Солі важких металів

Солі важких металів вже давно використовують як дезінфікуючі і антисептичні засоби. Це, перш за все, препарати ртуті (ртуті дихлорид, ртуті оксиціанід, ртуті оксид жовтий), срібла (срібла нітрат, протаргол, коларгол), цинку (цинку сульфат) тощо. Ці препарати мають властивість денатурувати білки, інактивувати ферменти мікробних клітин. Інактивація здійснюється шляхом взаємодії іонів важких металів із сульфгідрильний групами (-SH) ферментів, необхідних для життєдіяльності мікроорганізмів.

Крім того, солі важких металів впливають на шкіру і слизові оболонки Залежно від концентрації розчинів, може виникнути в'яжуча, подразнювальна або припікаюча дія. В основі цих ефектів лежить здатність солей важких металів реагувати з білками тканин з утворенням альбумінатів. Якщо така взаємодія зосереджується лише у поверхневих шарах шкіри чи слизових оболонок, і зсідання білків має оборотний характер — виникає в'яжучий чи подразнювальний ефект. При дії розчинів у більш значних концентраціях у процес взаємодії втягується значна маса клітин і може виникати їх загибель - розвивається припікаюча дія.

Сила протимікробної дії і місцевої дії солей важких металів неоднакова. За цими параметрами їх можна розмістити в такий ряд: Hg, Ag, Fe, Cu, Zn, Ві, Pb, де найбільш активними є іони ртуті (Hg), мінімально активними - свинцю (Рb).

Необхідно враховувати, що сила протимікробної дії солей важких металів значно зменшується у середовищах з високим вмістом білка (гній, харкотиння, кров), тому вони непридатні для знезараження виділень хворих.

Ртуті дихлорид, сулема (Hydrargyri dichloridum) - найбільш активний антисептик серед сполук ртуті. Випускається у порошку і таблетках по 0,5 і 1г, які забарвлені еозином у рожевий колір. Ці таблетки використовуються тільки для зовнішнього застосування у вигляді розчинів у концентрації 0,1% (1:1000) або 0,2% (1:500). Посуд, який містить такі розчини, обов'язково позначають: "Отрута", "Тільки для зовнішнього застосування" тощо. Зберігаються ці розчини у темному місці, тому що на світлі препарат розкладається.

Цей засіб характеризується сильною протимікробною активністю, тому використовується для дезінфекції білизни, одягу, предметів догляду за хворими, обробки стін тощо. Оскільки сулема легко всмоктується через непошкоджену шкіру, вона може викликати гостре отруєння. Використовувати її ж як антисептик для обробки шкірних покривів не можна

Інші солі ртуті, зокрема ртуті оксиціанід, ртуті оксид жовтий, порівняно з ртуті дихлоридом, менш токсичні і в меншій мірі подразнюють шкіру і слизові оболонки. Тому вони використовуються для лікування гнійно - запальних уражень шкіри і слизових оболонок (кон’юнктивітів, кератитів, блефаритів тощо).

Срібла нітрат (Argenti nitras). на відміну від інших антисептичних засобів, легко розкладається під впливом світла, органічних речовин, не сумісний з хлоридами, бромідами, йодидами, тому що утворює з ними нерозчинні у воді солі. Випускається у порошку в добре закритих флаконах із притертою пробкою, в паличках.

Має протимікробні властивості; у невеликих концентраціях (до 2%) проявляє в'яжучу і протизапальну дію, а у високих (5% і більше) — припікаючу.

Срібла нітрат в акушерській практиці застосовується у вигляді 2% розчину для профілактики бленореї у новонароджених. Закапування такого розчину в очі проводиться після відтягування нижньої повіки, строго на кон'юнктиву. При його попаданні на рогівку може виникати її опік із наступним формуванням більма. Застосовується також для лікування виразок і ерозій на шкірі, уражень слизових оболонок очей (трахома, кон'юнктивіт). Як припікаючий засіб використовують для припікання надмірних грануляцій і бородавок.

Протаргол (Protargolum) - недисоційований комплексний білковий препарат, що містить 7,8-8,3 % срібла. Випускається у порошку, який використовується для виготовлення розчинів. Має протимікробні, в'яжучі і протизапальні властивості. Тканини не припікає. Розчини його застосовуються для промивання сечового міхура і сечовивідного каналу при хронічному гонорейному уретриті (1 - 3%), змазування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (1 - 5%), в очних краплях - при кон'юнктивіті, блефариті, бленореї (1 - 3% розчини).

Цинку сульфат (Zinci sulfas) – як і препарати срібла, використовується як антисептичний і в'яжучий засіб при кон’юнктивітах (0,1 - 0,5%), хронічному катаральному ларингіті (змазування чи пульверизація 0,25 - 0,5% розчинами), уретритах і вагінітах (спринцювання 0,1 - 0,5% розчинами).

Солі важких металів, особливо ртуті дихлорид, можуть бути причиною гострих отруєнь. Найбільш небезпечними є препарати, які легко дисоціюють на іони, тому мають подразнювальні і припікаючі властивості, а після резорбції у кров блокують сульфгідрильні групи (-SH) ферментів, коагулюють білки, уражають клітинні структури на шляхах виділення з організму.

При пероральному отруєнні сулемою виникають печія і біль за ходом стравоходу і в ділянці шлунка, металевий присмак у роті, задишка, серцебиття. Характерне мідно - червоне забарвлення слизової оболонки рота і глотки, кровоточивість та набряк ясен, набряк губ, язика, нудота, блювання, нерідко з домішками крові. Можлива поява судом у литкових м’язах, затьмарення свідомості, колапс, шок. На 2 - 3 добу можливі прояви токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності.

Надання невідкладної високоефективної допомоги при гострих отруєннях препаратами ртуті - дуже відповідальне завдання медичних працівників. У програму лікування потерпілих, перш за все, вводяться ті лікарські засоби і реанімаційні заходи, які сприяють видаленню отрути і попередженню всмоктування із шлунково-кишкового тракту, для профілактики резорбтивної дії іонів ртуті 3 цією метою потерпілим рекомендуються приймати молоко і білок яєць, проводиться обережне повторне промивання шлунку, введення у нього 2 - 3 столових ложок вугілля активованого. При цьому білкові продукти і адсорбент зв'язують іони ртуті. Як проносний засіб у цьому випадку раціонально застосовувати вазелінову олію, яка не подразнює слизову оболонку і обмежує всмоктування отрута

Рекомендується якомога швидше ввести парентерально антидоти, зокрема унітіол і натрію тіосульфат. Унітіол вводиться внутрішньом'язово по 5 - 10мл 5% розчину повторно або 100мл у вену краплинно на добу, а натрію тіосульфат - у вену по 5 - 10мл 30% розчину. Лікувальна дія унітіолу полягає в тому, що він своїми сульфгідрильними групами зв'язує іони ртуті і тим самим не допускає взаємодії їх з SH-групами ферментів і білків організму.

Дія натрію тіосульфату зумовлена хімічною взаємодією його з іонами ртуті з утворенням нетоксичних солей (сульфатів).

Крім того, при лікуванні гострих отруєнь цими препаратами застосовуються і інші лікарські засоби. Зокрема, при наявності болю і шоку хворим необхідно вводити анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол), при гострій судинній недостатності - судинозвужувальні препарати тощо. Враховуючи, що сулема виділяється через нирки, викликаючи їх ураження, проведення форсованого діурезу в цьому випадку протипоказане.

Отруєння іншими солями важких металів (срібла, цинку, міді) проявляються такими ж симптомами, що й отруєння солями ртуті. Принципи надання невідкладної допомоги аналогічні, хоча є деякі особливості. Зокрема, при гострих отруєннях солями срібла промивання шлунка проводяться 1 - 2% розчином натрію хлориду, тому що іони срібла взаємодіють з іонами хлору з утворенням нерозчинного хлориду срібла. При таких інтоксикаціях не використовують натрію тіосульфат, тому що при взаємодії його з іонами срібла з'являються добре розчинні продукти.

Rp.: Sol. Hydrargyri dichloridi 1:1000 500 ml

D.S. Для дезінфекції.

Rp.: Sol. Argentі nitratis 10% 10ml

Da in vitro nigro

S.Для припікання грануляцій.

Дата добавления: 2014-01-04