Методика ідентифікаційного дослідження гладкоствольної зброї

Підготовка до дослідження. Підготовка до дослідження починається з попереднього огляду шроту (картечі, куль). У процесі огляду шроту необхідно з'ясувати загальний її стан, кількість, середні розміри і середню масу, наявність зовнішніх ознак, спосіб її виготовлення, ступінь деформації або руйнації. У практиці бувають випадки, коли дослідження шроту закінчується на цьому етапі. При влученні у тверді предмети шрот, як правило, сильно деформується або зовсім руйнується, руйнуються і сліди пострілу на ньому. Деформується шрот і при влученні у відносно м'які предмети при стрілянині з малих відстаней (від співударів шротин). Якщо при влученні в метал, камінь, штукатурку шрот для подальшого дослідження непридатний, то зі значної кількості шроту можна знайти декілька шротин, з уцілілими слідами каналу ствола. Так, із 122 шротин, витягнутих із черепа потерпілої Ш., на шести шротинах зберіглися сліди каналу ствола, по яких був ідентифікований обріз, вилучений у підозрюваного (рис. 48).

Рис. 48. Суміщення мікрорельєфу в слідах каналу ствола на сильно деформованому шроту (угорі) і слідів на кільцях експериментального снаряда, (знизу).

На цьому етапі визначається і ступінь забруднення шроту нашаруваннями різних речовин. Від нашарувань тканини і крові найкраще позбутися, замочуючи шрот у воді з додаванням миючих засобів (мило, шампунь, порошки для прання білизни). Відмочування продовжується 1-2 доби; розчин і вата, на якій укладається шрот, періодично замінюються. Після відмочування кожна шротина протирається вологим ватяним тампоном до повного видалення нашарувань, промивається в дистильованій воді і просушується на фільтрувальному папері або ваті. Після закінчення роботи з шротом його необхідно укласти на злегка промаслену вату або тканину, покрити такою ж ватою або тканиною і берегти в коробці (а не в пакетах, пробірках або пляшках). Механічним шляхом знімати нашарування не можна.

Роздільне (детальне) дослідження. У процесі мікроскопічного дослідження окремо відбирається шрот зі слідами каналу ствола, слідами, що виникають від перепони, і з контактними плямами. Дослідження робиться в розсіяному освітленні й косопадаючому, із збільшенням до 32х. Основна задача на цьому етапі дослідження - не тільки не пропустити жодної шротини зі слідами каналу ствола, але і дати попередню оцінку їхнього стану. На відміну від контактних плям на шроті фабричного виготовлення, які мають вид ум'ятин круглої форми, сліди каналу ствола, як результат контакту сферичної поверхні з циліндричною, мають вид еліпсів, більший діаметр яких перпендикулярний до напрямку трас у сліді, а менший рівний йому. Відрізнити сліди каналу ствола від інших слідів ковзання, особливо на сильно деформованому і саморобному шроті, на цьому етапі дослідження вдасться не завжди. Найбільш важко виявити їх на шроті-січці, частіше усього правильної форми, що не має на своїй поверхні збережених слідів інструментів, за допомогою котрих їх виготовляли. Іноді відрізнити слід каналу ствола від інших слідів ковзання вдається тільки після одержання експериментальних слідів каналу ствола на снарядах або профілювання сліду на шроті з метою визначення його профілю і калібру зброї.

У процесі дослідження слідів каналу ствола на шроті визначаються ширина кожного сліду, наявність і характер виразності мікрорельєфу в ньому. При відсутності чітко виражених трас необхідно перевірити, чи не покрита поверхня сліду каналу ствола слідами зриву, схожими на приморозь, або дуже тонкими трасами шроту, чи немає в сліді ознак оплавлення, украплень пороху, часток сажі.

У сліді каналу ствола з добре вираженим мікрорельєфом вимірюються ширина не тільки кожного сліду, але і найбільш характерні елементи рельєфу, кількість валиків і борозенок в одному міліметрі ширини сліду каналу ствола. Ширина всіх слідів ствола підсумовується. У результаті такого дослідження експерт одержує уявлення не тільки про розміри деталей і характер виразності мікрорельєфу в них, але і про сумарну ширину всіх слідів каналу ствола, середньому розміру рельєфу в слідах і розмірах найбільш великих елементів рельєфу.

Проведення мікроскопічного дослідження в дозволяє розділити шрот на три групи: шрот із слідами ствола і добре вираженим мікрорельєфом; із слідами каналу ствола і слабко вираженим мікрорельєфом; без слідів каналу ствола тільки з контактними плямами. Далі шрот, віднесений до другої групи, готується для визначення калібру зброї за слідами каналу ствола.

Визначення калібру зброї за слідами каналу ствола на снарядах. В даний час розроблено декілька методів визначення калібру гладкоствольної зброї за слідами, каналу ствола на снарядах. В.Ф. Гущин запропонував спосіб розрахунку, що припускає одержання вихідних даних шляхом виміру елементів сегмента за допомогою окуляра-мікрометра мікроскопа МБС і пряме суміщення сліду каналу ствола з внутрішньою поверхнею шаблона (каліброметра).

Спосіб, заснований на прямому суміщенні профілограм сліду і шаблона, отриманих на профілометрі (профілографі) моделі 201 заводу «Калібр», запропонований Е. І. Сташенко і X. М. Тахо-Годи.

Всі зазначені способи зводяться або до розрахунків, або до прямого суміщення слідів із шаблонами або їхніми моделями. Для їхньої оцінки необхідно визначити ту найменшу помилку у вимірі, що в остаточному підсумку приводить до помилки у визначенні калібру. Ширина сліду каналу ствола на шроті, яка достатня для проведення ідентифікаційних досліджень і визначення калібру, повинна дорівнювати 2,5-3,0 мм.

Шлях розрахунку по формулах:

де R-радіус каналу ствола;

D-діаметр каналу ствола;

l -довжина хорди;

h-висота сегмента.

Визначити калібр зброї при довжині хорди 2,5 мм і висотах сегмента 0,094 і 0,095. Різниця в діаметрах 0,176 мм (16,717- 16,54) близька до розміру одного чокового звуження для рушниць 16-го калібру. Отже, пряме суміщення, суміщення по моделях (профілограм) і визначення вихідних даних для розрахунку повинні проводитися з більшою точністю, ніж 0,001 мм.

При мікроскопічному контролі за рахунок звуження поля зору зменшується розмір порівнюваного сліду, а значить і точність залишається приблизно однаковою. При одержанні даних за допомогою мікроскопа МБС-10 для більшої точності рекомендується збільшення 56^х. У інструкції до мікроскопа вказується ціна малого розподілу 0,015 мм, але реально вона дорівнює 0,0142857 мм. При вимірі даних із такою точністю можна одержати уявлення про калібр (± 1 калібр).

Всі профілографічні способи зв'язані з одержанням якісних профілограм слідів каналу ствола на шроті.

Профілювання частіше усього робиться з вертикальним збільшенням 200^х і горизонтальним - 40^х. Помилки при установці по всім вісям ±5 істотно на точність визначення діаметра каналу ствола не впливають.

Способи визначення калібру шляхом суміщення профілограм слідів каналу ствола на шроті з профілограмами поверхонь снарядів, що слідосприймають на приладі СГ-1 і порівняння профілограм шроту і шаблона однакові. При визначенні калібру по профілограмам необхідно враховувати ступінь деформації сліду каналу ствола на шроті. Шрот із явно вираженою деформацією сліду для визначення калібру використовувати не можна. Вплив незначної деформації, що може привести до помилок у визначенні калібру, усувається шляхом визначення калібру по декількох перетинах однієї профілограми і перевіркою по профілограмам інших шротин. Так, по одній із справ необхідно було визначити калібр зброї за слідами на чотирьох картечинах. Калібр розраховувався по одному-двох перетинах на кожній із чотирьох профілограм. Жодне значення не вийшло за межі 20-го калібру.

Велике значення при визначенні калібру має правильна оцінка мікрорельєфу в слідах каналу ствола на досліджуваному шроті. Якщо на профілограмі над гладкою поверхнею виступають окремі валики висотою до 0,01 мм, при визначенні висоти сегмента вони до уваги не приймаються. Якщо на профілограмі рельєф у верхній точці має вид западини між ділянками, майже цілком позбавленими рельєфу, заміряти висоту сегмента потрібно по верхній точці.

На наш погляд, найбільше точним із усіх запропонованих є розрахунковий спосіб визначення калібру по декількох перетинах профілограм. Після встановлення калібру зброї по формулах можна визначити очікувану кількість шроту зі слідами каналу ствола при стандартному шротовому снаряді і з'ясувати, яку її частину складає наданий на дослідження шрот.

У процесі роздільного дослідження експерт визначає загальну кількість наданого на дослідження шроту, його масу, діаметр і спосіб виготовлення, розподіляє шрот на три групи за характером відображення слідів, одержує уявлення про мікрорельєф в слідах каналу ствола і його найбільш характерних елементах, визначає сумарну ширину слідів каналу ствола, калібр зброї, установлює, яку частину нормального шротового снаряда складає наданий на дослідження шрот і яку частину довжини окружності каналу ствола складає сумарна ширина слідів каналу ствола на досліджуваному шроті.

Дослідження зброї й одержання експериментальних слідів каналу ствола. Порядок і повнота дослідження зброї для одержання експериментальних слідів каналу ствола майже не мають особливостей. Визначають справність і придатність зброї для стрілянини, звертаючи особливу увагу на справність стволів. Візуально відзначають наявність раковин, ум'ятин, пошкоджень, наявність і характер свинцювання, вимірюють діаметр каналів стволів у дулових зрізів. При наявності великих раковин, роздуття або вм'ятин канал ствола оглядають за допомогою приладу РВП двічі - у початковому стані і після протирки м'якою промасленою ганчіркою. Крім свинцювання звертають увагу на нашарування капрону, парафіну і інших речовин. У випадку справності рушниць підготовляють експериментальні снаряди і роблять постріли. В усіх випадках, коли зробити експериментальні постріли не можна через несправність ударного-спускового механізму або можливої небезпеки для експерта, обмежуються пропусканням експериментальних снарядів через ствол.

Порядок спорядження патронів експериментальними снарядами викладений вище. Снаряди при спорядженні орієнтуються в гільзах по мітках, а патрони в патронниках по міткам на гільзах. Після кожного експериментального пострілу канал ствола протирається.

Сліди каналу ствола на експериментальних снарядах, стріляних з одного ствола, порівнюються на порівняльному мікроскопі по всій довжині окружності шайб. У процесі цього дослідження встановлюються ознаки мікрорельєфу в слідах каналу ствола, а при необхідності іх утворення на елементах снарядів різної конструкції (рис. 49). Якщо в процесі порівняльного мікроскопічного дослідження будуть виявлені ділянки з неповним збігом мікрорельєфу, робиться додатковий експериментальний постріл і з'ясовується причина утворення розходжень на цих ділянках. При проведенні додаткових експериментальних пострілів слід пам'ятати, що постріли снарядами СГ робляться зі зменшеним пороховим зарядом, у результаті чого снаряд має меншу швидкість руху, чим при нормальному шротовому пострілі, і робить більший тиск на стінки каналу ствола, що приводить до швидкого свинцювання. Це вимагає ретельної підготовки до кожного експериментального пострілу.

Якщо в результаті порівняльного мікроскопічного дослідження буде встановлено, що мікрорельєф в слідах каналу ствола на експериментальних снарядах відображається стійко, можна переходити до наступного етапу - порівняльного мікроскопічного дослідження. Якщо мікрорельєф у слідах каналу ствола відображається хитливо й у процесі експериментів причина цього не встановлена, ідентифікація зброї неможлива.

При проведенні експериментальної стрільби можливі випадки

Рис. 49. Суміщення мікрорельєфу в слідах на першому кільці експериментального снаряда - А і другому експериментальному снаряді – Б.

одержання слідів, стійких, але що істотно відрізняються за характером виразності від слідів на досліджуваному шроті. У цьому випадку необхідно провести експериментальні постріли шротом однакового з досліджуваним діаметра, а якщо відомі умови спорядження, то й при однаковому спорядженні патронів. Експериментальні постріли робляться у водяний або ватяний кулеуловлювач з відстані 2-3, а якщо є можливість, то й 4-5 м, щоб уникнути співударів при влученні шроту в гальмуюче середовище.

Такий експеримент може вважатися ідеальною моделлю досліджуваного пострілу, і мікрорельєф у слідах каналу ствола на експериментально стріляному шроті не може відрізнятися від мікрорельєфу на досліджуваному шроті за умовами слідоутворення. Експертна практика показала, що найбільший ефект такий експеримент дає в тому випадку, коли експерт має у своєму розпорядженні велику кількість досліджуваного шроту; сумарна ширина слідів каналу ствола більше довжини окружності каналу ствола досліджуваної рушниці.

При будь-якому способі одержання експериментальних слідів від поверхні каналу ствола, в першу чергу необхідно виявити стійкий комплекс ознак, що визначають конкретний ствол. Як показують експериментальні дослідження, у залежності від стану каналу ствола зброї, ступеня його зносу, свинцювання, а також від часу, що пройшов з моменту події до моменту дослідження, одержання стійких слідів на експериментальних снарядах навіть при двох-трьох послідовно зроблених пострілах часто виявляється неможливим.

Використовувати ж для порівняння експериментальні сліди, отримані при одному пострілі, не можна, оскільки в такому випадку експерт позбавлений можливості оцінити стійкість і індивідуальність комплексу ознак, що відобразилися в слідах. Крім того, порівнюючи сліди, мікрорельєф яких має однотипну виразність (траси приблизно однакової глибини і ширини), на обмеженій ділянці (розміри слідів на шроті але перевищують 3-4 мм, на картечі - 5-6 мм), часто можна виявити подібні комбінації декількох трас. Тому оцінка таких "збігів" вимагає обгрунтованості й обережності.

Експериментальний шрот досліджується в повному об'ємі з виміром ширини кожного сліду каналу ствола, визначенням сумарної ширини слідів, виявленням найбільше великих елементів мікрорельєфу. Якщо при такому експерименті мікрорельєф на досліджуваному шроті й експериментальних шроту і снарядах істотно розрізняється, висновок про відсутність тотожності можна робити до порівняльного мікроскопічного дослідження. З урахуванням цих ознак по одній кримінальній справі було встановлено відстутність тотожності п'яти стволів із шести, наданих на дослідження.

Порівняльне мікроскопічне дослідження і формулювання висновків. У випадках, коли на досліджуваному шроті немає слідів каналу ствола або вони цілком зруйновані, шрот для ідентифікації зброї признається непридатним і порівняльне дослідження не проводиться.

Якщо на стріляному шроті є сліди каналу ствола, але калібри зброї, встановлені в результаті її дослідження і проведених експериментальних пострілів, не збігаються, порівняльне мікроскопічне дослідження не проводиться, а тотожність відсутні за загальними ознаками. У тих випадках, коли встановлюється істотне розходження в розмірі шорсткості, порівняльне мікроскопічне дослідження ознак слідів (трас) також не робиться.

В усіх випадках, коли на досліджуваному шроті є придатні для дослідження сліди каналу ствола і тотожність не заперечується за загальними ознаками, обов'язково проводиться порівняльне мікроскопічне дослідження.

Порівняльне мікроскопічне дослідження слідів каналу ствола на досліджуваних і експериментальних снарядах проводиться на порівняльних мікроскопах МС-1, МСК і інших; принципово воно не відрізняється від подібних досліджень слідів на кулях нарізної зброї, але має ряд особливостей. По специфіці оцінки наявних збігів і розходжень воно близько до порівняльних мікроскопічних досліджень слідів на кулі, стріляної із саморобної зброї.

Основна особливість цього виду дослідження полягає в тому, що за слідами каналу ствола на досліджуваному снаряді не можна визначити напрямок руху шроту в каналі ствола. Деяку інформацію дають контактні плями, але тільки в тих випадках, коли немає слідів співудару шроту при влученні його в гальмуюче середовище (одяг, тіло людини, предмети). Наявність цієї особливості змушує експерта порівнювати сліди на досліджуваному шроті й експериментальних снарядах двічі, що практично збільшує об'єм роботи в два рази. Перед порівняльним мікроскопічним дослідженням шрот доцільно закріпити на металевому або пластмасовому циліндрі за допомогою пластиліну, а циліндр закріпити в кулеутримувачі. Це дає можливість найбільш точно відтворити положення шротин у стволі, створити однакові умови освітлення і більш правильно розташувати досліджуваний шрот.

Наявність повного збігу мікрорельєфів у слідах каналу ствола на досліджуваному шроті й експериментальному снаряді перевіряється суміщенням із слідами на другій шайбі експериментального снаряда і на іншому снаряді, стріляному із цього ж ствола. Повний збіг мікрорельєфів у слідах каналу ствола і наявність незначних розходжень, які можна пояснити, деформацією сліду або різними умовами слідоутворення, дає підставу для позитивного виводу про тотожність.

При наявності деформації сліду каналу ствола на досліджуваному шроті і збігу трас у центрі окуляра спостерігається їхня поступова розбіжність до периферії сліду. У таких випадках для перевірки робиться суміщення мікрорельєфів на всьому сліді поетапно. При широких слідах каналу ствола збіг мікрорельєфів на всьому сліді не можна цілком вивчити і зафіксувати через мале поле зору мікроскопа. Для перевірки збігу порівнювані об'єкти синхронно провертаються, а фотографування робиться декілька разів із перекриттям, потім знімки монтуються і мікрорельєфи сполучаються по всьому сліду. Особливе значення це має у випадку, коли в центрі сліду мікрорельєф виражений слабко, а по краях суміщення добре. При наявності збігів і розходжень експерт повинний обов'язково переконатися в істинності збігів, перевіривши їх при інших збільшеннях і на інших експериментальних снарядах. Якщо збіги стійкі, з'ясовується причина розходжень, наявність їх на інших експериментальних снарядах. Ділянки збігу рельєфів можна відзначити на експериментальному снаряді і здійснити профілювання, а характер виразності мікрорельєфу порівняти по профілограмі. При наявності декількох шротин, на яких збіглися мікрорельєфи, необхідно визначити загальну ширину ділянок, що збігаються, і показати, яку частину довжини окружності каналу ствола вони складають.

При ідентифікаційних дослідженнях слідів на снарядах, стріляних із гладкоствольної зброї, застосовують прилад РФ-4.

Експертна практика показує, що ідентифікаційні дослідження необхідно проводити не тільки в тих випадках, коли надана велика кількість шроту, по якому можна визначити загальні і індивідуальні ознаки, але й у тих випадках, коли в розпорядження експерта надходить одна шротина з добре вираженим мікрорельєфом у сліді від каналу ствола.

Деякі особливості має ідентифікація гладкоствольної зброї по стріляної кулі. Рушничні кулі деформуються при влученні в перепону з великих відстаней. На поверхні куль слідів від зустрічі і подолання перепони часто більше, ніж слідів каналу ствола. При деформації кулі важко, а частіше усього неможливо визначити калібр зброї за слідами каналу ствола. У таких випадках звичайно визначається калібр по масі кулі шляхом порівняння її з довідниковими даними.

Експертна практика внесла значні корективи в поняття ідентифікаційного періоду при ідентифікаційних дослідженнях гладкоствольної зброї. Так, були ідентифіковані рушниці через два роки після події злочину і проведення десятьох пострілів; рушниць, що після події використовувалися мисливцями протягом року; по атиповим снарядам, по монетах, що використовувалася в якості прокладок.

У процесі порівняння деталей мікрорельєфу слідів необхідно враховувати видозміни їх у процесі слідоутворення. Валики в слідах виявляються звичайно більш стійкі, чим борозенки. Останні можуть змінювати свою ширину і глибину протягом довжини сліду в результаті влучення сторонніх часток (іржа й інш.). Тому при аналізі збігу деталей мікрорельєфу насамперед слід звертати увагу на такі з них, що відображаються стабільно на всій довжині сліду. Значно полегшується ототожнення гладкоствольної зброї у випадках дослідження шроту і картечі, стріляних з обріза мисливської рушниці, а також при дослідженні круглих, циліндричних і інших куль. Пояснюється це тим, що на передньому зрізі ствола обріза, як правило, залишається множина нерівностей, які утворюють на снарядах чіткі і глибокі сліди у вигляді грубих трас; на кулях відображаються сліди від великої ділянки поверхні каналу ствола.

Категоричний позитивний висновок при ототожненні мисливської гладкоствольної зброї за слідами на шроті і картечі може бути зроблений лише в тих випадках, коли в порівнюваних слідах збігаються форма, розміри, взаємне розташування більшості деталей мікрорельєфу, що відобразилися в слідах, а окремі розходження можуть бути пояснені відповідними причинами (влучення в перепону й інш.).

ВИСНОВКИ

В дані лекції розглянуті основні питання ідентифікаційного та неідентифікаційного дослідження гладкоствольної мисливської зброї та набоїв до неї. В результаті можна зробити наступні висновки.

При вирішенні неідентифікаційних задач головну увагу потрібно звертати на встановлення належності зброї до категорії мисливських (спортивних) гладкоствольних рушниць. Для цього детально досліджується матеріально-технічна сторона об’єктів (їхні складові частини, устрій, технічна справність, маркувальні позначення та інше).

Важливим етапом є експериментальні дослідження гладкоствольної зброї. На цьому етапі вирішуються питання пов’язані з встановленням зовнішніх балістичних характеристик досліджуваної зброї, її придатність до стрільби, дальність польоту та проникаюча сила снаряду, залежність осипу снаряду від дальності польоту.

Після комплексного обстеження і порівняльного дослідження робиться висновок про віднесення об’єкта дослідження до мисливської (спортивної) гладкоствольної зброї.

При вирішенні ідентифікаційних задач головну увагу потрібно звертати на отримання ідентифікаційно-значимих слідів на експериментальних снарядах, а також чіткому дотриманню методики порівняльного дослідження.

Висновки повинні відповідати питанням, що поставлені органами слідства, дізнання, суду, бажано в категоричній формі, для цього при досліджені потрібно застосовувати найсучасніші методи і технічні засоби дослідження.

Дата добавления: 2014-01-04