) продукту.

В основі створення інформаційних продуктів знаходяться інформаційно-когнітивні процеси, тобто процеси, пов’язані з представленням особистісних знань у вигляді інформації і відтворенням знань на основі інформації. Саме такий продукт, який надає користувачеві інформацію, з якої він може відтворити потрібне йому знання, користувач готовий купувати, співвідносячи плату з тією вигодою, яку йому може принести одержуване знання.

Дата добавления: 2014-01-04