Колір та фарби

Змішування по інтервалах.

Акварельні фарби та техніка лесування.

Способи змішування кольорів. Оптичне змішування. Просторове змішування. Механічне змішування. Лесування. Змішування по інтервалах.

План

1. Колір та фарби.

2. Механічне, просторове та оптичне змішування.

3. Види та закони оптичного змішування.

Засобом для вираження колірного багатства реальної дійсності художнику служить фарба. Образ, який формується у творчої свідомості автора, та матеріал у вигляді фарби — це дві сили, яки повинні бути об`єднані. Слово "фарба" часто використовується як синонім слову "колір". Але для живописця це зовсім різні поняття! Фарба — це всього лише матеріал, який хоч і має визначені фізичні властивості, але залишається "річчю у собі", поки до нього не доторкнулася рука художника. Однією і тією ж фарбою можна пофарбувати огорожу та написати картину. Живописець у процесі роботи змінює фізико-оптичні властивості фарби, наносячи її то пастозним мазком, то тонким прозорім шаром, то штрихом, то змішуючи одну фарбу з іншою, то зіставляючи окремі плями та крапки одна з одною. У результаті фарба перетворюється на колір. Кожна фарба — акварель, гуаш, темпера, олія, пастель має свої фізичні властивості, отже й свої виразні можливості. Можна образно сказати, що фарба має свій характер і часто виказує опір художнику — або коректуючи задум, або значно змінюючи творчу ідею автора. "Муки творчості", про яки стільки говорили і писали поети та художники, є суперечністю між замислом та можливістю його втілення у матеріалі. За допомогою фарби художник намагається викликати у глядача певне відчуття кольору в певному контексті.
Кожний художник має свою систему змішування фарб. Сталого рецепту в цій справі не може бути, бо один і той же колір можна одержати кількома комбінаціями (пігменти, колір основи, техніки накладання фарб на поверхню). "Фарби, — казав французький художник Гупіль, — є уламками грубої матерії, з якої талановитий художник зуміє пошити розкішне вбрання для своїх думок". Але для того, щоб зуміти це зробити, треба мати достатньо знань про фарби. Перша й основна вимога художника до кольору будь-якої фарби — це насиченість. Часом буває і таке: фарба сама по собі доброякісна та має красивий відтінок, а у сумішах дає неприємну пляму, наприклад, ультрамарин з червоним кадмієм утворюють брудний коричневий колір. Таких перешкод в роботі художника може бути дуже багато.
Фізико-хімічні та оптичні властивості фарб диктують й визначені засоби роботи ними, ту сукупність прийомів, яку прийнято називати "технікою". Той чи інший об`єкт натури може сприйматися по-різному при різних умовах, може уявлятися різним художникам по-різному: одним — легким, акварельним, безваговим, іншим — щільним, чітким, тяжким, як би написаним олійними фарбами. Схильність художника до одного якого-небудь матеріалу накладає слід на характер його бачення, він скоріше побачить та вибере той мотив, у якому колірні сполучення більш характерні для його улюбленої техніки. В історії мистецтва часто говорять: "рука такого-то майстра", "його почерк", "така школа", маючи на увазі визначену техніку виконання, впізнану одразу.
Велика кількість фарб складається з твердих речовин, які містяться у будь-якому прозорому середовищі: олії, емульсії, клейової води. Пігмент та зв`язиво стають основними компонентами, що визначають фізичні та оптичні властивості. Пігмент уявляє собою прозорі або непрозорі частки речовини, вибірково поглинаючі або відбиваючі світло, що й визначає його колір. Колір фарбового шару також залежить від концентрації часток у зв`язиві. За мірою збільшення концентрації збільшується й насиченість кольору. Фарби, в залежності від ступеня прозорості, прийнято розподіляти на дві групи:
-КОРПУСНІ (криючі), які покривають поверхню зовсім непрозорим шаром. Колір основи (паперу, полотна, стіни) у даному випадку у формуванні колірного враження не бере участі.
-ПРОЗОРІ (лесіровочні), у фарбовому шарі яких світловий потік проходить наскрізь, відбивається від поверхні основи та знову проходить назад скрізь фарбовий шар. У цьому випадку колірне враження буде залежати від кольору основи.
Художники минулих століть самі готували фарби, підбирали зв`язиво та колір основи, і завдяки цьому досягали багатої оптики фарбового шару. Їх твори вражають не тільки дивовижною міцністю, але й ще більше дивовижним багатством барв. А ось знання сучасних художників про "кухню мистецтва" зараз дуже слабкі.

Дата добавления: 2014-01-04