Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Судовий розгляд цивільно-правових і господарських конфліктів

Зміст і специфіку процесу судового розгляду і вирішення цивільно-правових конфліктів відображають принципи цивільно-процесуального права. До них, зокрема, належать:

• диспозитивність, основу якого становить можливість всіх заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії;

• об'єктивна істина, тобто відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи;

• змагальність, завдяки чому забезпечується можливість сторонам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі, свободу надання ними суду доказів і доведення перед судом їх переконливості;

• процесуальна рівноправність сторін, тобто рівні можливості сторін для здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків;

• безпосередність судового розгляду, тобто обов'язок суду, як правило, сприймати докази у справі з першоджерел і досліджувати їх безпосередньо в судовому засіданні. Сторони конфлікту, інші особи, які беруть участь у справі, мають можливість увійти в особисті зносини зі складом суду, давати йому пояснення по суті справи і з окремих питань подавати свої доводи, міркування та заперечення, здійснювати всі інші передбачені процесуальним законодавством дії;

• раціональна процесуальна форма, яка полягає у створенні найбільш сприятливого порядку (раціонального цивільного судочинства) для процесуальної діяльності суду, для доступу в цивільний процес у справі всіх заінтересованих осіб і їх процесуальної діяльності. Раціоналізм характеризується доступністю цивільного процесу, наближеністю суду до населення, його публічністю, простотою і зрозумілістю;

• усність судового розгляду, що сприяє гласності і безпосередності судового розгляду. Усна форма спрощує процес, робить його доступним і динамічним, надає більші можливості судові керувати розвитком процесу. Разом з тим усна форма процесуальних дій оптимально поєднується з письмовою (заяви, скарги, подання сторін; рішення, ухвали, постанови суду). Основне місце в розгляді й вирішенні цивільно-правових конфліктів належить суду. Він, як орган держави, що здійснює правосуддя, розглядає цивільну справу і виносить рішення, яке має обов'язковий характер, спрямовує дії інших учасників процесу.

Діяльність суду із розгляду й вирішення цивільно-правових конфліктів здійснюється в певній логічній послідовності за стадіями процесу:

• порушення цивільної справи за заявою заінтересованої сторони;

• підготовка цивільної справи до судового розгляду;

• розгляд і вирішення справи у судовому засіданні;

• апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції;

• касаційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої та апеляційної інстанції;

• перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку нововиявленими та винятковими обставинами;

• звернення судового рішення до виконання. Порядок цивільного судочинства передбачає вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в законодавчо визначені процесуальні строки, що забезпечує своєчасний розгляд і вирішення правових конфліктів. Універсальним способом судового розгляду цивільно-правових конфліктів є позовне провадження. У такий спосіб розглядаються справи з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин, що ґрунтуються на рівності їх суб'єктів. Для справ позовного провадження характерна наявність сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.

Сторонами в цивільно-правовому конфлікті є позивач і відповідач. Вони є головними учасниками позовного провадження. Позивач, як правило, є ініціатором порушення справи, бо вважає, що його право є порушеним або є предметом спору. Відповідач — особа, яка на заяву позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання його права і охоронюваних законом інтересів.

Істотною умовою виникнення цивільних процесуальних відносин є цивільна процесуальна правоздатність (здатність мати цивільні процесуальні права і обов'язки) та цивільно-процесуальна дієздатність (здатність особисто здійснювати свої права в суді чи доручати ведення справи представникові) сторін. Цивільна процесуальна правоздатність громадян виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Юридичні особи мають процесуальну правоздатність з моменту виникнення. Ліквідація дії юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності. Цивільна процесуальна дієздатність громадян настає в повному обсязі із досягненням повноліття, тобто з 18 років. Юридичні особи мають процесуальну дієздатність з моменту виникнення.

Вирішення конфлікту у суді передбачає можливість прийняття мирової угоди. Мирова угода — це двостороннє волевиявлення, яке спрямоване на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Втім, остаточне рішення, як і в інших способах завершення судового розгляду справи, належить суду, який має перевіряти й затверджувати мирову угоду. Мирова угода не повинна суперечити закону або порушувати чиїсь права та законні інтереси. Наслідком затвердження судом мирової угоди є припинення провадження у справі. Тому не слід сприймати мирову угоду як безпосереднє врегулювання конфлікту самими учасниками, вона є актом судової влади. Мирова угода може бути укладена сторонами на будь-якій стадії процесу, у тому числі на стадіях апеляційного, касаційного й виконавчого провадження.

Певні особливості має розв'язання правових конфліктів у господарських судах. Згідно з Господарським процесуальним кодексом України господарським судам підвідомчі спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні й виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України з питань, віднесених законодавчими актами до їхньої компетенції. Статистика свідчить про інтенсивну діяльність господарських судів з розгляду і вирішення конфліктів між суб'єктами господарювання.

Право на звернення до господарського суду мають суб'єкти підприємницької діяльності (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи). Сторони, за винятком окремих важливих категорій спорів, мають право застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору.

Розв'язання господарських спорів ґрунтується на різних процесуальних засадах, використовуються різні способи регулювання. Так, для регулювання конфліктів, що виникають із договорів між приватними особами у процесі господарської, підприємницької діяльності, повною мірою придатні засади приватного права. У вирішенні конфліктів підприємців з державою, наприклад, щодо оподаткування, наслідків недобросовісної конкуренції застосовуються публічно-правові засади, діє імперативний метод регулювання. Отже, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду щодо застосування норм матеріального і процесуального права, що припускає владне начало у механізмі господарського регулювання, з іншого — формою примусового здійснення суб'єктивних прав в основному в тих галузях права, які будуються на рівності, диспозитивності їх суб'єктів.

У випадках, передбачених законодавством, суб'єкти господарсько-правових конфліктів можуть вдатися до досудового врегулювання спорів шляхом звернення до контрагентів з письмовою претензією. Але, не зважаючи на те, що порядок досудового врегулювання спору встановлено нормами Господарського процесуального кодексу, подання претензії, визнання й задоволення претензійних вимог є добровільним урегулюванням спору. На цьому етапі господарський суд не втручається у відносини між сторонами, хоча у передбачених випадках (у спорах, що виникають з договору перевезень, договору про надання послуг зв'язку, договору, що стосується державного замовлення) без застосування досудового врегулювання неможливе і звернення до господарського суду.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Конституційні процедури та конституційне судочинство | 
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 604; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.