Безбах В.Г., Клименко В.С., Кубіцький С.О., Мацагор О.А. ВІКНУ Організація виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України: навчальний посібник, 2011

13. Криворучко П.П., Бараннік В.А. Психологія військової дисципліни. Навчальний посібник – Київ: Видавництво «РОСА», 2006. -113 с.

14. Варій М.Й., Букреєв В.Д., Зачепа А.М. Основи морально-психологічного забезпечення дисципліни у військовому підрозділі: Наук.-метод. посібник /Відп. редактор М.Й.Варій.- Львів: ВВГІ ДУ “ЛП”, 1996.- 63 с.

15. Утлик Э.П. Психология дисциплины.- М.: ГАВС, 1992.- 186 с.

16. Ягупов В.В. Військова й соціальна психологія: Навч. посібник.- К.: Вид-во: - Поліграф.центр “Київський університет”, 2000.- 522 с.

17. Коупленд Н. Психология и солдат.- М., 1991.- 107 с.

18. Варій М.Й. Основи соціальної психології військового колективу.- Львів: Сполом, 2000.- 250 с.

19. Ріпа Л.А, Карманов М.М. Актуальні проблеми психології військової
дисципліни та шляхи її зміцнення. Лекція.- К.: ВГІ НАОУ, 2002.- 84 с.

20. Симончук П.П. Аналіз стану військової дисципліни та профілактика правопорушень начальником відділу виховної роботи об’єднання, заступником командира полку (корабля) з виховної роботи: Навч.-метод. посібник.- К.: ВГІ НАОУ, 2000.- 60 с.

21. Бабенко М.С., Ротань М.П. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень.- К.: ВГІ НАОУ, 2000.- 206 с.

В С Т У П

В сучасних умовах всебічного реформування воєнної сфери України проблема зміцнення військової дисципліни та забезпечення на належному рівні правопорядку у військах (силах) набуває приоритетного значення.

Реальність сьогодення переконує в простій істині: жодна проблема в Збройних Силах не може бути розв’язана без дотримання законності, правопорядку та забезпечення на належному рівні морально-психологічного стану особового складу підрозділів та військових частин. Крім того, після ряду резонансних подій та трагедій – це морально-правова вимога суспільства до Збройних Сил, необхідна умова для розвитку особистості військовослужбовця, основа високої бойової та мобілізаційної готовності.

Дисципліна (від латинського disciplina – суровий порядок) – важлива соціальна категорія, яка характеризує складне та багатогранне суспільне явище. В загальному, дисципліна – це своєрідна форма суспільного зв’язку між людьми, визначений порядок їх поведінки, що відповідає певним нормам та правилам (політичним, правовим, звичаєвим, моральним тощо), які складаються у суспільстві.

Міцна військова дисципліна є важливою умовою високої бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України. Вона надає військам (силам) організованість і мобільність, забезпечує постійну готовність до негайних та рішучих бойових дій.

Сьогоднішній стан військової дисципліни серйозно турбує керівництво Міністерства оборони та Збройних Сил України. Система зміцнення військової дисципліни, яка склалася на даний час у Збройних Силах, на жаль, ще не дає бажаних результатів.

У структурі і динаміці злочинності в Збройних Силах України значного покращення не відбулося. Так, за 9 місяців 2011 року на розгляд суду подано 584 кримінальні справи стосовно 627 осіб, із яких 114 справ стосовно 121 особи пов’язані зі злочинами у сфері службової діяльності. Із них 46 справ — це випадки хабарництва; 10 — зловживання владою або службовим становищем; 9 — перевищення владою або службовим становищем; 37 — службові фальсифікації; 12 — службова недбалість. Водночас у судах знаходиться 91 кримінальна справа щодо 95 осіб, що порушені через скоєння військовими службовими особами саме військових службових злочинів (ст.ст. 423–425 ККУ).

Показники свідчать про гостроту проблеми забезпечення військової дисципліни та правопорядку у військах (силах). Це змушує Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України вживати додаткових заходів для радикального покращення стану військової дисципліни, забезпечення життя і здоров’я людей, підняття рівня бойової готовності, бойової підготовки.

1.1. Психолого-педагогічна характеристика військової дисципліни

Сучасний стан розвитку Збройних Сил, виконання складних завдань обороноздатності держави сьогодні, як ніколи, вимагають високої організованості, порядку та дисциплінованості від військовослужбовців.

Ці вимоги викладені:

1. Законодавцем, а саме Верховною Радою України у Статутах Збройних Сил України, в першу чергу у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України. “Військова дисципліна, - відмічається в Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України;

2. Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України:

- у директиві № 1-1/1384 від 28 жовтня 2002 року “Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях”;

- у Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, яка затверджена Указом, Президента України від 4 вересня 1998 року;

- у Концепції гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України: Схвалена Указом Президента України від 12 січня 2004 року, № 28/2004.

3. Міністром оборони України та начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України – у відповідних наказах та директивах, в першу чергу це наказ МОУ № 11 від 19.04.1997 року “Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України” та наказ № 748 від 15.12.2005 року “Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”.

У цих документах формуються вимоги та окреслюються шляхи організації виховної та соціально-психологічної роботи щодо зміцнення військової дисципліни, визначаються технології впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців.

У науці про військову дисципліну важливе місце відводиться психологічному аспекту, оскільки дисципліна як характеристика військової дія­льності й поведінки військовослужбовця має свої психічні та соціально-психологічні (особистісні, міжособистісні, групові) механізми, які підтри­мують нормативність дій і взаємодії військовослужбовців.

Відомий англійський психолог Норман Коупленд у книзі «Психологія і солдат» визначає військову дисципліну як основну складову морального стану, бойової майстерності військ. «Головним призначенням дисципліни, - пише Коупленд, - є необхідність згуртування мас, індивідів в організований колектив, що діє як одне ціле, спрямований на досягнення єдиної мети, зв'язаний єдиною волею». Така система діє як у мирний, так і у воєнний час. Вона швидше призводить до досягнення певної мети, ніж інші. Н.Коупленд вважав дисципліну і моральний дух солдатів таємною зброєю будь-якої держави.

Основні ідеї, на яких базується система дисциплінування, відомі ще з давніх часів. У працях Платона, Аристотеля, Ксенофонта, Плутарха та інших античних філософів, істориків і полководців знайшли своє відображення принципи оптимізації, зміцнення дисципліни.

Проблеми системного дослідження психологічних аспектів дисципліни розглядаються в наукових працях - вчені, психологи, письменники, прославлені полководці намагаються знайти відповідь на запитання: Чому здійснюються порушення військової дисципліни? Які причини порушень? Які шляхи її зміцнення?

Аналіз наукових основ дисципліни, оцінка громадської думки показують, що в першу чергу потребує розвитку і розробки саме інтелектуальна "складова" її теорії.

Тривалий час догматична ідеологізація дисциплінарної проблематики призводила до того, що науковий підхід поступився місцем загальнополітичним деклараціям, бездоказовим свідченням в тому, що радянська дисципліна переважає дисципліну будь-якої іншої армії. Порушення військової дисципліни у військових підрозділах пояснювалися "слабкою організаторською і виховною роботою, недостатньою вимогливістю”.

Вже сьогодні доведено, що порушення дисципліни залежать від індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Ряд вчених (Я.В.Подоляк, Е.П.Утлік, М.Ф.Феденко), досліджуючи окремі аспекти проблеми, довели не лише залежність кількості грубих проступків від характеру, темпераменту, нервово-психічної стійкості військовослужбовців, а й від таких соціально-психологічних явиш, як колективний настрій, колективна думка, колективні традиції, устремління та ін. На це вказують і українські військові вчені – доктор психологічних наук, полковник М.Й.Варій, кандидат психологічних наук, половник В.С.Корнілов та інші.

Рекомендації вчених та військових практиків були втілені при роз­робці Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Згідно з цим документом однією з основних складових виховної роботи є морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень. Це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування і розвитку у військовослужбовців особистісної відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, Статутів Збройних Сил, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

В чому ж полягає сутність морально-психологічного забезпечення військової дисципліни?

В Тлумачному словникові сучасної української мови зміст слова „забезпечення” вміщує створення умов для чогось.

Отже, в нашому випадку, морально-психологічне забезпечення військової дисципліни – це створення командирами, начальниками умов для “бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України”.

Які ж це умови?

Дисциплінарний статут визначає, що в першу чергу такими умовами є:

чітка організація і повне залучення особового складу до бойового навчання;

своєчасне і повне постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

зразкове виконання командирами військового обов’язку, їх справедливе ставлення до підлеглих;

особиста відповідальність кожного військовослужбовця за свідоме дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків;

уміле поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадянського впливу колективу.

Зазначені вищі умови передбачають організацію в підрозділі:

- інтенсивної бойової, командирської підготовки;

- роботи щодо створення дієвого, авторитетного громадського активу;

- проведення заходів щодо формування правової культури військовослужбовців;

- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов’язку

Все це досягається, насамперед створенням командиром статутного порядку у підрозділі; чіткою, запланованою організацією бойової, гуманітарної підготовки та відпочинку особового складу; високою культурою спілкування серед офіцерів підрозділів як зразків виконання службового обов’язку; формуванням здорового, дієздатного сержантського колективу; організацією повсякденної індивідуальної роботи з особовим складом; наявністю дієвої дисциплінарної практики.

Отже, МПЗ військової дисципліни це система, яка складається із певних компонентів і передбачає проведення таких заходів (Примітка. Не виховні. Не соціально-правові заходи ніколи недосягнуть успіхи, поки не будуть створенні умови забезпечення фізіологічних, психологічних потреб в/с, а отже на першому місці стоять організаційні заходи)

Організаційні:

- методичного забезпечення (навчання командирів, методична допомога командирам в роботі з підлеглими, впровадження передового досвіду роботи тощо);

- аналізу стану військової дисципліни (збір інформації про стан дисципліни, систематизація інформації, висновки з аналізу, розробка рекомендацій і пропозицій і втілення їх у повсякденну діяльність);

- робота з особовим складом (забезпечення соціально-психологічної адаптації, професійно-психологічний відбір та комплектування підрозділів,

Виховні: Виховання патріотизму, свідомого ставлення до військових обов’язків

Виховання особистої відповідальності за виконання в/ обов’язку

Роз’яснення сутності і значення ВД

Виховання почуття гордості за належність до Збройних Сил

Виховання поважного ставлення до командирів

Виховання високоморальних норм поведінки

Соціально-правові заходи:

Роз’яснення вимог законів Україні, військових статутів

Проведення правової підготовки

Створення належного соціально-психологічного клімату в колективі

Справедливе ставлення командирів до підлеглих

Співпраця з органами воєнної юстиції

Як бачимо, з психологічної точки зору це досить складна проблема, яка потребує ґрунтовної та цілеспрямованої роботи у цій галузі.

Зважаючи на викладене, слід відмітити, що дисципліна, як властивість військової діяльності й поведінки військовослужбовця, має свої психологічні та соціально-психологічні (особисті, міжособисті, групові) механізми, які підтримують нормативність дій і взаємодії військовослужбовців.

Відповідно до цього психологічна робота повинна сприяти вирішенню цієї проблеми з урахуванням психологічних характеристик як окремого військовослужбовця, так і військового колективу в цілому.

Психологія військової дисципліни - це система теоретичних положень і практичних рекомендацій з питань вивчення, урахування й формування дисциплінованості воїнів та дисципліни військових колективів на основі вимог статутів Збройних Сил, а також умов служби.

Багатогранність, складність й особливість військової діяльності породжує різні види дисципліни. Вони регулюються спеціальними нормами, правилами військової дисципліни, у яких конкретизуються вимоги, що належать до певної сфери діяльності військовослужбовців.

Військову дисципліну в найбільш загальному плані можна класифікувати за наступними ознаками: за змістом; за характером військової діяльності суб’єкта; за ступенем інтенсивності його спілкування; за рівнем свідомості тощо.

Відповідно виділяють:

- універсальну військову дисципліну, що ґрунтується на нормативних обов’язках військовослужбовців, що зафіксовані в статутах, і в однаковій мірі стосуються всіх військовослужбовців;

- дисципліну управління, що заснована на нормах управління підлеглими. Вона спирається на обов’язки командирів і начальників та на норми, що повинні реалізуватися в процесі командування й організаторської діяльності;

- дисципліну підпорядкування. Це дисципліна однієї-єдиної норми –норми підпорядкування командиру (начальнику). При цьому на відносини підпорядкування завжди впливають особистісні якості начальника, його авторитет, управлінська компетентність, а також ставлення підлеглого до командира (начальника);

- військову дисципліну бойового чергування, якавизначається наказами і директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу –Головнокомандувача Збройних Сил України, наказами командирів частин та з’єднань. Найважливішою психологічною передумовою відмінного несення служби є добір особового складу, глибоке знання військовослужбовцями своїх обов’язків, проведення занять в обладнаних спеціальних класах і в містечках, правильна організація відпочинку, своєчасне забезпечення харчування, надання психологічної допомоги тим, хто заступає вперше на бойове чергування, організація постійного психологічного супроводження бойового чергування та ін.;

- д исципліну навчального процесу, що є найважливішою умовою навчання та виховання військовослужбовців, їх згуртованості. Високоемоційний характер бойової підготовки процесу навчання збагачує емоційно-почуттєву сферу військовослужбовця, сприяє розвитку інтелекту, й насамперед, пізнавальних процесів: сприйняття, уявлення, уваги, мови, пам’яті, мислення;

- в ійськову дисципліну експлуатації техніки і зброї. Вона визначається регламентом нормативів, технічних правил, інструкцій і настанов. Офіцер у паркові дні допомагає воїнам закріпити та поглибити знання техніки й зброї, навички й уміння її зберігання та експлуатації, заходи безпеки при використанні.

До різних видів військової дисципліни належать і такі, що регулюють якийсь окремий бік діяльності підрозділів і частин. Це, наприклад, такі види військової дисципліни як: дисципліна строю, дисципліна вартової та внутрішньої служби, дисципліна зв’язку, дисципліна спостереження, маскувальна дисципліна, дисципліна маршу, дисципліна польотів, морських походів тощо. Кожна діяльність регламентується поряд із загальними вимогами ще й своїми власними нормативами, які відображають її технологічну й психологічну структуру, а також характер взаємодії між людьми. Важливі особливості дисципліни визначаються такими властивостями діяльності, як міра ризику, темпу, тривалості.

Військова дисципліна з одного боку, являє собою чіткий і точний порядок в організації та діяльності військового організму, що є її об’єктивною стороною, а з другого – суворе дотримання цього порядку всіма військовослужбовцями – це є її суб’єктивною стороною. Обидві вони знаходяться в непереривній єдності. Об’єктивна сторона дисципліни знаходить своє відбиття в правових нормах, правилах військової дисципліни, закріплюючих вимогах, та порядок їх виконання. Суб’єктивна сторона дисципліни проявляється в установленні належної поведінки кожного військовослужбовця, фактичній поведінці військовослужбовців.

Обов'язковою умовою зміцнення військової дисципліни є додержання статутного порядку. На жаль, його іноді ототожнюють з внутрішнім порядком у частині (підрозділі). Таке спрощене поняття суперечить інтересам справи.

Забезпечити статутний порядок - це означає досягти чіткої організації навчального процесу, зразкового несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служби. Статутний порядок зумовлює високу навчальну дисципліну, здорові стосунки військовослужбовців, суворе виконання розпорядку дня, розумну організацію дозвілля особового складу. Тобто, весь уклад життя, служба та побут воїнів повинні бути організовані з суворим дотриманням законів, указів, постанов, статутів, наказів та інших керівних документів.

Розглядаючи психологічне супроводження військової дисципліни, слід відзначити, що забезпечення цього процесу проводиться за трьома ос­новними напрямами: індивідуально-особистісного підходу; управлінського підходу; колективно-групового підходу.

Індивідуально-особистісний підхід передбачає аналіз психологіч­них основ дисципліни. Увага акцентується на особистісних факторах психології поведінки окремо взятого військовослужбовця. Значення цього підходу полягає в тому, що він створює базу даних для індивідуально-виховної роботи, без якої не працює жодна дисциплінарна система.

Управлінський підхід - це процес побудови дисциплінування підлеглих командиром у ході його командно-організаторської діяльності (управління поведінкою військовослужбовця) в різноманітних ситуаціях військової служби. За психологічну основу дисципліни тут береться керів­на діяльність в цілому, яка складається з регулювання, контролю, вказівок, розпоряджень та інших дій.

Колективно-груповий підхід передбачає залежність дисципліни від умов функціонування всіх динамічних елементів: колективної думки; ко­лективних традицій; колективних взаємин; колективного настрою; психо­логічної сумісності й самопочуття особистості в колективі; колективних психологічних установок і ціннісних орієнтацій.

З погляду на соціально-психологічну практику, військова дисципліна колективу оцінюється за допомогою таких критеріїв: знання законів, статутів; виконання наказів і розпоряджень; самосвідомість і відповідальність; військова пильність; чіткість і організованість служби й побуту особового складу; вимогливість й особистий приклад командирів і активу; колективна вимогливість і нетерпимість до порушень військової дисципліни; ефективність методів переконання й примусу; кількість і характер стягнень і заохочень.

Морально-психологічний стан особового складу військового підрозділу є центральним компонентом військової дисципліни. Він відображає синтез знань військовослужбовців, їх погляди й переконання, досвід поведінки в умовах військової діяльності, синтез соціальних почуттів, настроїв, уявлень, звичок, різних ілюзій і забобонів, які формуються під впливом повсякденних умов життя, побуту та їх світогляду.

Діяльність командирів, штабів, органів з виховної і соціально-психологічної роботи щодо зміцнення військової дисципліни полягає в тому, що вона базується на певній кількості заходів, що здійснюються, їх взаємодії, взаємозалежності. При цьому, найчастіше не може бути дисципліни особистої, індивідуальної поза межами організованого у дисциплінарному плані колективу. Створення і зміцнення дисципліни - це процес формування колективної волі, подолання суперечностей між інтересами особистості й колективу.

Отже, для функціонування, розвитку й посилення психологічних механізмів військової дисципліни необхідні сприятливі організаційні й матеріальні умови, добре організована дисциплінарна система з одного боку, нормативно-впорядкована життєдіяльність особового складу - з іншого. Тому виконання норм поведінки не приходить разом із знанням положень військових статутів Збройних Сил України. Це достатньо тривалий і скла­дний процес зміни як свідомості підлеглих, так і командира, у ході якого досягається реальне узгодження механізмів пред'явлення взаємних вимог та обов'язків щодо основних питань служби.

Для того, щоб з'ясувати структуру основ військової дисципліни, треба скористатися принципом діяльності, який дозволяє об'єднати всі три сили (особистість, колектив і керівництво) в єдину систему. Реальна дисципліна, її поточний стан є результатом суспільного функціонування різноманітних психологічних механізмів: дисциплінованості кожного військовослужбовця, дисциплінарної взаємодії начальника і підлеглого, колективного само- і взаємодисциплінування.

Оскільки психіка людини мас три сфери - інтелектуальну, емоційну й вольову, то при аналізі дисциплінованості можна виділити інтелектуальний, емоційний і вольовий компоненти.

Характерним фактором інтелектуального компонента дисциплінованості є знання своїх обов'язків, навичок дисциплінованої поведінки (дисциплінованою особою є та людина, котра не лише на людях, а й повсяк­денно дотримується норм поведінки); усвідомлення суті військової дисципліни, впевненість військовослужбовця в необхідності сумлінно виконувати вимоги військового обов'язку, уміння прогнозувати й передбачати наслідки того чи іншого вчинку.

Емоційний компонент дисциплінованості визначається переважно станом властивостей основних нервових процесів людини. Справа в тому, що під час повсякденної служби є немало джерел психічної напруги. Відповідно, у військовослужбовців з'являються негативні емоції, які негативно позна­чаються на службі.

Але тривалість і ступінь психічної напруги у різних військовослужбовців неоднакові. Людина з сильними властивостями нервових процесів швидко адаптується до наявної ситуації і дисциплінується, а за слабкої нервової системи негативні емоції знижують її дисципліну. Ось чому так важливо знати темперамент і характер кожного військовослужбовця. Так, наприклад, аналіз здійснених злочинів свідчить, що близько половини з них були скоєні військово-службовцями, які за психофізіологічними особливостями належать до холеричного темпераменту.

Вольовий компонент дисциплінованості пов'язаний з видами самоконтролю поведінки військовослужбовців у колективі.

Перший вид - поверховий (грубий) контроль військово­службовцем своїх взаємин з іншими товаришами по службі. Сприймаючи ситуацію, він висуває на перший план власну потребу. Насамперед він ре­єструє недоліки поведінки інших, а власні помилки не аналізує, що стає передумовою порушення статутних норм.

Другий вид - більш глибокий самоконтроль. Він забезпечує пра­вильну поведінку за рахунок зіставлення своїх дій з нормативними потребами військових статутів. З урахуванням такої інформації він коригує власну поведінку та заспокоює негативні емоції.

Третій вид самоконтролю (вищий) дає можливість прогнозувати власну поведінку з урахуванням наслідків, які можуть виникнути у конк­ретній ситуації. Людина, яка володіє вищим видом самоконтролю, постій­но аналізує не тільки власний емоційний стан, але й стан інших товаришів по службі, з якими контактує, враховуючи їх реакцію на свої слова й вчин­ки. оцінювати власні вчинки з погляду дося­гнення цілей колективом.

Отже, дисциплінованість - це складна психологічна якість особистості воїна, яка мас свою моральну і військово-професійну характеристику, структуру, рівні розвитку, показники й критерії оцінки. Психологічним критерієм оцінки дисциплінованості можуть бути такі показники: сумлінність при виконанні службових обов'язків; участь у суспільно­му житті; відсутність порушень; характер позитивних вчинків та ін.

Внутрішня необхідність суворо виконувати вимоги дисципліни керує діями військовослужбовця навіть тоді, коли він перебуває поза межами військової частики, де контроль начальників відсутній (відпустка, відрядження, звільнення в місто та ін.). Такі дії військовослужбовця характеризують його рівень самодисципліни, тобто здатність керувати собою, своїми вчинками, виявивши силу волі, терпіння, вчасно помічати особисті помил­ки, недоліки, попереджувати або усувати їх своєчасно.

Досліджуючи психологію зміцнення військової дисципліни, потрібно зазначити роль складової частини поведінки - вчинку. Вчинком людина виражає свою думку, світогляд і ставлення до інших людей. Із низки вчинків складається поведінка людини. Вчинок - дія, соціальне значення якої усвідомлюється особою (групою), яка здійснила його.

Важливим елементом вчинку є форма поведінки, що виступає своєрідним інструментом, за допомогою якого людина здійснює об'єктивні зміни в навколишньому світі, які сприймаються органами чуттів (зір, слух). Форма поведінки повинна розглядатися у взаємозв'язку із сутністю вчинку, його цільовою спрямованістю.

Таким чином, підтримання високої військової дисципліни завжди було, є і буде одним із головних завдань органів управління. Більше того, ступінь реалізації цього завдання є однією з об’єктивних характеристик здатності відповідних суб’єктів управління до практичного керівництва підрозділами.

Для ефективного розв’язання існуючих проблем у зміцненні військової дисципліни необхідно враховувати, перш за все, реальні соціально-психологічні умови. Головною із них є розуміння офіцером суті проблеми, а саме: хто і в якій формі доводить нормативні вимоги підлеглому. Це означає, що самі норми мають соціальний, психологічний характер. Всі основні правила військової служби створюються не в підрозділі, а у вищих структурах управління. Тому процес співвідношення загальних норм і реальної поведінки воїнів даного конкретного підрозділу зовсім непростий. Від його організації залежить якість і ефективність функціонування всієї системи керівництва в підрозділі.

Головним джерелом вимог є сам командир, він володіє ініціативою в справах підтримки порядку в підрозділі, виступає в ролі “вищого критерію” для всіх проявів активності воїнів. Але при цьому командир стає “заручником” особистої активності, оскільки будь-яке послаблення уваги до того, що діється серед підлеглих, тягне за собою несанкціоноване відхилення від норми.

Дослідження, проведені в цій сфері, свідчать, що у випадку негативного ставлення до особистості командира окремі його розпорядження і накази виконуються з сумнівами, викликають внутрішній опір. Все це впливає на полярність ставлення до даного завдання чи наказу.

Однак для статутних взаємин характерна сувора підпорядкованість, яка визначається певними ознаками, а також правами та обов’язками командира.

Це – право командира наказувати й віддавати розпорядження, обов'язок особистої відповідальності начальника перед законами за наказ, який він віддав або розпорядження, безумовна необхідність точного виконання підлеглими наказів, розпоряджень і вказівок командирів та начальників, систематичний контроль і перевірка виконання наказів і розпоряджень, які віддавалися.

Ці ознаки підпорядкованості певною мірою засвоюються військовослужбовцями і сприймаються ними як обов'язкові норми службових взаємин. Але це сприйняття може бути реальним або показним (за принципом "так потрібно, бо так вимагають").

Саме тут і виступає на перший план питання, пов'язане зі ступенем усвідомлення командиром і підлеглими вимог військових статутів про порядок підпорядкованості.

В основі права командувати лежать правові норми, які визначені законами України й військовими статутами. Це потребує суттєвого підвищення правової свідомості та правової культури військовослужбовців, неухильного дотримання ними вимог законодавства. Право командувати реалізується кожною посадовою особою у повній відповідності з положеннями військових статутів Збройних Сил України і приводить в дію весь особовий склад підрозділів та частин для досягнення єдиної, визначеної командиром мети. Тому командир несе персональну відповідальність за стан взаємин, які забезпечують високу боєготовність підрозділів і свідомий характер дій відповідно до вимог статутів.

Суттєвий вплив на взаємини військовослужбовців здійснює таке соціально-психологічне явище, як авторитет. В авторитеті, як у формі взаємин, зливаються воєдино сила знань і переконань, справедливість цілей і дій. Мова йде не тільки про авторитет командирів (начальників), а й про авторитет законів та статутів.

Ступінь авторитетності статутних взаємин серед особового складу визначається багатьма показниками. Найбільш суттєвими серед них є: збіг оцінок морально-психологічних і ділових якостей військовослужбовців в офіційній і неофіційній ситуації; глибоке усвідомлення підлеглими сутності статутних вимог, які ставляться до них командирами й начальниками; емоційна стабільність міжгрупових і міжособистісних контактів військовослужбовців; постійна вимогливість до підлеглих, турбота про них; чітка організація служби, підтримка статутного порядку.

Отже, важливою умовою на сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України, якісного виконання завдань, поставлених перед військами, є забезпечення на належному рівні морально-психологічного стану особового складу, підтримка у підрозділах міцної дисципліни та порядку.

Необхідно відзначити, що військова дисципліна і правопорядок - основа боєздатності армії. Її зміцнення - досить складний і різноманітний процес, вирішальна роль у якому належить командирам. У своїй роботі вони спираються на штаби, структури виховної роботи. Тільки їх узгоджена діяльність, спільні зусилля забезпечують міцну, свідому військову дисципліну в Збройних Силах України.

1.2. Соціально-психологічні чинники стану військової дисципліни у підрозділі.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту)

Військова дисципліна досягається шляхом (ст.3 Дисциплінарного статуту):

- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;

- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків, вимог військових статутів;

- формування правової культури військовослужбовців;

- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів (начальників) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

- зразкового виконання командирами військового обов'язку. Їх справедливого ставлення до підлеглих;

- підтримання у військових об’єднаннях, з’єднаннях, частинах (підрозділах) закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

- чіткою організацією і повним залученням особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця ( ст.4Дисциплінарного статуту ):

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

- бути пильними, зберігати військову та державну таємницю;

- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету;

- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Разом з тим, ми чудово розуміємо що сьогодні стан військової дисципліни безпосередньо у підрозділі на пряму залежить від розвитку нашої держави (економічного, політичного, ідеологічного, правового, культурного). Соціальне розшарування суспільства, недофінансування Збройних Сил, недосконалість державної системи навчання і виховання, вакуум виховання значної частини молоді у сім’ях, школах та трудових колективах, соціальна напруженість майже серед усіх категорій військовослужбовців через незабезпеченість житлом, недостатнє грошове забезпечення, інформаційний потік насильства в засобах масової інформації, проникнення у військове середовище традицій кримінального світу – все це негативно впливає на стан дисциплінованості військовослужбовців.

Зважаючи на вказані макрофактори, на стан військової дисципліни у підрозділі безпосередньо впливають наступні чинники, основними з яких є:

1. Чинники, якi мають соцiально-психологiчний характер (наявнiсть у пiдроздiлi соцiально незрiлих осiб; вiдсутнiсть свiдомої дисциплiни в окремих вiйськовослужбовцiв; низька мотивацiя до вiйськової служби; вiдсутнiсть найпростiших знань із психології, навичок та вмінь офіцерів, прапорщиків, сержантів щодо оцінки, прогнозу і корекції соціально-психологічних і педагогічних явищ та процесів, що проходять у військових колективах; негативнi традицiї; низький рівень нервово-психологічної стійкості деяких військовослужбовців; психологiчна несумiснiсть воїнів тощо).

2. Чинники, які мають органiзацiйний характер (недолiки в органiзацiї життєдiяльностi пiдроздiлу).

3. Морально-етичнi чинники (недостатня моральна вихованiсть окремих вiйськовослужбовцiв, яка проявляється у грубостi та неправдивостi, неповазi до загальнолюдських цiнностей, порушень правил спiлкування; приниження власної гiдностi вiйськово-службовцiв; наявнiсть негативних традицiй, хибне розумiння товариства, пияцтво, наркоманія, низький рiвень культури мовлення; вiдсутнiсть особистого прикладу офiцерiв та сержантiв тощо).

4. Серйозні недоліки в підтриманні статутного порядку у підрозділі, організації служби військ і контролі за особовим складом.

5. Низька організація бойової підготовки.

6. Низька ефективність виховної роботи щодо формування дисциплінованої поведінки військовослужбовця та здорового морально-психологічного стану у підрозділах.

Військова дисципліна характеризується ефективністю роботи командування, штабів, структур виховної роботи щодо забезпечення життя і здоров'я особового складу, якісного виконання поставлених завдань, проведення занять, бойового чергування, зберігання майна, зброї та техніки, психологічним станом, згуртованістю військового колективу, забезпеченням твердого статутного порядку. Міцна військова дисципліна є найважливішою умовою високої бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України. Вона забезпечує постійну готовність армії і флоту до негайних і рішучих бойових дій.

В Організаційно-методичних вказівках щодо планування та організації виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України у 2012 році, затверджених 20 жовтня 2011 року першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України та доведених до військ 21 жовтня 2011 року телеграмою № 335/150-т за підписом начальника Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України вимагають:

“ Зміцнення військової дисципліни та правопорядку вважати одним з головних завдань органів військового управління, командувачів (командирів), управлінь особового складу, органів з виховної та соціально-психологічної роботи військових частин, підрозділів.

Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактику правопорушень організувати відповідно до вимог начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, системи роботи з офіцерським складом, старшинсько-сержантським складом військової служби за контрактом, при цьому забезпечувати:

оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах, формування стійкого морально-психологічного стану особового складу, високих морально-етичних норм поведінки військовослужбовців, додержання вимог Кодексу честі офіцера та Кодексу сержанта Збройних Сил України;

збереження життя і здоров’я військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, попередження випадків самогубств, каліцтва та травмування під час виконання службових обов’язків та поза умовами служби, впровадження здорового способу життя, викорінення пияцтва та наркоманії;

подолання корупції, хабарництва та службового шахрайства. Провести детальне планування цих заходів в системі військових комісаріатів;

недопущення перевищень влади та фізичного насильства з боку командирів (начальників), продовження практики проведення у два етапи комплексно-цільових заходів щодо профілактики нестатутних взаємовідносин та фізичного насильства до підлеглих;

посилення виховної профілактики правопорушень серед всіх категорій військовослужбовців, при цьому основну увагу зосередити на роботі з офіцерським складом та військовослужбовцями військової служби за контрактом відповідно до Системи роботи керівного складу щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед офіцерського складу Збройних Сил України та Системи роботи командирів (начальників) щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед військовослужбовців військової служби за контрактом;

формування правової культури військовослужбовців, в першу чергу офіцерського складу, залучення до цієї роботи представників військових прокуратур, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

З метою посилення виховного впливу на організацію роботи з старшинсько-сержантським складом Збройних Сил України:

заступникам командирів з виховної роботи всіх рівнів через сили та засоби виховної та соціально-психологічної роботи забезпечувати впровадження у навчально-виховний процес заходів визначених наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.2010 № 193 “Про стан організації роботи з сержантським та старшинським складом Збройних Сил України та шляхи її вдосконалення”.

Під час планування та проведення заходів бойової підготовки озброювати старшинсько-сержантський склад сучасними методами і формами морально-психологічної підготовки, вмінням аналізувати ситуацію у військових колективах.

Щоквартально узагальнювати досвід службової діяльності старшинсько-сержантського складу, висвітлювати досвід кращих сержантів, старшин у засобах масової інформації, розповсюджувати його серед сержантського складу.

Особливу увагу в роботі з цією категорією звертати на недопущення випадків корупції, хабарництва, перевищення влади, неухильного дотримання Кодексу сержанта Збройних Сил України.

Для якісного відбору старшинсько-сержантського складу в системі багаторівневої підготовки психологам військових частин особисто здійснювати вивчення їх морально-ділових та військово-професійних якостей, брати участь у їх атестації.

Офіцери органів з виховної та соціально-психологічної роботи безпосередньо несуть відповідальність за:

навчання офіцерів ротної-батальйонної ланки організації роботи щодо профілактики правопорушень, індивідуально-виховної роботи з особовим складом;

контроль за проведенням службових і адміністративних розслідувань у з’єднаннях, частинах, підрозділах та законність висновків за результатами розслідувань;

організацію роботи з військовослужбовцями, які потребують посиленої психологічної уваги”.

Отже, важливою умовою на сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України, якісного виконання завдань, поставлених перед військами, є забезпечення на належному рівні дисципліни та правопорядку. Їх зміцнення - досить складний і різноманітний процес, вирішальна роль у якому належить командирам. У своїй роботі вони спираються на штаби, структури виховної роботи. Тільки їх узгоджена діяльність, спільні зусилля забезпечують міцну, свідому військову дисципліну в Збройних Силах України.

Таким чином, психологія військової дисципліни - це система теоретичних положень і практичних рекомендацій з питань формування дисциплінованості військовослужбовців та дисципліни військових колективів на підставі вимог Конституції та законів України, Військової присяги, військових статутів Збройних Сил, наказів командирів та начальників.

ВИСНОВКИ

Важливою передумовою успішної бойової готовності підрозділів І частин, підвищення ефективності ратної праці, високої організації служби продовжує залишатись військова дисципліна. Військова дисципліна - це суворе й точне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, запроваджених законодавством України та військовими статутами.

На військову дисципліну впливають зовнішні фактори, бо вони втілюють відбиток характерних рис суспільства, його соціальної та економічної структури, політичної організації, права, моралі, культури, а також наявного морально-психологічного стану, ступеню внутрішньої консолідації суспільства.

Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування й розвитку в військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів та Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечує своєчасне, повне й якісне вирішення поставлених завдань, підтримку на високому рівні правопорядку та служби військ.

Умовами зміцнення військової дисципліни є: усвідомлення військовослужбовцям вимог Конституції і законів України, Військової присяги і військових статутів, указів Президента України, наказів Міністра оборони України; планування, організація і виконання навчально-бойових задач з врахуванням ролі дисципліни і рівня дисциплінованості військовослужбовців, постійне їх спонукання до вдосконалення знань, навичок, умінь, високий рівень психолого-педагогічної підготовленості керівного складу підрозділів, офіцерів органів виховної роботи.

Доценткафедри військово-гуманітарної підготовки

М.І.Онищук

Дата добавления: 2014-01-04