Суб`єктивне сприйняття об`єктивного кольору

Якщо кольори наділені значеннями, тобто несуть деякий психологічний зміст, їхнє вивчення вимагає виходу за межі суто механістичного підходу, сформованого у фізиці. Наявність і специфіка колірної семантики відбиває буття людини у світі і забезпечує відображення об'єктивної реальності у виді суб'єктивного утворення (синоніми — "психологія кольору", "кольоропсихологія"). Об'єктом психосемантики кольору виступає емпірична область різноманітних взаємин кольору з людиною: вплив кольору на фізіологічні процеси в організмі, особливості змін сприйняття параметрів навколишнього середовища під впливом кольору, вплив кольору на емоційний стан, закономірності колірних асоціацій.

Різні кольори мають неоднакову здатність викликати психічні реакції. Колірні асоціації залежать від об`єктивних властивостей самих кольорів, а також від властивостей сприймаючого суб`єкту. До об`єктивних властивостей кольору або власних якостей кольору відносяться його чистота, яскравість, форма колірної плями, місце та значення її в картині, матеріал та фактура, тобто основні характеристики кольору. Суб`єктивні властивості або невласні якості кольору можна розподілити на групові та індивідуальні. До групових віднесемо національний фактор, культурні традиції, соціальну належність, до індивідуальних — вік, стать, культурний рівень і освіту, рід діяльності, особливості нервово-психічного складу.

Однак, обраний колір не може однозначно свідчити про інтелект, темперамент чи характер людини, бо існує колір внутрішній та колір зовнішній, а колірні переваги пов'язані з великою кількістю суб'єктивних факторів, котрі визначаються почуттєво-емоційною стороною сприйняття, потрібностями, мотиваціями інтелекту. При цьому суб'єктивні фактори також мають подвійну обумовленість: об'єктивну, яка визначається особливостями колірного впливу інтер'єра та одягу, і суб'єктивну, пов'язану з потребами через психосоціальні характеристики та гендер (стать людини). Жінки з ахроматичних кольорів частіше обирають білий та чорний, а чоловіки — сірий. У хроматизмі поняття "стать" відноситься не стільки до тілесних, скільки до духовних ознак. Душа і тіло пов'язані поняттям інтелекту, котрий умовно поділяється на 3 складових, на 3 хроматичних компоненти: свідомість — соціальні приписання, формальна логіка та ін., підсвідомість — естетика сприйняття, творчість та ін., несвідомість — тілесні відчуття.

Сьогодні в результаті тисяч досліджень кольору в США, Європі, Росії, Африці, Японії, Індії, Австралії доведено, що кожний певний колір викликає у будь-якої людини будь-якого культурного суспільства не тільки однакове сприйняття, але й однакові реакції: оранжево-червоний на кожного діє збуджуюче, а синій — заспокійливо. В цьому полягає об`єктивна загальнозначущість психології кольору. За думкою Л.Сивика, дослідника Шведського центру кольору, відношення до кольору має солідний історико-культурологічний базис, чим і пояснюється відносно стійке співпадання поглядів різних людей про значення кольорів в оточуючому середовищі. Але Сивик впевнений в тому, що колірні асоціації завжди є унікальними, бо вони залежать від конкретної ситуації, змінюються в часі та тісно пов'язані з людською індивідуальністю. Однак, важливо з'ясувати відношення кольору і властивостей об'єкту, щоб виключити будь-який "конфлікт почуттів.

Численні дослідження, а також висловлювання художників та поетів дозволяють зробити висновки відносно зв`язку об`єктивних властивостей кольору з реакціями, котрі вони викликають:
-чим чистіше і яскравіше колір, тим реакції більш визначені, інтенсивні та тривалі;
-складні, малонасичені кольори викликають дуже нестійкі та слабкі реакції;
-до найбільш однозначних асоціацій відносяться температурні, вагові та акустичні, так як різні люди оцінюють ці властивості кольору в основному однаково;
-до неоднозначних асоціацій відносяться смакові, нюхові, емоційні, сприймальні дотиком, тобто ті, котрі пов`язані з більш особистими почуттями. Тут навіть близькі люди по-різному можуть реагувати на одні й ті ж кольори, на гармонійність або дисонансність їх сполучень;
-жовті та зелені кольори викликають найбільш різні асоціації.

Але багато психологічних висновків зроблено на основі досить суперечливих тверджень. У питаннях сприйняття конкретного кольору, психологи підходять індивідуально до кожної людини. Справа в тому, що конкретний колір у кожного асоціюється з конкретним образом, чи річчю, подією в його житті і знаходиться в підсвідомості людини. А ці асоціації можуть бути різними — як позитивними, так і негативними. Це відноситися не до всіх кольорів підряд, а тільки до деяких основних (у всіх по-різному). Також сприйняття кольору може носити тематичну спрямованість. Наприклад, червоний. У технічній області він символізує небезпеку, а в області моди чуттєвість і сміливість. Якщо взяти червоний колір у природі, то, швидше за все, він викликає асоціації з насолодою спілих ягід. А в соціальній сфері він змусить згадати про комунізм, але в жителів інших країн цього може і не бути. Вийшла досить різноманітна картина асоціацій. Тому приходиться бути обережним у виборі кольору для кожної конкретної ситуації й уникати тиску одного суцільного кольору, не продумавши тематику. Може бути, у найважливішого клієнта він викличе зовсім негативні асоціації.

Загальна оцінка кольору може відрізнятися від оцінки його у конкретній ситуації. З точки зору фізіологічного впливу усі кольори та їх сполучення можна розподілити на 2 групи:
-прості, чисті та яскраві кольори, контрастні сполучення;
-складні, малонасичені кольори, а також ахроматичні та нюансні сполучення.

Кольори І групи діють як сильні, активні подразники. Вони задовольняють потреби людей зі здоровою психікою, невтомленою нервовою системою. Це діти, молодь, люди фізичної праці, люди з кипучим, палким темпераментом та прямою натурою. Ці кольори та їх сполучення ми зустрічаємо у дитячій творчості, у моді для молоді, у народному мистецтві усіх країн, у мистецтві художників-революціонерів, що ламали канони.

Кольори ІІ групи більш заспокоюють, вони викликають складні, неоднозначні емоції, їм необхідно більш тривале споглядання для більш повного сприйняття, вони задовольняють потреби у витончених відчуттях, а така потреба виникає у суб`єктів високого культурного рівня. Цим кольорам віддають перевагу люди середнього та похилого віку, інтелігенція, люди з тонко організованою нервовою системою. Складні кольори та їх сполучення зустрічаються у європейському костюмі, в інтер`єрах житлових приміщень міської інтелігенції, у мистецтві стилів рококо, бароко, модерн та у сучасній проектній графіці.

У мистецтві роль кольору значно складніша, ніж точна передача кольорового різноманіття життя, у мистецтві колір ще виражає відношення художника до зображеного, і якраз ця особливість художнього перетворення дійсності — колір реальний і колір відношення — характеризує тут роль кольору.

Емоції активно сприяють як формуванню художнього образа, так і його сприйняттю. Завдяки їм художник поетапно оцінює свій результат. У цьому випадку вони відіграють роль зворотного зв'язку, що сприяє формуванню предметного художнього образа. Ще більше значення емоції здобувають у процесі художнього сприйняття. Сприймаючий суб'єкт, на відміну від художника, відразу, а не поетапно, осягає художній образ об'єкта. Так, у глядача, що розглядає художнє полотно, виникає ілюзія чисто психічного, емоційного переживання, у якому сховані як оформлений художником матеріал картини (біологічний рівень), так і предметність художнього образа (соціальний рівень). Поряд з емоційним фактором в акті художнього сприйняття має істотне значення також і фактор асоціативний. Виразність почуттєвого образа залежить від "первинної" виразності матеріалу і, подібно художньому образу, зв'язана з уявою й асоціативною здатністю сприймаючого суб'єкта.

Дата добавления: 2014-01-04