Слайд № 6

Слайд № 5

Слайд № 4

У ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дається визначення адвокатської діяльності, а саме, – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Незалежність професійної діяльності адвоката полягає, перш за все, у тому, що адвокатура України – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ст. 2).

У ст. 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначається, що:

1. Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

2. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Адвокатура не може бути віднесена до інститутів держави, оскільки:

а) професійна адвокатська діяльність по наданню юридичної допомоги спрямована завжди й виключно на захист приватних, персонально визначених інтересів клієнта;

б) ні адвокатура як інститут (організація), ні адвокат як головний суб’єкт юридичної допомоги не наділені владними повноваженнями. Адвокатура наділена спеціальною правоздатністю, якою не володіє жоден інститут цивільного суспільства. Членство в адвокатських об’єднаннях має не добровільний (як у громадських, некомерційних організаціях і інших загальновизнаних інститутах цивільного суспільства), а обов’язковий характер.

У ст. 6. визначено вимоги що ставляться до адвоката:

1. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. Не може бути адвокатом особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення.

Дата добавления: 2014-01-04