Характер інкорпорації в партійні елітарні групи

Специфіка інкорпорації в регіональну еліту.

Вибори як механізм елітної інкорпорації

Процеси інкорпорації політичної еліти

Лекція 5

1. Зміст процесу інкорпорації політичної еліти.

1. Зміст процесу інкорпорації політичної еліти.

Традиційно процес мобільності в середині політичної еліти описується за допомогою категорії рекрутування, який буквально означає набір до елітарної групи.

Більш повно і точно ці процесу можна характеризувати за допомогою поняття саме мобільності, яке передбачає, що в середині елітарної групи для будь-якого її члена можливі три фази існування:

1. Інкорпорація – процес входження в еліту;

2. Ротація – процес переміщення в середині еліти;

3. Екскорпорація – процес виходу з еліти.

У сукупності ці три фази мобільності еліти можуть бути названі елітним трафіком. Інтенсивність трафіка залежить від період розвитку політичного режиму, і може набувати різних форм від кадрового застою (Брежнєвська епоха) до кадрової м’ясорубки (помаранчева революція).

Елітна мобільність має суттєві відмінності від мобільності, що здійснюється в інших соціальних групах.

1. Більш висока конкуренція між кандидатами на посаду, яка виникає на всіх поверхах ієрархії. Чим ближче до верхівки ієрархічної піраміди – тим гострішою є конкуренція.

2. Невизначеність вимог до кандидатів, які повинні відповідати системі вимог, які ніде не оголошуються. Не існує такої освіти, таких вмінь та навичок, маючи які кандидат був би впевнений у інкорпорації у систему еліти. Зв’язки та випадок тут вирішують набагато більше, ніж інтелект, знання та вміння. Еліта сама обирає кандидатів для інкорпорації. Виключенням є вибори – які теоретично є дверима інкорпорації для усіх бажаючих.

3. Елітна мобільність більшою мірою регламентується та планується, ніж будь-яка інша професійна мобільність. Тут існує інституціоналізований кадровий резерв для поповнення вакантних посад, а також великі резервації для відставних членів еліти (екс-елітна зона). Відкриті конкурси на заміщення вакантних посад відсутні. Водночас, кандидат, що отримав шанс на інкорпорацію, може тривалий час очікувати результатів незрозумілих для нього перевірок та узгоджень.

4. Мобільність еліти регламентується не стільки трудовим законодавством, скільки езотеричними внутрішньо груповими нормами. За сприятливих обставин це може означати пожиттєвий найом, за несприятливих – використання санкцій аж до карного переслідування та репресій. За відсутності дієвого суспільного контролю та інституційних обмежень члени еліти можуть затримуватися на своїх постах максимально довго, з іншого боку – в разі різкої зміни політичної кон’юнктури може відбутися невмотивоване звільнення офіціала.

5. Інкорпорація – це не тільки влаштування на роботу у систему органів державної влади. На відміну від інших професій, входження в еліту є наділення індивіда первинним політичним капіталом, який присвоюється формально у момент зарахування на посаду. Поступово політичний капітал зростає і перетворюється з атрибута посади на власність інсайдера.

На відміну від професійних елітарних співтовариств, політична еліта являє собою відкриту систему. Не маючи спеціальної професійної підготовки доросла людина, як правило, не може претендувати на місце у відповідній професійній еліті, тоді як коло політичної еліти поповнюється за рахунок облич різного освітнього, професійного і майнового статусів (а в періоди криз — у тому числі і за рахунок вихідців з маргінальних шарів). Приклад: голлівудський актор Р.Рейган став політиком у зрілі роки, що не перешкодило йому зробити запаморочливу політичну кар'єру і двічі домогтися посади президента США.

Політологи розрізняють “закриту” і “відкриту” еліти в залежності від оцінки того, як здійснюється ротація її складу за рахунок вихідців із позаелітарних шарів.

Еліту називають відкритою, якщо доступ до неї відкритий представникам різних соціальних страт.

Закритою еліта є у випадку, коли процес рекрутирования придбав характер самовідтворення.

При цьому слід зазначити, що не існує однозначної залежності між типом суспільства як системи (відкрите/закрите) і формою елітної ротації: закритість суспільства від зовнішнього світу не є автоматичним свідченням закритого характеру елітної інкорпорації. Приклад: незважаючи на те, що радянське суспільство було очевидно закритим, процесу елітної інкорпорації в ранньорадянський період була властива відкритість у силу дуже інтенсивної ротації еліти з позаелітних шарів.

І, навпаки, відкритість суспільства і плюралістичний характер елітної організації аж ніяк не стопроцентно гарантують аналогічного характеру елітної інкорпорації. Приклад: М.Марджер на прикладі вивчення особливостей структурування еліт США показав, що, незважаючи на плюралізм елітної організації американського суспільства, система інкорпорації американської еліти “є незначно відкритою для тих, хто має низький соціальний статус”. Своєрідний резерв еліти утворять індивіди, що володіють якостями, що у рамках даної системи визнаються необхідними для лідерства.

Механізм інкорпорації політичної еліти – це принципи висування в її склад новобранців, що неминуче відрізняються в залежності від суспільного ладу й історичної епохи. І тут варто знову підкреслити, що особливості домінуючих механізмів інкорпорації не завжди корелюють як з відкритістю чи закритістю суспільства, так і зі специфікою елітної інкорпорації. Так, у закритому радянському суспільстві в основному відкрита за своїм характером елітна інкорпорація здійснювалося переважно за допомогою закритих механізмів (тут можна згадати “номенклатурний” принцип добору, необхідність вислуги років, наявність численних інституціональних фільтрів, облік, наприклад, таких факторів, як соціальне походження, партійність, вік, стаж роботи).

Дата добавления: 2014-01-04