Стратегічні орієнтири розвитку

Перехід на засади інноваційно-інвестиційного розвитку

Ринок земельних ресурсів

Ринок праці

Особливого значення набуває формування в Україні регіональних ринків праці, яке відбувається з глибокими територіально-галузевими деформаціями.

Значний вплив на ринкову кон’юнктуру, передусім струк­туру пропозиції робочої сили, має регіональна демографічна ситуація. За умов нерівномірного розміщення продуктивних сил, недостатнього розвитку сфери прикладання праці в галузях, пов’язаних з обслугову­ванням населення, відсутності динамічного попиту на робочу силу з боку суб’єктів господарювання різних форм власності сформувалися певні територіально локалізовані осередки підвищеного рівня безробіття і не­зайнятості населення.

Земельна реформа. Мораторій на купівлю-продаж української землі продовжувався декілька разів і проведення земельної реформи відкладалося неодноразово. В грудні 2010 року Президент України оголосив пріоритетним завданням проведення земельної реформи і введення повноцінного ринку землі у 2011 році. Реформа чітко розмежовує функції і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері розвитку сільських територій.

Для створення прозорого ринку землі буде сформований електронний загальнодержавний кадастр землі та земельно-інформаційна база даних. Також буде проведена інвентаризація земельних ресурсів і спрощено механізм виділення земельних ділянок під будівництво об’єктів сільськогосподарського призначення.

Після інвентаризації власники земельних паїв зможуть отримувати ринкову орендну плату, а не залежати від політики орендаторів. Також стоїть завдання консолідувати великі площі землі, що дозволить розвивати аграрну галузь і підвищувати її продуктивність. Всі вище перераховані заходи прискорять залучення капіталу в агропромисловий комплекс України і зроблять його інвестиційно привабливим.

Щоб ринок землі запрацював, окрім Законів України «Про ринок землі» та «Про земельний кадастр», необхідно ще прийняти такі законопроекти, як «Про зонування земель», «Про збереження і дотримання родючості грунтів», «Про консолідацію земель». І тільки після цих заходів можна відміняти мораторій на продаж сільськогосподарських земель.

4. Створення ринкової інфраструктури в регіоні

Суть стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку. У відповідності з прогнозом світового розвитку, даним Інститутом світової економіки і міжнародних відносин РАН, у перспективі (до 2015 р.) темпи зростання промисловості у країнах ЄС становитимуть близько 3 %. З врахуванням купівельної спроможності гривні український душовий валовий внутрішній продукт (ВВП) складатиме 5 200 дол. США.

Сьогоднішнє відставання рівня виробництва України від рівня виробництва країн ЄС складає 82 %. Для збереження нинішньої ситуації (за рівнем відставання економіки України від країн ЄС) темп зростання промислового виробництва повинен складати 3,2 %. В цьому випадку і при середніх темпах зростання української економіки у 8 % рівень розвитку української промисловості щодо рівня розвитку промисловості країн ЄС (за виробництвом промислової продукції на душу населення) складе 70 %.

Виходячи з наведених прогнозних даних, Стратегією економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки визначається завдання щодо підняття рівня життя населення України, у т. ч. й Вінницької області[1], на зазначену перспективу до нижньої межі рівня життя у країнах ЄС.

Зважаючи на те, що обсяги валової доданої вартості (ВДВ) на одного жителя Вінницької області складають 75 % від середньодержавних, річні темпи зростання промислового виробництва у області повинні складати 11%.

Для забезпечення таких темпів зростання промислового виробництва у області, необхідно різко зменшити технологічне відставання від країн ЄС. Стратегія переслідування, яка базується на залученні у господарський комплекс області відомих, вже відпрацьованих технологій в принципі не може забезпечити більші темпи зростання, ніж у країнах ЄС [64, с. 431].

Структурно-технологічна модернізація господарського комплексу області має базуватися на технологіях, які забезпечуватимуть більшу продуктивність праці, ніж в країнах ЄС. Таку стратегію розвитку прийнято визначати як випереджувальну. Отже, перспективний технологічний уклад господарського комплексу області повинен базуватись на техніці і технологіях п’ятого і шостого покоління.

Оскільки 75 % ВДВ у господарському комплексі області припадає на сільське господарство та харчову промисловість, які споживають майже 80% енергоресурсів, основні пріоритети інноваційного розвитку передбачають поліпшення структури, технологій та енергозбереження у цих галузях.

Отже, стратегія інноваційно-інвестиційного розвитку господарського комплексу Вінницької області полягає у створенні умов для концентрації інновацій в технологію та організацію виробництва сільського господарства, харчової промисловості та енергозбереження, які будуть створюватись на п’ятому та шостому поколіннях техніки та базуватись на використанні знань, концентрованих на підприємствах, що поєднані в єдиних підприємницьких мережах.

Основні показники розвитку. Реалізація інноваційно-інвестиційного стратегії розвитку господарського комплексу області вимагає детального опису трансформаційного переходу у ньому: від нинішнього до майбутнього стану. Базовим індикатором переходу є показник ВВП на одного жителя (табл. 12.5).

Дата добавления: 2014-01-04