Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування.

Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг.

1. Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

3. Право інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарі і послуг).

1. Прогрес у галузі науки і технології та перехід України до ринкової економіки обумовили потребу в правовому регулюванні відносин у галузі індивідуалізації учасників, товарів і послуг у цивільному обігу. Посилення конкурентної боротьби між суб’єктами підприємництва, які функціонують в одній чи суміжних галузях промисловості призводить до зростання значення та ролі спеціальних ідентифікуючих позначень, які використовуються виробниками для відокремлення та індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності – засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Останніми роками у вітчизняному законодавстві намітилася тенденція до формування нового правового інституту результатів творчої діяльності – інституту індивідуалізації. Цей інститут поступово відокремлюється від інституту промислової власності.
Відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності поняття «фірмове найменування», «найменування місця походження товару», «знаки для товарів і послуг» належать до промислової власності. Однак зрозуміло, що зазначені об’єкти не зовсім вписуються до інституту промислової власності, принаймні за своїм призначенням. Зазначені поняття, перш за все, мають на меті індивідуалізацію учасників, товарів і послуг у цивільному обігу. Проте право промислової власності передбачає охорону прав винахідників та їх правонаступників.
Отже, комерційні найменування (фірмові найменування) та найменування місця походження товару безпосередньо індивідуалізують учасників цивільного обороту – виробників, продавців. Крім цього, вони також індивідуалізують і самі товари або послуги. Знаки для товарів і послуг мають на меті відрізняти товари і послуги одних виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників. Водночас вони індивідуалізують і самих виробників.
Цивільний Кодекс України прийнятий у 2003р. вже поділяє результати інтелектуальної діяльності на три групи: право художньо-літературної власності, право промислової власності і право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це свідчить про становлення у вітчизняному законодавстві нового інституту у галузі права інтелектуальної власності, оскільки дійсно засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від інших об’єктів права промислової власності не лише призначенням.
Важливою відмінністю права промислової власності та інституту індивідуалізації у цивільному обігу є рівень творчості. Наприклад, створення винаходу та створення фірмового найменування потребують зовсім різного рівня творчості та інтелектуальної діяльності. Об’єкти промислової власності мають підвищити ефективність виробництва, засоби індивідуалізації – відмежувати одного виробника від інших, подібних. Отже, перш за все інтелектуальний та творчий рівень об’єктів промислової власності дещо вищий.
Інститут засобів індивідуалізації у цивільному обігу являє собою групу правових норм, що охороняють такі об’єкти, як комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, найменування місця походження товару. Ці об’єкти об’єднує те, що вони мають індивідуалізувати суб’єкти цивільного обороту, дають змогу відрізнити товари та послуги одного виробника від однорідних товарів та послуг іншого, а також рекламують як його самого, так і якість та властивості його продукції, послуг.
Слід визначити, що інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг є досить новим у вітчизняному законодавстві та знаходиться на етапі свого формування та становлення. Швидкий розвиток підприємництва у 1990-х – 2000-х рр. в Україні сприяв тому, що поняття комерційне найменування, торговельна марка і географічне зазначення були внесені у Цивільний кодекс України 2003р. Однак дотепер положення щодо цих понять не знайшли адекватного правового розвитку та впровадження у національне законодавство України.
Завдяки науково-технічному прогресу сучасна підприємницька діяльність надзвичайно різноманітна. Багато суб’єктів підприємництва виробляють одноманітну продукцію, надають аналогічні послуги, але різної якості та рівня. За таких обставин споживачам дуже складно орієнтуватися та задовольняти свої потреби у такому вирі пропозицій. На допомогу йому повинні прийти засоби індивідуалізації у цивільному обороті.
Отже, стрімкі зміни у галузі економіки України створюють необхідність розробки та впровадження адекватних правових механізмів регулювання відносин, пов’язаних з використанням та надійною охороною комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень.
Першим кроком у напрямку формування правового інституту засобів індивідуалізації було прийняття у 1993 р. Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та у 1999 р. Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів”. Ці нормативні акти створили фундамент для розвитку національного законодавства про торговельні марки та географічні зазначення. На їх основі була створена низка підзаконних правових актів. Як вже зазначалося, суттєво на розвиток правової охорони засобів індивідуалізації впливає оновлення цивільного законодавства, зумовлене прийняттям Ц та Г кодексів України. Таким чином, наявність у праві інтелектуальної власності інституту засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг є економічно, соціально та юридично обумовленим явищем, умовно його можна поділити на три групи норм: право на комерційне найменування; право на торговельну марку; право на географічне зазначення. Необхідність подальшої розробки та вдосконалення інституту засобів індивідуалізації обумовлена також нагальною потребою гармонізації українського законодавства з міжнародно-правовими нормами у галузі охорони інтелектуальної власності, що є необхідною передумовою реалізації проголошеного нашою країною курсу інтеграції до міжнародних та європейських інституцій.

Дата добавления: 2014-01-04