Характеристика закритих та відкритих інвестиційних фондів

Відкритий інвестиційний фонд створюється тільки для вкладень у цінні папери, що мають визнане котирування.

За правовою формою інвестиційні фонди можна розділити на три категорії: корпоративні фонди, трасти, контрактні фонди.

Типи інвестиційних фондів

Інвестиційні фонди являють собою механізм, за допомогою якого гроші й активи приватних осіб передаються в керування професійним менеджерам. В інвестиційних фондах засобами тисяч інвесторів керують як єдиним портфелем, у якому кожен інвестор має частку, пропорційну своєї інвестиції.

У залежності від законодавчої системи і культурних традицій міняється форма організації інвестиційних фондів, але їх задачі від цього не змінюються. Основними відмітними рисами фондів є їх правова й операційна форми.

Фонди корпоративного типу найбільш поширені, вони засновуються як звичайні акціонерні товариства.

Основною альтернативою корпоративним фондам є трасти. Траст заснований на принципі поділу керування фондом (включаючи адміністративну роботу і прийняття інвестиційних рішень) і піклування (включаючи володіння активами фонду і здійснення інвестиційних рішень відповідно до інструкцій менеджерів). У ряді країн закон не дозволяє створення трастів для керування колективними активами, і в цих країнах (в основному це країни з романо - германською системою права чи з цивільним законодавством) розвилися фонди контрактного типу. Тут законним власником активів фонду є менеджер, що повинний мати спеціальну ліцензію, а номінальний власник — кастодіан (хоронитель). Інвестори є не акціонерами, а учасниками, що мають право на одержання доходу від приросту капіталу і дивідендів, але не мають права голосу. Єдине право, що вони можуть реалізувати у фонді цього типу, це продати свої акції; тобто, якщо їм не подобається, як ведеться керування фондом, вони можуть вийти з нього.