Поняття облігації і її основні характеристики

У цьому розділі розглянемо оцінку цінних паперів, які дають фіксований поточний дохід у вигляді відсотків або дивідендів. До таких цінних паперів насамперед належать облігації, ощадні сертифікати, векселі, привілейовані акції.

Зупинимось на облігаціях, хоча більшість з наведених методів можна використовувати і при оцінці інших видів цінних паперів з фіксованим доходом.

Під облігацією розуміють цінний папір, який засвідчує те, що її власник надав позичку емітенту цього папера. Облігація забезпечує її власнику регулярне отримання фіксованого доходу й в кінці строку певної викупної ціни (що дорівнює номіналу).

Основні параметри облігацій: номінальна ціна (номінал); викупна ціна або правило її визначення, якщо вона відрізняється від номіналу; дата погашення; норма дохідності (прибутковості); строки виплати відсотків. Виплата відсотків здійснюється один раз на рік, кожні півроку або щоквартально.

Класифікація облігацій:

а) за методом забезпечення:

• державні облігації, забезпечуються гарантією уряду держави (відповідно муніципальні — гарантією муніципалітетів);
• облігації приватних корпорацій — зобов’язання, забезпечені заставою на майно корпорацій у вигляді іпотеки, передачею прав на нерухомість, доходами від різних програм і проектів;
• облігації приватних корпорацій без спеціального забезпечення майном корпорації;

б) за строком: облігації з деякою обумовленою датою погашення та безстрокові, тобто облігації без фіксованого строку (можуть бути викуплені в будь-який момент);

в) за методом погашення номіналу:

• термінові облігації — погашення номіналу або викупної ціни разовим платежем;
• облігації з розподіленим у часі погашенням, тобто в зазначеному відрізку часу погашається деяка частина номіналу;
• облігації з послідовним погашенням фіксованої частки загальної кількості облігацій; часто цей метод реалізується за допомогою лотереї (лотерейні або тиражні позички);

г) залежно від методу виплат доходів і способів погашення позички:

• облігації, за якими проводиться тільки виплата відсотків, капітал не повертається, точніше, емітент вказує на можливість їх викупу, не зобов’язуючи себе конкретними строками. Такі облігації — свідчення безстрокової позички. Наприклад, у Великобританії — це консолі, у Франції — французька рента;
• облігації, за якими не виплачуються відсотки, так звані облігації з нульовим купоном;
• облігації, за якими власникові не виплачуються відсотки до моменту погашення облігації (наприклад, у США — заощадні облігації серії Е);
• облігації, які дають право їх власникові на отримання періодично виплачуваного фіксованого доходу та викупної ціни в майбутньому.

Після емісії облігації обертаються на вторинному ринку цінних паперів, де вони купуються і продаються за ринковими цінами. Ринкова ціна в момент емісії може бути меншою за номінал, дорівнювати номіналу і перевищувати його. Оскільки номінальна ціна в облігацій окремих компаній різна, то виникає необхідність у використанні критерію оцінки, під яким розуміють курс облігації, тобто купівельну ціну однієї облігації у розрахунку на 100 грош од. номіналу:

,

де Pk — курс облігації; Р — ринкова ціна; N — номінальна ціна облігації.

Ринкова ціна і курс залежать від рівня дохідності облігації і рівня позичкового відсотка в момент оцінки, а також від інших умов. Найважливішою з них є оцінка надійності (ступеня ризику) капіталовкладень.

Загальний дохід від облігацій і будь-якого іншого цінного папера з фіксованим поточним доходом складається з трьох елементів:

• періодично виплачуваного купонного доходу або нарахування відсотків;
• зміни вартості цінного папера (наближення її до викупної ціни) за відповідний період; якщо облігація була придбана з дисконтом, то цей елемент — позитивна величина; якщо ж вона куплена з премією, то це від’ємна величина; якщо ціна облігації дорівнює номіналу, то цей елемент буде відсутній;
• дохід від реінвестицій надходжень від купонів.

Дата добавления: 2014-01-04