Мазева основа як активний носій лікарських речовин

Класифікація мазей.

Залежно від ступеня дисперсності і характеру розподілу лікарських речовин у основі всі мазі поділяються на:

• гомогенні (розчини, сплави, екстракційрні);
• гетерогенні (суспензійні, емульсійні та комбіновані).

Мазі із вмістом нерозчинних речовин у основі більше 25% називаються пастами.
До групи гомогенних мазей відносяться мазі, які утворені сплавленням основи і взаєморозчинних лікарських речовин; мазі, в яких лікарські речовини розчинні в мазеій основі. Гомогенні мазі характеризуються відсутністю міжфазної поверхні поділу між основою мазі і лікарськими речовинами.
В склад мазей – суспензій входять лікарські речовини, нерозчинні у воді і жирах. У вигляді суспензій вводять також лікарські речовини, які розчинні у воді, але утворюють їдкі розчини і можуть викликати подразнення шкіри і некротичні явища (резорцин, цинку сульфат, ртуті дихлорид). В суспензійному стані в мазі вводять також речовини, які потребують для свого розчинення значну кількість води (натрію тетраборат, кислота борна). Мазі – суспензії можуть містити одну або декілька лікарських речовин, причому кожна з них має свою міжфазну границю розділення. За цією ознакою мазі – суспензії поділяють на дво-, трох- і багатофазні системи.
Емульсійні мазі складаються з лікарськими речовинами, розчинними у воді або рідше в етанолі, гліцерині, їх сумішах. Оскільки такі розчини не змішуються з жировими, одержані мазі представляють собою емульсії, в яких дисперсійним середовищем зазвичай є мазева основа. Дисперсійною фазою, окрім водних і інших розчинів лікарських речовин, може бути такожметалічна ртуть (ртутні мазі). Більшість мазей – емульсій містять емульгатори, в результаті чого вони стають достатньо високодисперсними і стійкими. аЛе зустрічаються мазі, які стійкі лише завдяки високій в’язкості дисперсійного середовища. В таких мазях дисперсна фаза складається із крупних крапель.

Мазеві основи розглядаються зазвичай як допоміжні речовини (Basis unguenti), але лікувальний ефект мазей зумовлюється спільною дією лікарських речовин і основи. Чим більш вдало вибрана основа, тим більш активно буде протікати вивільнення лікарських речовин з мазі.
Мазеві основи повинні володіти сукупністю наступних властивостей:

- мажучою здатністю, тобто мати оптимальні консистентні властивості, які забезпечують утворення на шкірі чи слизовій оболонці тонкої, суцільнї, несповзаючої плівки;
- добре сприймати лікарські речовини в будь-яких агрегетних станах;

- хімічною стійкістю, тобто не змінюватися під дією повітря, світла, не реагувати із введиними в них лікарськими речовинами;

- стійкість в мікробіологічному відношенні, тобто не піддіватися забрудненню мікроорганізмами.

Але поряд із зігальними властивостфми до мазевих основ ставляться вимоги:

- відповідати лікувальному призначенню, основи захисних мазей, які застосовуються з пофілактичною метою, повинні швидко висихати і щільно прилягати до поверхні шкіри, затримуючись на поверхні шкіри протягом всього робочого часу. Основи для поверхонь діючих мазей не повинні володіти здатністю всмоктування. Дія таких мазей обмежується епідермісом або поверхнею слизових оболонок. Основи для мазей резорбтивної дії повинні, навпаки, глибоко проникати в шкіру, досягаючи кров’яного русла і лімфатичних судин і сприяти всмоктуванню лікарських речовин;

- відсутність подразнюючої, сенсибілізуючої і алергічної дії, інших побічних явищ;

- здатність до зберігання початкового значення рН шкіри або слизової оболонки;

- наявність лікувальних властивостей, які підсилюють дію лікарських речовин.

Дата добавления: 2014-01-04