З'єднання й оконцевання проводів

End.

Until

Begin

Repeat

Begin

Vаr

Begin

Var

End.

Begin

Begin

Vаr

І: integer;

X, У, X1, Х2: real;

writeln ('Значення функции Ехр(-|Х|) ');

Writeln;

Writeln ('Введите интервал значений аргумента: X1, Х2 ');

Readln (XI, Х2);

for І:=1 to 10 do

Х:=Х1+(Х2-ХІ)*(1-1)/9;

у:=Ехр(-Аbs(Х));

Writeln (У);

end;

У розділі опису змінних зазначено параметр циклу і (тип integer), а також змінні аргументу X і функції У, межі інтервалу X1 і Х2 (тип real). На початку виконання програми на екрані з'являється напис «Значення функції Ехр (-Аbs (х))», а потім у процесі циклічних обчислень виводиться стовпчик значень Y.

Оператор WHILE («цикл-поки»)

Оператор циклу While, як і оператор for, розглядався в главі, присвяченій мові Бейсік. Нагадаємо, що він є оператором циклу з передумовою («цикл-поки»), оскільки перевірка умови здійснюється при кожному повторенні перед виконанням тіла циклу. Оператор While має такий формат запису:

<змінна>:=<P1>;

While <умова> do

begin

< тіло циклу >;

<змінна>:=<змінна>+<N>;

Умова є логічним виразом, а тіло циклу - оператором, який може бути простим чи складеним. Перед кожним виконанням тіла циклу обчислюється значення умови. Якщо значенням буде True, цикл виконується і знову обчислю­ється умова. Так повторюється, поки умова не дасть значення Faste і не відбудеться вихід з циклу та передача керування наступному оператору про­грами.

Виконання:

1.Змінній циклу присвоюється початкове значення

2.Перевіряється умова

3.Якщо умова правильна, то виконується тіло циклу

4.Якщо умова неправильна, то виконання циклу припиняється

5.Значення змінюється на значення кроку N

Наведемо приклад використання оператора WHILE. Знайдемо за допомогою його залишок від ділення двох цілих чисел А і B, не звертаючись до операції mod.

program RES;

А, В, X: integer;

Writeln ('Введите А, В');

Readln (А, В);

Х:= А;

While Х>=В do

X:=X-B;

Writeln ('Остаток от деления равен’,Х);

end.

Як тіло циклу тут використано простий оператор X: =Х-В;.

Оператор While дозволяє складати компактні програми для обчислення різних сум послідовностей чисел. Нехай потрібно обчислити суму ряду

S = X + X² +... + Х^N при довільному значенні X. Запишемо для цього програму.

Program Sum;

var

І, N:integer;

X, У, S: real;

begin

Writeln ('Введите X, N');

Readln (X, N);

І:=1; Y:=1; S:=0;

While І<=N do

Begin

Y:=Y*Х;

S:=S+Y;

І:=I+1;

end;

Writeln (^‘Сумма равна: ', S);

end.

Зверніть увагу, що роботою циклу While «диригує» оператор і: =1 + 1, названий лічильником циклів. Поки значення лічильника не перевищує N, цикл триває. Значення лічильника, що дорівнює N + 1, припиняє роботу оператора While.

Оператор repead («цикл-до»)

Ще одну конструкцію циклу представляє оператор repead, що записується так:

<змінна>:=<P1>;

REPEAT

<тіло циклу>;

<змінна>:=<змінна>+<N>;

UNTIL <умова>;

Цей оператор організує циклічні обчислення таким чином, що умова пере­віряється після чергового виконання тіла циклу. Якщо вираз умови набуває значенняTrue, повторення припиняються. Тому оператор repeat називають ще циклом з постумовою чи просто - «циклом-до» (робота циклу триває, поки не виконана умова завершення).

Оператор repeat (як і оператор While) дозволяє виконувати повторювані дії, коли число повторень заздалегідь не відомо. Розглянемо як приклад спадну геометричну прогресію (q<1):

1, q, q^г,..q,..

Як відомо, сума членів цієї нескінченної прогресії дорівнює 1/ (1-q). Скла­демо програму, за допомогою якої можна було б перевірити цю формулу на конкретних прикладах.

Побудуємо алгоритм таким чином, щоб обчислення суми припинялося, як тільки останній член у цій сумі буде менший деякої заздалегідь заданої величини

Е (наприклад, Е=0.0 001). У наступній програмі виконується введення значень q, Е і додавання членів прогресії за допомогою оператора repeat:

program Progression;

І, N: integer;

Q, Y, S, Е: real;

writeln ('Введите Q');

readln (Q);

writeln ('Введите границу для последнего учитываемого члена прогрессии');

readln (Е);

Y:=1; S:=1;

Y:=Y*Q;

S:=S+Y;

end;

ABS(Y)<=Е;

Writeln ('Сумма = ',5:8:6);

Поняття масиву, оголошення та ініціалізація масивів, базові операції при роботі з масивами.

Масив даних – це структура, яка дає змогу зберігати в оперативній памяті компютера значну кількість даних одного типу. Розглянемо приклади числових даних однакового типу:

- Значення температур, які булт протягом деякого місяця;

- Оцінки учнів;

- Обсяг продукції ложного місяця протягом року.

Приклади текстових масивів: список учнів класу, назви кінотеатрів міста, назви видів продукції. Такі масиви даних називають лінійними таблицями, або одновимірними масивами.

Імена масивам надає користувач.

Масиви опрацьовують поелементно. Доступ до елемента забезпечується виразом, що складається з імені масиву та індексу.

Приклад: Т[1] – це перший елемент масиву Т, T[i] – це i-й елемент Т.

Опис типів масивів та оголошення змінних типу массивів.

Тип масиву описують так:

type <назва типу>=array[<розмір>] of <назва базового типу>

type Massi = array [1..20] of real;

Конкретні масиви оголошують командою так:

var <список імен масивів>: < назва типу масивів

Об’єднавши опис типу й оголошення змінних в одну команду:

var <список імен масивів>: array[<розмір>] of <назва базового типу>

var М: array[1..20] of real;

Формування масиву.

Вивести на екран монітора заданий масив із 20 цілих чисел у стовпчик.

Program mas;

║Var

║ a: array [1..20] of integer;

║ i:integer;

║begin

║ for i:=1 to 20 do

║ read (A[ i ]);

║ for i:=1 to 20 do

║ writeln (A[ i ]);

║end.

Монтаж електропроводки, підключення вимикачів, штепсельних розеток, патронів і т, буд. не може вироблятися без з'єднання й оконцевання проводів. Правильні і якісні з'єднання й підключення більшою мірою визначають надійність електропостачання.

Вимоги до з'єднань проводів. З'єднання жил поміж собою й приєднання їх до електричних пристроїв повинні мати необхідну механічну міцність, малий електричний опір і зберігати ці властивості на увесь час експлуатації. Контактні з'єднання піддаються дії струму навантаження, циклічно нагріваються й прохолоджуються. Зміни температури й вологості, вібрація, наявність у повітрі хімічно активних часток також впливають на контактні з'єднання.

Фізичні й хімічні властивості алюмінію, з якого в основному виготовляють жили проводів, ускладнюють виконання надійного з'єднання. Алюміній має (у порівнянні з міддю) підвищену плинність й високу здатність до реакції з киснем, при цьому утвориться ізолююча плівка окису, що створює на контактних поверхнях великий перехідний опір. Цю плівку перед виконанням з'єднання потрібно ретельно видалити з контактних поверхонь і вжити заходів проти повторного її виникнення. Все це створює деякі труднощі при з'єднанні алюмінієвих проводів.

У мідних провідників також утвориться окісна плівка, але на відміну від алюмінію вона легко віддаляється й незначно впливає на якість електричного з'єднання.

Значна різниця коефіцієнтів теплового лінійного розширення алюмінію в порівнянні з іншими металами також приводить до порушення контакту. Враховуючи це, алюмінієві проводи не можна упресовувати в мідні наконечники.

При тривалій експлуатації під тиском алюміній має властивість плинності, порушуючи тим самим електричний контакт, тому механічні контактні з'єднання проводів з алюмінію не можна віджимати, а в процесі експлуатації потрібно періодично підтягувати різьбове сполучення контакту. Контакти алюмінієвих жил з іншими металами на відкритому повітрі піддаються атмосферним впливам.

Під впливом вологи на контактних поверхнях утвориться водяна плівка із властивостями електроліту, у результаті електролізу на металі утворяться раковини. Інтенсивність утворення раковин збільшується при проходженні через місце контакту електричного струму.

Особливо несприятливі щодо цього з'єднання алюмінію з міддю й сплавами на основі міді. Тому такі контакти необхідно захищати від влучення вологи або покривати третім металом - оловом або припоєм.

Дата добавления: 2014-01-04