Школа і педагогіка Стародавнього Риму

Платон і Аристотель дотримувались думки, що естетичне, мо­ральне ви­ховання є свідченням гармонії, а реальні її вияви видно у граматиці, матема­тиці, астрономії, спорті.

Демокрит (460—370 до н.е.) — давньогрецький філософ-мате­ріаліст. Він створив атомістичну теорію, визнавав пізнання світу. В своїх працях багато уваги приділив проблемам виховання. Демокрит відстоював принципи приро­довідповідності, гармонійно­го розвитку людини; великого значення надав тру­довому вихо­ванню дітей і молоді, моральним вправам у їх поведінці. Мета ви­ховання, на думку Демокрита, — підготувати молодь до реаль­ного життя на землі. Основним у вихованні вважав оволодіння знаннями про природу.

Після того, як Рим завоював Афіни і перетворив їх на свою колонію, ба­гато давньогрецьких філософів, математиків потрапи­ли у полон і були виве­зені до Риму. Ставши рабами знатних римлян, вони супроводжували їхніх дітей до шкіл, прислуговували цим дітям. Їх уперше почали називати педагогами. Так виникла назва професії і утворилися терміни «педагогіка» та «педагог».

Минали століття за століттями, і Афінська держава почала втра­чати свою могутність. Під тиском бурхливо зростаючої Римської ім­перії Афіни за­непали. В Римі успадкували деякі кращі традиції афінян, але на зміну музич­ному вихованню прийшло виховання ораторів.

Римська система виховання і освіти відповідала розвитку ра­бовласниць­кого ладу, вона склалась в VI—V ст. до н.е. Це був період швидкого розвитку рабовласництва і класового розшару­вання населення (патриції — рабовлас­ники, вільне привілейоване населення і плебеї — вершники, біднота). Соці­ально-класове роз­шарування населення Давнього Риму наклало свій відбиток і на систему виховання. Для бідного населення тут існували елемен­тарні прива­тні і платні школи, для дітей привілейованих верств населення — граматичні школи. Елементарні школи обслуговували деяку частину небагатого і незнатного вільно народженого населення (плебеїв). Там вчили писати, читати і раху­вати, знайомили з законами держави. Багаті і знатні люди надавали перевагу на­вчанню своїх синів грамоті в домашніх умовах.

В граматичних школах, також приватних і платних, навчалися діти знат­них батьків. Учні вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику (мис­тецтво красномовства з деякими відомостями з літератури та історії). У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. Розвиток цих шкіл був спричинений не­обхідністю оволо­дінням ораторським мистецтвом тими, хто намагався зайняти ке­рівні посади в державі.

Значно пізніше в Римі з'явилися школи риторів, в яких діти знаті готува­лися до державної діяльності. Вони вивчали риторику, філософію, правознавс­тво, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним. В се­редині першого тисячоліт­тя до нашої ери приватні граматичні й риторські школи були пе­ретворені в державні.

Проголошення християнства державною релігією Римської імперії спри­чинило різку зміну змісту навчання і виховання дітей у школах. Християнство надало школі яскраво забарвленого релі­гійного характеру, що знижувало рі­вень розумового виховання підростаючих поколінь.

Дата добавления: 2014-01-04