Класифікація речовин, що утворюють суспензію

Способи приготування суспензій

Властивості суспензій

Характерною особливістю суспензій є їх здатність до відстоювання тому важливою вимогою до них є стійкість, яка залежить:

1. Від властивості л. р. - гідрофільні або гідрофобні. До гідрофільних відно-сяться речовини, що розчиняються, набухають або змочуються водою, і навколо них утворюється водна сольватна оболонка;

2. Від ступеня подрібнення часток дисперсної фази і їх електричного заряду. Чим менші частки, тим точніше дозування, ефективніша дія;

3. Від відношення густин дисперсної фази і дисперсійного середовища. Чим вони ближче, тим суспензія найбільш стійка;

4. Від в’язкості дисперсного середовища(чим в’яже, тим краще).

Розрізняють седиментаційну і агрегативну стійкість суспензій.

Седиментаційна стійкість - це стійкість проти осідання.

Агрегативна стійкість - це стійкість проти зчеплення частинок.

Якщо кожна частка осідає окремо, не з'єднуючись одна з одною, то система на-зивається агрегативно стійкою, а якщо частинки злипаються і осідають, або випли-вають на поверхню у вигляді, пластівців, то системи називаються агрегативно нес-тійкими. Сплітання великих агрегатів на поверхню води називають флокуляцією (камфора, ментол, сірка, солі ртуті).

З метою підвищення стійкості суспензій гідрофобних речовин до них додають гідрофільні речовини - стабілізатори, в ролі яких виступають ВМС.

Стабілізуюча дія цих речовин полягає в утворенні гідратних шарів на поверхні часток суспензії або в охопленні їх довгими ланцюгоподібними макромолекулами.

Суспензії готують 2 методами - дисперсійним і конденсаційним. В основі дисп. методу лежить принцип одержання певного ступеня дисперсності шляхом подріб-нення л. р. В основі конденсаційного - з’єднання молекул у більші частинки – агре-гати, характерні для суспензій. Цим методом одержують більш тонкі суспензії.

Загальна технологія суспензій

1. Суспензії конц. 3% і більше готують за масою;
2. Спочатку готують розчини розчинних речовин;
3. Якщо сухих речовин, що утворюють суспензію декілька, то в ступці готують складний порошок за загальними правилами;
4. Рідкі речовини н-ки, екстракти і т.д. додають в останню чергу до готової сус-пензії;
5. Суспензії не проціджують;
6. Відпускають з етикеткою "Перед вживанням збовтувати".

В залежності від властивостей вони розподіляються на 2 групи гідрофільні і гідрофобні. Гідрофільні у свою чергу розподіляються на гідрофільні набухаючі і ненабухаючі. А гідрофобні - на гідрофобні з різко і не різко вираженою гідрофобністю..

Приготування суспензій з гідрофільних не набухаючих речовин.

До них відносяться - окис цинку, окис магнію, вісмуту нітрат основний, ксероформ, дерматол, каолін, магнію і кальцію карбонат, кальцію гліцеро-фосфат, натрію гідрокарбонат, крохмаль, солі заліза, сульфаніламіди короткої дії.

Суспензії з цих речовин готують методом скаламучування: суху речовину спочатку розтирають у ступці, потім додають за правилом Дерягіна 0,4-0,6 мл на 1,0 речовини (1/2 від маси сухих речовин) води або іншої рідини, розтирають до утво-рення тонкої пульки, потім додають 5-и або 10-кратну кількість води, перемішують і залишають на 2-3 хв. у спокої, щоб більші частинки осіли, а тонку суспензію злива-ють у відпускний флакон. Цей прийом повторюють до тих пір, поїш вся речовина не буде переведена в тонко диспергований стан. Воду розраховують так, щоб її виста-чило на 5-6 скаламучувань, а останньою порцією обполіскують ступку, товкачик та лійку.

Рідина, що додається спочатку виконує роль клина, тобто проникаючи проміж частинок речовини вона перешкоджає їх злипанню. Звичайно додають рідини в кіль-кості 1/2 від їх маси.

Rp: Bismuti subnitratis 2.0
Natrii hydrocarbonatis 3.0
T-rae Menthae 2 ml
Aq. Purificatae 200ml
M.D.S: По 1 ст. л. З р/д.

При приготуванні суспензій із гідрофільних набухаючих речовин, до них відно-сяться танальбін, теальбін метод скаламучування не підходить, їх розтирають у сухому вигляді, а потім водою швидко зливають у відпускний флакон.

Якщо з гідрофільними речовинами прописані в’язкі речовини / сиропи, гліце-рин /, які підвищують стійкість суспензії, то тверді речовини розтирають у сухому вигляді, а потім з в 'язкою рідиною по правилу Дерягіна.

Rp: Tannalbini 1.0

Sirupi simplicis 10ml
Aq. Menthae 150 ml
M.D.S: no 1 ст. л. З р/д.

Суспензії з гідрофобних речовин готують за допомогою стабілізаторів, до яких відносяться камеді, білки, желатоза, рослинні слизи, метилцелюлоза, твіни, спе-ни та ін., кількість яких залежить від ступеня гідрофобності речовини і гідролізу-чих властивостей стабілізатору.

При приготуванні суспензій із препаратів з не різко вираженоюгідрофобністю, такими як терпінгідрат, бензонафтол, фенілсаліцилат, сульфаніламіди тривалої дії на 1,0 препарату беруть 0,25 абрикосової камеді або 0,5 желатози, або 1,0 5% розчину метилцелюлози, або 0,1 твіну-80 /твіни несумісні з саліцилатами, похід-ними параоксибензойної к-ти, фенолами/.

Терпінгідрат погано змочується водою, тому його розтирають зі спиртом
5 кр - 1,0 речовини.

Для препаратів з різко вираженою гідрофобністю ментол, камфора, тимол беруть стаблізатору у подвійній кількості і розтирають завжди зі спиртом.

Rp: Camphorae 2.0
Natrii bromidi 4.0
T-rae Valerianae 10 ml
Aq. Purificatae 200ml
M.D.S: По 1 ст. л. З р/д.

Дата добавления: 2014-01-04