Хлоровмісні засоби

Хімічні методи знезараження.

Хімічний метод дезінфекції базується на використанні хімічних ре­човин або їх поєднання з мийними засобами. Вимоги, що ставляться до хімічних дезінфектантів: - добра їх розчинність у воді або утворення в ній емульсії; - ефе-ктивність у мінімальних концентраціях і здатність швидко вбивати мікроорга-

нізми; - забезпечення знезаражувальної дії навіть при наявності органіч­них речовин; - стійкість при збереженні; - нетоксичність для людей.

Ефективність дезінфекції залежить від ряду факторів: концентрації активної речовини, її кількості, особливостей об'єктів знезараження, за­собів їхньої обробки і часу впливу (витримки).

У дезінфекційній практиці використовують різні хімічні сполуки.

Хлорне вапно. Його діюча речовина - активний хлор. Випускається трьох гатунків, що містять відповідно 35, 32 і 26 % активного хлору. Хлорне вапно, яке містить менше ніж 15 % активного хлору, для дезінфекції непридатне. Активним хлором називають ту його кількість, яку може витіснити з хлорного вапна розведені соляна чи сірчана кис­лоти. Використовують для дезінфекції при кишкових інфекціях та ін­фекціях дихальних шляхів. Має вірулецидні, бактерицидні, спороцидні та фунгіцидні властивості.

Сухе хлорне вапно застосовують для знезаражування рідких виді­лень хворого (мокротиння, блювотні маси, сеча, рідкий кал) і дезінфе­кції місць виплоду мух. Для приготування робочих розчинів використо­вують освітлений 10 % (маточний) розчин хлорного вапна. Застосову­ється переважно для дезінфекції лікувально-профілактичних і житлових приміщень при кишкових і крапельних інфекціях бактерійної та вірус­ної етіології. Слід зазначити, що хлорне вапно має стійкий неприємний запах, подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів, знебарв­лює тканини, викликає корозію металу.

Хлораміни (хлорамін Б, хлорамін ХБ) містять 25-29 % активного хлору. Діють бактерицидно, вірулецидно і фунгіцидно. На спори бакте­рій впливають тільки активовані 1-4 % розчини хлорамінів. Активуван­ня досягають додаванням до розчинів аміаку (1:1-1:2). Активовані роз­чини готують безпосередньо перед їх використанням. Активування хлор­аміну або хлорного вапна дозволяє зменшити концентрацію препаратів у 2-10 разів, експозицію — у 3-4 рази, а витрати препарату — в 2-10 разів. З метою знезаражування білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, приміщень, меблів використовують 0,2-3 % роз­чин хлораміну. Міцні концентрації (5-10 %) застосовують для знищення збудників туберкульозу, мікозів і спорових форм.

Двітретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію (ДТСГК) містить 47-52 % активного хлору. Має велику стійкість — може зберігатися до 5 років. Може використовуватись для усіх видів дезінфекції в концентра­ціях нижчих, ніж хлорне вапно. Застосовують у вигляді сухого порош­ку, неосвітленого та освітленого розчинів для дезінфекції води, виді-

лень хворого, стін, підлоги, посуду, грунту. Розчин готують за ЗО хв до застосування.

Натрієва (калієва) сіль дихлорізоціанурової кислоти (НСДХІК) мі­стить 56-60 % активного хлору. Використовують у вигляді 0,1-0,3 %, іноді 3-5 % водних розчинів. На основі цієї солі синтезовані препарати хлордезин і хлорцин з меншим вмістом активного хлору.

Трихлорізоціанурова кислота містить близько 90 % активного хло­ру. Використовують для дезінфекції при кишкових інфекціях та інфек­ціях дихальних шляхів у концентрації 0,05-0,1 %, при спорових формах збудника — 0,1 %.

Дихлордиметилгідантоїн містить 69-70 % активного хлору. Викори­стовують 0,025-0,1 % розчини. На його основі виготовлений препарат сульфохлорантин, який застосовують для дезінфекції в 0,1-0,2 % розчинах.

Хлорантоїн - багатокомпонентний дезінфектант третього поколін­ня з мийним ефектом. Має бактерицидну, вірулецидну і фунгіцидну активність. За дезінфекійною активністю він у 5-10 разів переважає хло­рне вапно і хлорамін. Використовують для знезараження виробів меди­чного і санітарно-технічного призначення, білизни, посуду; для поточ­ної і заключної дезінфекції у лікувально-профілактичних закладах, бу­динках відпочинку, санаторіях, школах, гуртожитках, на вокзалах, підприємствах громадського харчування, в осередках кишкових і кра­пельних інфекцій - у концентрації 0,1-0,2 %, в осередках дерматоміко­зів і туберкульозу - в концентрації 1-3 %.

Широко застосовують такі хлоровмісні дезінфектанти, як гіпохлорид натрію (0,1-0,2 % водний розчин), дезам (0,25-1 % розчин), гексахлор, дезеф (0,1-0,3 % розчини), пантоцид (таблетка, яка містить 4 мг активного хлору і використовується для знезаражування води).

Йод, бром та їхні сполуки. Зрідка застосовують: дибромантин - для знезараження води у плавальних басейнах; йодофори (комплекси йоду з поверхнево-активними сполуками) - у хірургічній практиці. Мають бактерицидні, фунгіцидні та спороцидні властивості.

Похідні фенолу. їх найчастіше змішують з милом або з мийними засобами, щоб розчинити у воді. Застосовують: фенол (3-5-8 % розчин у 10 % калійному милі для дезінфекції приміщень, меблів, білизни, ігра­шок, ванн, вбиралень, відділень); мильно-фенолову суміш (3-5 % фе­нолу і 2 % мила); 1-хлор-бета-нафтол (33 % паста). Останньому препа­рату притаманна вибіркова дія на туберкульозну паличку, тому й за­стосовують його здебільшого у вигляді 0,5-4 % розчинів у лікувальних закладах протитуберкульозного профілю та в сімейних осередках.

Альдегіди. Формальдегід (альдегід мурашиної кислоти) використо­вується у вигляді 40 % розчину у воді, який називають формаліном. Його застосовують у пароформалінових камерах, для дезінфекції житлових приміщень і різних предметів. Застосовують 2-3 % розчин фор­мальдегіду.

Бета-пропіолактон в концентрації 1:5000 діє бактеріостатично, а 1:1000 - бактерицидно. Найчутливіші до цього препарату віруси, які гинуть при застосуванні його у концентрації 0,05 %. Бета-пропіолактон можна використовувати у формі аерозолів та в дезінфекційних камерах. Препарат високотоксичний.

Окисники. Найчастіше застосовують у хірургічній практиці: пере­кис водню- 3-6 % у 0,5 % розчині мийних засобів; надоцтова кисло­та та створений на її основі дезоксон-1 мають сильні бактерицидні, вірулецидні, фунгіцидні властивості, використовуються для профілак­тичної й осередкової дезінфекції; надмурашина кислота та "Первомур" ("С-4") використовують для знезараження рук та операційних ін­струментів.

Луги. Це їдкий натр, їдке калі, негашене вапно, каустична та каль­цинована сода, суміш лугів з різними домішками, ДЕМП, що застосову­ються у ветеринарній практиці.

Спирти (етиловий, пропіловий та ізопропіловий). Використовують для знезараження рук хірургів та консервації біологічних об'єктів. Найсильнішу бактерицидну дію має 70° спирт. Пропіленгліколь і триетилен-гліколь рекомендовано для дезінфекції повітря, бо вони згубно діють на бактерії і є безпечними для людей.

Поверхнево-активні засоби. Характеризуються не лише високою антимікробною активністю, але й мийними властивостями. Серед них варто згадати про неіоногенні середники з сильним мийним ефектом (ОП-7, ОП-10, СФ-1, СФ-2); аніонні (мила карбонових кислот та ефіри сірчаної кислоти), катіонні (дегмін, диметамін-10, катіонат, роккал, ніртан, А-660 та ін.); амфотерні (амфолан, амфосепт, амфонафт у ви­гляді 0,5-2 % розчинів).

Інші хімічні сполуки. Хлоргексидин і метацид (у вигляді 0,5-1 % водних розчинів застосовують для дезінфекції в лікувально-профілак­тичних закладах, спиртових розчинів 1:40 - для знезараження рук хірурга та інструментів); метасилікат натрію (10 % розчином залива­ють виділення хворих, вміст вигрібних ям, помийниць, сміттєзбірників); дезмол (0,25-0,5 % розчин використовується для дезінфекції посу­ду); гембар (25 % концентрат, який розводять водою до потрібної кон­центрації (0,1-0,5 %) і застосовують для дезінфекції поверхонь посуду, санітарно-технічного і медичного обладнання).

Зараз широко розповсюджені імпортні дезінфектанти: бацилолплюс і бацилоцид расанд (швидкодіючі спиртові розчини для дезінфекції по­верхонь і медичних виробів, не містять формальдегіду); дисмозон пур (гранулят для дезінфекції і миття високочутливої апаратури, а також поверхонь наркозної апаратури, інкубаторів, блоків діалізу тощо); мікробак форте і сокрена (економічні препарати для дезінфекції й миття поверхонь, медичних виробів і посуду); дезин-супер (спеціальний шам­пунь для обробки фарбованих, синтетичних та інших чутливих до агре­сивних середників поверхонь); саніфект 128 (безпечний малотоксичний універсальний дезінфектант, дезодорант і мийний розчин); корзолін і Д, корзолекс АФ і корзолекс базік, (концентрати для дезінфекції і сте­рилізації медичних інструментів, зокрема ендоскопів). Ці препарати ви­пускаються у концентрованому вигляді. Для досягнення робочої концен­трації (0,25-2,5 %) їх розводять водою. Як правило, вони універсальні у використанні, дозволяють дезінфікувати, чистити й мити різні об'єкти, знезаражувати вироби медичного призначення, білизну, посуд, поверхні приміщень і санітарно-технічного обладнання.

З метою дезінфекції в домашніх умовах можна застосовувати мийні засоби протимікробної дії, що випускаються промисловістю: "Блиск", "Саніта", "Посудомий", "Дезус", "Дихлор-1", "Гексахлор" та ін.

Правіша приготування дезінфекційних робочих хлоровмісних роз­чинів:

1) готують освітлений (маточний розчин) хлорного вапна: 1 кг сухого
хлорного вапна розводять у 9 л холодної води (хлорне вапно подріб­
нюють дерев'яною лопаткою в емальованому посуді з кришкою або в
скляній банці з притертою пробкою);

2) відстоюють суміш протягом доби;

3) зливають одержаний розчин в темний скляний посуд, закривають
пробкою (так одержують 10 % розчин хлорного вапна, який можна
зберігати 10 діб у темному місці);

4) на етикетці ставлять дату виготовлення розчину, його концентрацію,
а також посаду і прізвище особи, яка приготувала даний розчин;

5) готують робочий розчин хлорного вапна (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Приготування робочих розчинів хлорного вапна з маточного розчину 10 % концентрації

Концентрація хлорного вапна в робочому розчині, %	Кількість 10 % розчину вапна, мл	Об'єм води, л
0,1		9,9
0,2		9,8
0,3		9,7
0,4		9,6
0,5		9,5
		9,0
		7,0
		5,0

Хлорно-вапняне молоко використовується для дезінфекції перев'я­зувального матеріалу в гінекологічних відділеннях і у відділеннях гній­ної хірургії (матеріал замочується в 20 % розчині протягом 1 год).

Розчин хлораміну можна зберігати протягом 15 діб у скляному посу­ді з притертою пробкою. Приготування розчину різної концентрації ди­віться у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Приготування розчинів хлораміну різної концентрації

Концентрація хлораміну в розчині, %	Кількість хлораміну, г	Об'єм води, мл
0,2
	ЗО

Для поточної дезінфекції використовується 1 % розчин хлораміну. Теплі розчини хлораміну (40-50 °С) більш активні, активний хлор в них не втрачається.

Хлорамін Б, його розчини 0,1-3 % використовуються для знезара­ження білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими у вог­нищах кишкових та крапельних інфекцій, в лікувальних закладах та житлових будинках. При туберкульозі для знезараження концентрація розчину хлораміну Б збільшується до 5 %.

Рекомендують такі концентрацію і експозицію для різних деззасобів (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Рекомендовані концентрація і експозиція для різних деззасобів

Дезінфекційний засіб	Концентрація розчину, %	Експозиція хв
Перекис водню
Хлорамін
Активований розчин хлораміну	0,5
Сульфохлорантин	0,5
Освітлений розчин хлорного вапна
Кип'ятіння у розчині харчової соди
Кип'ятіння у воді	-

Із хлоровмісних середників доцільно готувати активовані розчини 0,5 % концентрації (табл. 2.4), тому що при однаковій ефективності вар­тість активованих засобів у 5 разів менша.

Активовані розчини хлораміну рекомендують для знезаражування спецодягу, білизни, для проведення генеральних прибирань в операцій­них, перев'язувальних, процедурних та інших маніпуляційних кабінетах.

Необхідно запам'ятати такі заходи безпеки при роботі з хлоровмісними розчинами: - використовуйте гумові рукавиці, респіратори, халати, фартухи; - - після закінчення дезінфекції мийте руки з милом; - при попаданні хлоровмісного розчину на шкіру та слизові оболонки пошкоджене місце зразу ж промивають чистою водою; - при попаданні у верхні дихальні шляхи необхідно вийти з приміщен­ня, прополоскати рот і носоглотку водою.

У зв'язку з тим, що в лікувальні заклади приймають хворих, вагіт­них і породілей, не обстежених на СНІД, вірусний гепатит, кожного з них розглядають як потенційного носія вірусу. Саме тому всі інструме­нти, предмети догляду, довкілля при проведенні їх знезараження різко розмежовуються на дві групи:

I- без біологічних забруднень (кров'ю, слизом, молоком, блювот­ними масами,
вагінальними виділеннями і інше);

II- з наявністю біологічних забруднень.

Інструменти без біологічних забруднень можна дезінфікувати, пов­ністю зануривши їх, або протерти двічі ганчіркою, змоченою дезрозчином з інтервалом в 15 хв, або оросити їх деззасобом з терміном дії 60 хв.

Для таких інструментів застосовуються такі концентрації дезрозчи­нів:

- хлорамін 1 % - повне занурення на ЗО хв;

- гіпохлорид натрію 0,25 % - повне занурення на 30 хв;

- гіпохлорид кальцію 0,5 % - повне занурення на 30 хв;

- сульфохлорантин 0,2 % - повне занурення на 30 хв.

Режим дезінфекції інструментів та предметів догляду з біологічним забрудненням дещо інший. При забрудненні розчину кров'ю його зне­заражувальні властивості зменшуються, тому всі інструменти насампе­ред необхідно очистити від біологічних забруднень — промити в дезрозчині. При дезінфекції виробів, що мають внутрішні канали, порожни­ни, дезрозчини в кількості 5-10 мл пропускають через канал для усунення залишків крові, сироватки чи інших біологічних рідин відразу ж після їх використання. Після цього вироби повністю занурюють в розчин на

необхідний час занурення в іншій ємності. Дезрозчини з залишками біо­логічних речовин зливають в окрему ємкість і лише після відповідної експозиції виливають.

Якщо вироби виготовлені з корозійнонестійких металів і не витриму­ють контакту з дезрозчинами, їх необхідно промити в ємності з водою. Промивні води знезаражують кип'ятінням протягом 30 хв або засипають сухим хлорним вапном, або хлораміном для досягнення 3 % концентра­ції. Інструменти дезінфікують в окремій ємності.

Для дезінфекції можуть бути використані такі дезрозчини:

- 6 % розчин перекису водню - термін знезараження 60 хв;

- 3 % розчин хлораміну - термін знезараження 60 хв;

- активований розчин хлораміну 0,5 % - термін знезараження 60 хв;

- освітлений розчин хлорного вапна 3 % - термін знезараження 60 хв.

Всі інструменти дезінфікуються в розібраному вигляді. Відходи кро­ві (згустки, сироватка), сечу, блювотні маси, ексудат і інші біологічні рідини для знезараження виливають у ємності з покришками, засипа­ють сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5 (200 г сухого деззасобу на 1л рідини), перемішують і витримують 1 год, після чого виливають; перев'язувальний матеріал, забруднений кров'ю і гнійними виділення­ми, повністю заливають дезрозчином, витримують термін знезаражен­ня, після чого викидають. Знезараженню підлягають всі біологічні від­ходи (плацента, видалені частини органів і інше).

Білизну, забруднену кров'ю, занурюють в дезрозчин (3 % розчин хлораміну, сульфохлортаін 0,5 %) з розрахунку 5 л розчину на 1 кг сухої білизни терміном 2 год. Після цього прополіскують у воді і перуть.

Для знезараження стін, підлоги в приміщеннях, де є можливість їх забруднення кров'ю і іншими біологічними рідинами (операційна, поло­говий зал і інше), їх орошують дезрозчином, витримують час знезара­ження, і лише після цього проводиться прибирання.

Згідно з діючими нормативними документами, дезінфекційні розчи­ни для знезараження інструментів, предметів догляду тощо використо­вуються одноразово.

Дезінфекційні розчини виготовляються:

а)безпосередньо перед використанням в ємності, де проводиться дезінфек-­
ція виробів медичного призначення. При цьому на робочому місці повині
бути деззасіб та мірна ємність для правильного приготування дезрозчи-
ну. Ємність, в якій проводиться дезінфекція виробів медичного призна-­
чення, повинна бути промаркована - вказується назва дезрозчину,
його концентрація, робиться помітка - "виготовляється щоденно";

б) дезрозчин готується дезінфекторами у великій кількості, при прави-­
льному зберіганні його можна використовувати 7-10 днів (дезрозчини
повинні зберігатись в темній закритій тарі). При такому варіанті обов'язковим є проставлення на ємностях для дезінфекції назви дезрозчину, його концентрації

та дати виготовлення.

При виборі того чи іншого дезінфекційного засобу слід звертати увагу, на який вид мікроорганізмів він діє, і вибирати найбільш оптима­льний середник, його концентрацію, час знезараження.

Після застосування дезрозчинів всі вироби медичного призначення ретельно промиваються проточною водою до повного зникнення запаху дезрозчину.

Дезінфекція у лікувально-профілактичних закладах.

Дезінфекція у лікарні передбачає такі заходи:

- санітарну обробку хворих, яких приймають у стаціонар, і дезінфек­-
цію їхньої білизни та одягу;

- організацію і проведення профілактичної та поточної дезінфекції усіх
приміщень лікарю залежно від режиму їх роботи;

- проведення дезінфекції та дератизації з метою знищення побутових
комах та гризунів і запобігання їх розмноженню;

- дезінфекцію транспорту, який може бути джерелом поширення інфек-­
ції.

Поточну дезінфекцію в лікарні проводять з метою запобігання вини­кненню внутрішньолікарняної інфекції.

До заходів, що блокують виникнення внутрішньолікарняної ін­фекції та забезпечують своєчасну ізоляцію її джерел, відносять по­стійний бактеріологічний контроль і обстеження можливих джерел та шляхів її поширення (хворі з гострою чи хронічною інфекцією, персонал відділення, повітря палат і операційно-перев'язувального блоку, інструментарій тощо).

Бактеріологічному контролю підляга­ють: фартухи, змиви з рук, матеріал з операційного стола, столик анестезіолога, наркозний апарат, ларингоскоп, шланги для відведення кисню. Обстеження персоналу відділень на носійство золотистого ста­філокока проводять 1 раз на квартал. Виявлені бактеріоносії підляга­ють санації до повного одужання. Працівників, у яких не вдається ліквідувати

хронічний запальний процес дихальних шляхів, перево­дять на іншу роботу.

Контроль якості дезінфекційних заходів здійснюють дезінфекційні станції, санепідемстанції та бактеріологічні лабораторії лікувальних за­кладів, її оцінюють шляхом візуального, а також об'єктивного контролю з використанням хімічного і бактеріологічного методів.

Візуальний контроль має на меті з'ясувати санітарний стан об'єк­та, своєчасність проведення дезінфекційних заходів, обгрунтованість вибору об'єктів і методів знезараження.

Хімічний контроль використовують для визначення дієвості робо­чих розчинів відповідно до інструкцій. Виявлення в лабораторних умовах меншої, ніж потрібно, кількості діючої речовини є доказом поганої якості дезінфекції.

У разі застосування хлоровмісних засобів можна використовувати йод-крохмальний метод контролю. Якщо контрольована поверхня дійсно була оброблена хлоровмісним дезрозчином, то при дотику до неї тампона, змоченого сумішшю 3 % розчину йодиду калію з 2 % крохмальним клей­стером, з'явиться специфічне синьо-буре забарвлення. Воно зникне піс­ля протирання ваткою, змоченою у 3 % розчині тіосульфату натрію.

Бактеріологічний контроль дезінфекції проводять в осередках киш­кових інфекцій шляхом виявлення кишкової палички на оброблених пред­метах. Для взяття

змивів готують ватні тампони на паличках і стерилізу­ють у паперових пакетах. При заборі проб тампон змочують у 1 % розчині тіосульфату натрію або в середовищі збагачення. Змиви з кожного об'єкта роблять одним тампоном. Після взяття змиву тампон занурюють до дна пробірки з живильним середовищем. При цьому краї пробірки обпалюють над полум'ям пальника. На ній зазначають порядковий номер і під тим же номером заносять у список предмет, з якого була взята проба.

Дезінфекцію вважають якісною за відсутності росту мікроорганізмів.

Проблема профілактики і лікування гнійних запальних процесів у сучасних умовах є надзвичайно актуальною. Основними збудниками гній­них захворювань є стафілокок, кишкова паличка, протей, стрептокок, синьогнійна паличка, анаеробні бактерії. Основними джерелами неспе­цифічної хірургічної інфекції є хворі з післяопераційними гнійними ускла­дненнями, а також бацилоносії.

Для профілактики гнійних ускладнень проводять комплекс санітар­но-профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання розвитку збу­дників інфекції в рані, їх знищення і переривання шляхів передачі. Тут особливе значення мають антисептика та асептика.

Антисептика - це комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.

Асептика - це комплекс заходів, спрямованих на запобігання про­никненню мікробів у рану.

Особливе значення для дотримання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів. Вони є не лише на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими плас­тинками. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко підстрижені. Осіб, які мають тріщини, подряпини, задирки, мозолі, гнійнички та інші запальні процеси, не допускають до маніпуляцій.

Миття рук медична сестра повинна обов'язково проводити як пе­ред, так і після проведення маніпуляції. Послідовність дій при митті рук (рис. 2.3):

1) відкрийте кран і відрегулюйте температуру і потік води;

2) вимийте з милом нижню третину лівого, а потім правого передпліч­
чя, змийте мило водою;

3) вимийте з милом ліву кисть і міжпальцеві проміжки, потім праву
кисть і міжпальцеві проміжки, змийте мило водою;

4) вимийте милом нігтьові фаланги лівої, потім правої кисті;

5) закрийте кран, не торкаючись його пальцями;

6) висушіть спочатку ліву, потім праву руку (бажано використовувати
для цієї мети паперовий рушник).

Для роботи в стерильних зонах, крім миття рук, проводиться їх знезараження. Існує декілька способів знезараження рук: метод Фюрб-рінгера, обробка рук первомуром, діоцидом. Однак всі згадані вище методи не забезпечують абсолютної стерильності, тому після обробки рук рекомендується надягати рукавиці

Загальні висновки лекції.

У лекції викладено про внутрішньолікарняну інфекцію, способи передачі; засоби забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму. Велику увагу приділено

інфекційному контролю у лікувально-профілактичних закладах; видам, методам та режимам дезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.

Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.:

Укрмедкнига, 2002.- С. 86-106.

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що означає поняття внутрішньолікарняна інфекція?

2. Що означає поняття санітарно-протиепідемічний режим?

3. Вкажіть мету дезінфекції.

4. Хто відноситься до груп ризику ВЛІ?

5. Значення дезінфекції виробів медичного призначення в профілактиці внутрішньолікарняної інфекції.

Проблемні ситуації:

1. Ви працюєте з хлоровмісним розчином. Під час роботи він потрапив на шкіру. Ваші дії?

Дата добавления: 2014-01-04