Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Державне регулювання ЗЕД — це система заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалити ЗЕД в інтересах національної економіки. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах [2].

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

-захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

-заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Мета регулювання:

-сприяння забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

-стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

-створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;

-захист економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-створення рівних можливостей для всіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;

-заохочення до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері [2].

Принципи регулювання:

-адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;

-врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;

-формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;

-забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;

-паритетності у відносинах з іншими державами;

-демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків;

-підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності[2].

Адміністративні засоби й інструменти державного регулювання ЗЕД:

1)порядок реєстрації суб'єктів ЗЕД;

2)виконання вимог міжнародних документів, зокрема статутів міжнародних організацій;

3)нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі;

4)оперативне реагування на різноманітні події економічного і неекономічного характеру;

5)інші форми [3].

Основні економічні засоби й інструменти регулювання держави:

1)пряме й непряме фінансування, зокрема кредитування експортерів;

2)державне страхування;

3)фіскальні пільги й обмеження;

4)тарифне регулювання;

5)валютне регулювання;

6)інші форми [3].

Суб'єкти державного регулювання ЗЕД:

-держава;

-недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів;

-безпосередньо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності (СОТ, ГАТТ, ЄБРР, МВФ) [2].

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

-відповідних законів України;

-засобів тарифного і нетарифного регулювання;

-економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного);

-рішень недержавних органів управління економікою;

-укладених угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [2].

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

-прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

-затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

-розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

-укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

-затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим Радам народних депутатів України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

-встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

-затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється;

-прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом встановлення повної/часткової заборони (повного/часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму [1].

Кабінет Міністрів України:

-вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

-здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

-приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

-проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

-відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно з законами України;

-забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

-відповідно до своєї компетенції має право зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари згідно з процедурою, визначеною міжнародними угодами України;

-здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

-забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;

-приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом запровадження режиму ліцензування [1].

3. Поняття, зміст, види та облік зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) згідно абз.13 ст. 1 Закону - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору(контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

Форма і порядок укладання зовнішньоекономічного договору(контракту), відповідно до ч.2 ст.382 ГК, права і обв’язки його сторін регулюються Законом України від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право». Він укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав. Дії, які здійснюються від іноземного суб’єкта ЗЕД суб’єктами ЗЕД України, уповноваженим на це належними чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта ЗЕД.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракт) може випливати з доручення, статутних документі, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону.

Суб’єкти підприємницької діяльності при укладанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі передбачені Законом та іншими законами. Зокрема, вимог щодо їх форми передбачено Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) затвердженим наказом Міністерства економіки та Європейської Інтеграції України 06.09.2001 р. №201.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору визначаються матеріальним та процесуальним правам місця її укладання, якщо сторони не погодили інше і відображаються в умовах договору (контракту). повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про, інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

-Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення

Дата добавления: 2014-01-04