Завдання та значення контролю якості продукції

Лекція 12 Тема 8. Організація контролю якості продукції

1. Завдання та значення контролю якості продукції.

2. Класифікація показників якості

3. Види, методи і засоби технічного контролю.

У сучасних умовах переходу до ринкової економіки серед без­лічі проблем, пов’язаних із забезпеченням, виживанням і наступним нормальним розвитком підприємства та організації, головною і вирі­шальною є проблема якості продукції, робіт і послуг. Найближчими роками в найкращому становищі опиняться ті підприємства, що змо­жуть забезпечити не тільки найвищу продуктивність праці, а й високу якість, новизну та конкурентоспроможність продукції.

Нині поняття “якість продукції” є об’єктом численних дис­кусій. Ще в кінці 60-х років ХХ ст. у одній із праць, присвячених ана­лізу цієї категорії, було наведено близько 200 різних визначень якості продукції, але більшість авторів дотримуються визначення поняття якості, а саме: “якість – це сукупність характеристик об’єкта щодойого спроможності задовольняти встановлені і передбачувані потреби”.

Властивість продукції – ще об’єктивна її особливість, яка ви­являється при створенні, експлуатації або споживанні цієї продукції, наприклад, продукція однієї назви, але різного призначення може мати різні властивості. Радіоприймач у побуті повинен бути естетично оформлений, мати багато діапазонів радіохвиль для прийому передач, широку смугу звукового каналу. Радіоприймач у літаку повинен бути надійним, економічним, не боятись перевантаження, він може бути на­строєний на одну чи декілька радіохвиль.

Якщо всі властивості позитивні або знаходяться в узгоджених межах – то така продукція називається доброякісною. Кожна окрема невідповідність продукції встановленим вимогам утворює дефект. Така продукція вважається бракованою і не може бути передана споживачу.

За нашого часу якість продукції розглядається як економічна категорія, як мірило суспільного визнання праці, матеріалізованої у продукції. Суспільство визнає тільки ті витрати всіх видів ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, енергетичних), які йдуть на ви­готовлення виробів, технічний рівень і якість яких повністю відповідає рівню суспільних потреб.

Кількісна оцінка властивостей виробів здійс­нюється за допомогою показників якості. Так, виробничо-технічні показ­ники характеризують виріб у процесі виготовлення і тому особливо важливі для виробництва. До них належать:

- трудомісткість – витрати робочого часу на виготовлення продукції;

- матеріаломісткість – витрати всіх видів матеріалів на виго­товлення продукції;

- рівень уніфікації і стандартизації – питома вага стандартних деталей у загальній кількості найменувань деталей;

- технологічність – можливість виготовити цей виріб у конк­ретних умовах виробництва.

Експлуатаційні показники характеризують виріб у процесі експлуатації і тому особливо важливі для споживача. До них належать:

- призначення – визначають головні функції для здійснення яких виготовляється цей виріб;

- надійність – властивість продукції зберігати працездатність в умовах дотримування заданих режимів і умов експлуатації;

- естетичність – виразність продукції, цілісність композиції;

- ергономічність – відповідність продукції фізіологічним та психологічним властивостям людини;

- транспортабельність – можливість перевозити продукцію визначеним видом транспорту.

Вартісні показники – характеризують витрати на виготовлення та експлуатацію продукції, а тому важливі як для виробника, так і для споживача. До них належать: ціна; собівартість; експлуатаційні ви­трати (на ремонт, обслуговування, амортизацію тощо).

Правильній вибір показників – важливий етап у процесі проек­тування нової техніки. Підвищуючи показники, ми будемо поліпшу­вати якість продукції. Але треба пам’ятати, що за підвищення якості потрібно платити. Економічно виправданим та доцільним буде таке підвищення якості, при якому цей виріб буде задовольняти суспільні потреби при суспільно необхідному рівні витрат на його виробництво та експлуатацію.

2. Класифікація показників якості

Кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції (що складають її якість), яка розглядається до певних умов її створення та експлуатації або споживання, називається показником якості. Вибір показників якості встановлює перелік найменувань кількісних характеристик властивостей продукції, що входять до складу її якості та забезпечують оцінку рівня якості продукції.

Обґрунтування вибору номенклатури показників якості провадиться з урахуванням: призначення та умов використання продукції; аналізу вимог споживача; завдань управління якістю продукції; складу і структури властивостей, що характеризуються; основних вимог до показників якості (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Класифікація показників якості

Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, що характеризують показники якості, які відбиті у стандартах (міжнародних, національних, галузевих, стандартах підприємств) і технічних умовах.

Для оцінки якості продукції використовується система показників, які групуються на узагальнюючі, комплексні та одиничні.

Узагальнюючі показники характеризують загальний рівень якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випуску, сортність (марочність), економічний ефект і додаткові витрати, пов’язані з поліпшенням якості.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, що пов’ язані з розробкою, виробництвом і експлуатацією. У кожній галузі промисловості застосовуються свої специфічні комплексні показники (наприклад, комплексним показником якості електродвигуна є відношення кількості корисної механічної енергії, що виробляється двигуном за весь термін його служби, до сумарних витрат на виробництво та експлуатацію двигуна).

Одиничні показники якості характеризують одну з властивостей продукції (товарів) і класифікуються за такими групами:

- Показники призначення, що відображають корисний ефект від використання виробів за призначенням та обумовлюють сферу їх застосування. Для продукції виробничо-технічного призначення основним є показник продуктивності, що показує, який обсяг продукції може бути випущений за допомогою оцінюваної продукції або який обсяг виробничих послуг може бути наданий за визначений проміжок часу. Наприклад, показники: потужність двигуна, швидкість, продуктивність верстата, вантажопідйомність, пробіг шин до їх зносу, відсоток корисної речовини в сировині та ін.

- Показники економічності використання сировини, матеріалів, палива, пального та енергії характеризують властивості виробу, що відображають його технічну досконалість за рівнем або ступенем споживання сировини, матеріалів, пального, енергії. До таких показників належать: частка маси виробу (на одиницю основного показника якості); коефіцієнт використання матеріальних ресурсів - відношення корисних витрат до витрат на виробництво одиниці продукції; коефіцієнт корисної дії та ін.

- Показники надійності - безвідмовність, збереженість, ремон- тоздатність, довговічність виробу. Залежно від особливостей продукції, що оцінюється, для характеристики надійності можуть використо­вуватися як усі чотири, так і деякі з зазначених показників.

Надійність - це властивість об’єкта зберігати у часі в установлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати потрібні функції в заданих режимах та умовах засто­сування, обслуговування, зберігання та транспортування.

Безвідмовність - властивість об’єкта виконувати потрібні функції в певних умовах протягом заданого інтервалу часу чи наробітку.

Довговічність - це властивість об’єкта виконувати потрібні функції до переходу у граничний стан при встановленій системі технічного обслуговування та ремонту. До показників довговічності відносять: ресурс між середніми (капітальними) ремонтами; середній строк служби.

Ремонтопридатність - властивість об’єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний вико­нувати потрібні функції за допомогою технічного обслуговування та ремонту. До показників ремонтопридатності належать: імовірність відновлення робочих параметрів; середня трудомісткість ремонту та технічного обслуговування.

Збережуваність - властивість об’єкта зберігати в заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об’ єкта виконувати потрібні функції під час і після зберігання та (чи) транспортування.

- Показники технологічності, що характеризують ефективність (економічність) конструкторсько-технологічних рішень для забез­печення високої продуктивності праці під час виготовлення і ремонту продукції. Саме за допомогою технологічності забезпечуються масовість випуску продукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу в процесі технологічної підготовки виробництва, виготовлення та експлуатації продукції. До них належать показники блочності та агрегатності конструкцій, що вказують на простоту монтажу виробу, питому трудомісткість, матеріало- і енергоємність, коефіцієнт раціонального використання прогресивних матеріалів у виробі і т. д.

- Ергономічні показники, що відображають взаємодію людини з виробом, дають змогу визначати зручність і безпеку експлуатації виробів. Вони характеризують систему «людина - виріб - середовище використання» і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних та психологічних властивостей людини, що виявляються при користуванні виробом. До таких показників можна віднести, наприклад, зусилля, необхідні для керування трактором; розташування ручки в холодильнику; кондиціонер у кабіні баштового крана; освітленість, температуру, вологість, запиленість, шум, вібрацію, випромінювання, концентрацію чадного газу і водяних парів у продуктах горіння, розташування і зручність сидінь, органів керування, раціональність інтер’єру і робочого місця. З їх допомогою вимі­рюються параметри продукції, що впливають на працездатність людини під час експлуатації виробів.

- Естетичні показники характеризують спроможність продукції задовольняти потребу в красі. Вони визначають такі властивості, як зовнішній вигляд, гармонійність, цілісність, інформаційна промо­вистість, оригінальність, раціональність і краса форм, відповідність середовищу, стилю, моді, досконалість виконання і стабільність товарного виду виробу. З їх допомогою встановлюється художньо- конструкторський рівень виробу. Критерій естетичної оцінки виробу, яку дає експертна комісія, полягає в ранжуванні низки виробів аналогічного класу та призначення, що здійснюється на основі базових оцінок.

- Показники стандартизації та уніфікації визначають ступінь використання в продукції стандартизованих складових частин виробу (складальних одиниць, деталей, вузлів), їх уніфікації, а також рівень уніфікації (конструкційної спорідненості) з іншими виробами. Наприклад, відношення стандартизованих та уніфікованих частин виробу до загальної кількості частин у виробі, коефіцієнти повто­рюваності, застосовності за типорозмірами і складовими продукції. Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані й оригі­нальні. Чим менше оригінальних виробів, тим краще; це важливо як для виготовлювача продукції, так і для споживача.

- Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції та є істотним чинником у визначенні конкурентоспроможності. Визначаючи патентно-правові показники, варто враховувати наявність у виробах нових технічних рішень, рішень, захищених патентами в країні, наявність реєстрації про­мислового зразка і товарного знака як у країні-виробнику, так і в країнах експорту. Основними показниками є такі: патентного захисту, патентної чистоти і територіального поширення.

- Показники транспортабельності визначають пристосованість продукції до перевезень. До них належать середня тривалість і вартість підготовки до перевезень, вантажно-розвантажувальних робіт, середня матеріаломісткість упаковування. Найповніше цей показник оцінюється у вартісному вимірі, що дає змогу одночасно врахувати матеріальні і трудові затрати, кваліфікацію і кількість людей, що зайняті транспортними роботами.

- Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, які виникають під час експлуатації або споживання продукції. Врахування екологічних показників має обмежити надходження в природне середовище промислових, транспортних і побутових стічних вод та викидів, з метою зниження наявності шкідливих речовин в атмосфері, які не перевищують допустимих концентрацій; забезпечити збереження і раціональне використання біологічних ресурсів і т. д. До екологічних показників належать: наявність шкідливих домішок, можливість викидів шкід­ливих часток, газів, випромінювань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації чи споживанні продукції.

- Економічні показники характеризують витрати на розробку, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації. Основні з них: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність, трудомісткість виробу, експлуатаційні витрати, як в абсолютному виразі, так і на одиницю основного показника при­значення виробу.

- Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) під час експлуатації або її споживання, монтажу, обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування і т. д. Наприклад: імовірність безпечної роботи людини протягом певного часу; час спрацювання захисних пристроїв; електрична надійність високовольтних мереж.

Взаємозамінність - основна властивість сукупності виробів, яка визначає якість продукції і характеризується інтенсивністю, наявністю між елементами виробів з урахуванням їх особливості і специфічності, зовнішніми і внутрішніми проявами.

ПРИКЛАДИ: Товарна інноваційна політика - Кардаш В. Я., Павленко І. А. http://studentbooks.com.ua/content/view/94/54/1/9/

3. Види, методи і засоби технічного контролю.

Якість продукції залежить від багатьох факторів, які можна об’єднати в такі групи:

- якість вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо;

- рівень організації виробництва, праці і кваліфікації робітників;

- рівень технологічного обладнання і технологій виготовлення продукції.

Звідси випливає, що об’єктами технічного контролю на під­приємствах є сировина, матеріали, запасні частини, вузли, деталі, які надходять на підприємство зі сторони, а також продукція і роботи, які виконуються на підприємстві, технологічні процеси, знаряддя праці, технологічна дисципліна та загальна культура виробництва.

Технічний контроль – це перевірка відповідності технологіч­них процесів і їх результатів технічним вимогам, передбачених у стан­дартах, технічних умовах та договорах на постачання. Головні функції технічного контролю: вибір об’єктів, видів і методів контролю; орга­нізація забезпечення; облік і аналіз браку; вибір способів впливу на хід виробничого процесу.

Раціональна організація технологічного контролю на підпри­ємствах повинна бути заснована на таких принципах:

- технічний контроль повинен здійснюватись на всіх стадіях виробництва, починаючи від контролю сировини, матеріалів, запасних частин, комплектуючих, напівфабрикатів, що надходять на підпри­ємство, і закінчуючи випробуванням готової продукції;

- технічні засоби контролю та методи і форми його організації повинні відповідати особливостям техніки, технології і організації ви­робництва;

- організаційна система контролю повинна передбачати чітке розподілення обов’язків і відповідальності між окремими виконавцями за якість виробленої продукції.

За методами проведення технічний контроль може бути попереднім, проміжним та кінцевим. При попередньому контролі перевіряються матеріали, заготовки, напівфабрикати, деталі, запасні частини до початку обробки або складання. Проміжний контроль здійснюється на різних стадіях виробничого процесу. Основною задачею його є пере­вірка якості виконання кожної виробничої операції за технологічним процесом і таким чином попередження браку на наступних операціях. Кінцевому контролю підлягає вся готова продукція після заключних операцій виробничого процесу.

Технічний контроль за якістю продукції здійснюють праців­ники відділу технічного контролю (ВТК) – самостійного структурного підрозділу підприємства, який безпосередньо підпорядковується ди­ректору.

За виконавцями контрольних операцій, технічний контроль по­діляється на контроль, який виконується виробничим персоналом та виконавчим контрольним персоналом. Контроль може здійснюватися самими робітниками, а також спеціальним контрольним персоналом – бракувальниками, контролерами, контрольними майстрами.

4. Системи управління якістю продукції та їх елементи.

Концепція загального управління якістю (TQM) – це концеп­ція, що передбачає всебічне цілеспрямоване скоординоване застосу­вання систем та методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до обслуговування після продажу за участю ке­рівництва і службовців усіх рівнів за умов раціонального використання технічних можливостей. Концепція TQM має міждисциплінарний ха­рактер. Це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління якістю з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності організації. Система TQM включає:

- контроль у процесі розробки нової продукції;

- оцінку якості дослідного зразка, планування якості продук­ції і виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості мате­ріалів, що поставляються;

- вхідний контроль матеріалів;

- контроль готової продукції;

- оцінку якості продукції;

- оцінку якості виробничого процесу;

- контроль якості продукції і виробничого процесу;

- аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції);

- використання інформації про якість продукції;

- контроль апаратури, що дає інформацію про якість продукції;

- навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфі­кації персоналу;

- гарантійне обслуговування;

- координацію робіт у сфері якості;

- спільну роботу з якості з постачальниками;

- роботу гуртків якості;

- управління людським чинником шляхом створення атмос­фери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі, фірмах-постачальниках, у збутових і обслуговуючих організаціях, в акціонерів і споживачів;

- роботу у сфері якості щодо методу міжфункціонального уп­равління;

- участь у національних кампаніях з якості;

- розробку політики у сфері якості;

- участь службовців у фінансовій діяльності, виховання свідо­мого ставлення до якості, почуття партнерства, удосконалення соціаль­ної атмосфери та інформованість службовців;

- проведення заходів для формування культури якості;

- підготовку управлінських кадрів для керівництва діяльністю у сфері якості;

- покладання відповідальності за діяльність у сфері якості на вище керівництво.

Загальне управління якістю – це технологія керівництва про­цесом підвищення якості. Вона має три частини, а саме, систему: ба­зову, технічного забезпечення, вдосконалення і розвитку загального управління якістю.

Базова система – засоби, що застосовуються для аналізу і до­слідження та ґрунтується на використанні загальноприйнятого мате­матичного апарату і статистичних методів контролю.

Система технічного забезпечення – це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володінню цими засобами та правиль­ному їх застосуванню.

Система вдосконалення і розвитку принципів і змісту TQM пе­редбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціо­нування ринкових відносин, законів організації, структури і принципів управління якістю до конкретних вимог і умов ринку.

Концепція TQM дає змогу подати широке розуміння якості. Ефективність TQM залежить від таких основних умов:

- вища посадова особа на підприємстві енергійно виступає за підвищення якості;

- інвестиції здійснюються не в устаткування, а в людей;

- організаційні структури перетворюються або створюються спеціально під TQM.

Якість залежить від численних і різноманітних чинників тех­нічного, економічного, соціально-психологічного характеру. Підпри­ємства, що ведуть цілеспрямовану, продуману політику підвищення якості продукції і послуг, використовують для досягнення поставлених цілей значний арсенал методів, інструментів і засобів. Умовно вони можуть бути згруповані в три блоки – це методи: забезпечення якості, стимулювання якості, контролю результатів щодо підвищення якості.

До методів забезпечення якості належать, насамперед, інже­нерно-математичні методи, використовувані для аналізу, планування і регулювання процесів на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Ме­тоди стимулювання включають як звичайні методи мотивації, так і спеціально розроблені для поліпшення якості. До методів контролю належать методи оцінки якості продукції.

Дата добавления: 2014-01-04