Питання 3. Загальна характеристика пенсільванської, обрнської та прогресивної тюремних систем

Становлення і розвиток пенітенціарних (тюремних) систем країн Заходу пройшло цілу низку етапів, для кожного з яких була характерна відповідна реалізація політики в області виконання покарань.

Тюремні системи включають в себе відповідні атрибути, засоби і заходи фізичного та духовного впливу на особистість злочинця. Вони залежать від економічного і політичного ладу відповідної країни і тієї мети, яку вона поставила перед покаранням.

Тому не є випадковим, що перші в історії каторжні тюрми з’явилися в Англії в 1553 році і в Голландії в 1595 році, тобто в тих країнах, де раніше за інші почали встановлюватися капіталістичні суспільні відносини. В’язні найкраще виглядали як дешева, безправна, а тому найбільш підходяща для експлуатації виробнича сила, що знаходило своє відображення у термінології тюремного ув’язнення. Так, наприклад, в Англії донедавна один із видів позбавлення волі мав назву кримінального рабства.

Відомий англійський тюрмознавець Джон Говард публікує у книзі ”Стан тюрем в Англії та Уельсі”, що була видана в 1777 році, факти нелюдського ставлення до в’язнів, дивуючись винятковим можливостям людського організму та силі його боротьби за життя. Саме у цій книзі ним вперше була висловлена думка про застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від покарання.

Д. Говард та І. Бентам розробили проект пенітенціарної системи, який передбачав створення спеціальних майстерень, де б засуджених навчали різноманітним професіям, надавали основи освіти і шляхом цілеспрямованого впливу на особистість позбувались шкідливих звичок та прихильностей.

Пошук найбільш ефективних заходів впливу з арсеналу покарань до осіб, що скоюють злочини, приводить до думки жорстокої та повної як фізичної, так і духовної ізоляції в’язнів від суспільства. Ця думка належала в свій час американській релігійній секті квакерів (одна з гілок протестантської релігії), яка в 1786 році у штаті Пенсільванія (місто Філадельфія) відкрила тюрму, яку назвали пенітенціарієм (від латинського слова “пенітенція” - розкаяння). Сутність такого ув’язнення зводилась до ізоляції людини від всього мирського та злочинного, тобто ізоляція мала за мету залишити людину на самоті із своєю сумлінністю та Богом, що, за думкою квакерів, повинно було привести злочинця до розкаяння та повернення у нього бажання повернутися до суспільства і знайти своє місце у “пастві Божій”. Цьому повинні були допомогти повна тиша та самотність. Відповідний порядок у в’язниці підтримувався лякаючими заходами фізичного примусу. Для душевного спокою в’язень повинен був сумлінно вивчати релігійну літературу та молитись Богові.

Виконуючи, як вважалось її авторами, завдання духовного відродження злочинців та спеціальної превенції, пенсільванська тюремна система не вирішила всіх проблем забезпечення виховної ролі покарання. Однак вона мала своїх прихильників досить довгий час у США, Англії та деяких інших країнах.

Пенітенціарними стали називати установи, які виконували покарання у вигляді позбавлення волі. З явились такі поняття і словосполучення, як “пенітенціарна політика”, “пенітенціарне право” тощо, які існують і в наш час. Вони є визнаною термінологією міжнародних документів з питань виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі.

Пенсільванська тюремна система не могла задовольнити громадську думку, тому почали з являтись її нові варіанти. В 1816 році в місті Оборні (поблизу міста Нью-Йорк) була побудована тюрма, адміністрація якої бачила досягнення мети розкаяння злочинця в ізоляції його від негативного впливу інших в’язнів та підтримуванні режиму повної тиші за рахунок системи жорстоких заходів карального впливу. Однак ізоляція в’язнів у одиночні камери проводилась тільки на ніч. Удень в’язні працювали разом, продовжуючи мовчати під страхом покарання пліткою.

Оборнська тюремна система, яка використовувала примусову працю безправних людей, знайшла свій прояв як форма витонченого катування злочинців і не могла стати стимулом для їх свідомого виправлення. ЇЇ популярність в США та інших країнах можна пояснити лише специфічним використанням робочої сили в’язнів, які приносили величезні доходи власникам таких тюрем.

Мета підвищення виховного впливу покарання у вигляді позбавлення волі у сорокові роки минулого сторіччя привела до проведення різноманітних експериментів, в тому рахунку і до використання так званої прогресивної системи.

Так, наприклад, начальник британської морської каторги капітан Меконочі за рахунок її острівного положення ввів, в залежності від поведінки та відношення в’язнів до праці, зміну їх умов утримання.

Він розділив їх на класи і використовував море як природний фактор розподілу засуджених, що виправлялись, від порушників режиму утримання. Тим засудженим, що виправлялись, він поліпшував умови утримання, внаслідок чого кожний в’язень мав можливість перейти на острів, де утримувалися ті в’язні, що виправилися. Там була можливість побудувати будинок, викликати сім’ю, вести господарство і, взагалі, заробити дострокове звільнення.

Ті ж в’язні, які не мали бажання виправлятись, переводились на штрафний острів, де до них могли застосовуватись і фізичні покарання.

Прогресивна система була розповсюджена в ряді країн, в тому числі і в Ірландії. Так звана Ірландська прогресивна система, яка була створена Крофтоном, здійснювалась в тюрмах та характеризувалась наявністю перехідних тюрем з напіввільним режимом.

Прогресивна система не могла вирішити всіх проблем тюремної системи взагалі, однак вона була суттєвим кроком уперед у порівнянні з пенітенціарними системами, про які вже йшла мова, тому що стимулювала зміну поведінки засуджених у кращий бік шляхом реального надання їм додаткових пільг за добре виконання встановлених вимог та їх беззаперечну відміну при протилежних наслідках.

Викладач пояснює, що 4 питання лекції рекомендоване для самостійного опрацювання курсантами під час самостійної підготовки. В ньому мова йде про те, які способи розміщення ув’язнених існували в Європі на момент виникнення в Північній Америці перших пенітенціарних системи; і як ці дві системи в подальшому вплинули на реорганізацію місць ув’язнення в Старому світі. На 1-му семінарському занятті викладач на протязі визначеного планом семінарського заняття часу надає методичні рекомендації щодо самостійного вивчення 4-го питання лекції за допомогою письмових консультацій.

Дата добавления: 2014-01-04