Охорона праці: поняття, державна політика, правове регулювання

ТА ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ

ЛЕКЦІЯ ХІІІ. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Завершение игры и возврат информации о выигравшем игроке.

И выход из цикла по игрокам в таком случае

Проверка на предмет того, не выиграл ли кто-либо из игроков

На стол), после чего удаляем ее из карт, находящихся на руках

playCard = players[currentPlayer].PlayHand[choice - 1];

players[currentPlayer].PlayHand.RemoveAt(choice - 1);

Console.WriteLine(“Discarding: (0)”, playCard);

// Разделение текста, выводящегося для различных игроков

Console.WriteLine ();

GameWon = players [currentPlayer].HasWon();

if (GameWon == true)

{

break;

} while (GameWon == false);

return currentPlayer;

}

}

}

Вы можете развлечься и поиграть в эту игру, только не забудьте уделить некоторое время подробному изучению кода. Вы также можете попробовать включить точку останова в метод Reshuffle () и запустить игру с 7 игроками. Если при этом карты будут постоянно сдаваться, а сданная карта — сбрасываться, то очень скоро произойдет пересдача, поскольку при игре с 7 игроками остаются свободными только три карты. Таким способом вы сможете убедиться, что все работает правильно, наблюдая за тем, как эти три карты появляются заново.

1. Охорона праці: поняття, державна політика, правове регулювання

2. Гарантії прав працівників на охорону праці та здоров’я на виробництві

3. Організація охорони праці працівників на підприємстві

4. Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних та шкідливих роботах

5. Охорона здоров’я жінок, неповнолітніх і осіб зі зниженою працездатністю

Право кожної людини на належні, безпечні та здорові умови праці – конституційне право, встановлене ст. 43 Конституції України. Окрім цього, Конституція закріпила право людини на охорону здоров’я (ст. 49).

Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соці­альні й культурні права, держави, які беруть участь у цьому Пакті, мають визнати право кожного на справедливі та сприятливі умо­ви праці, умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

КЗпП України закріплює право на здо­рові та безпечні умови праці (ст.2), ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я встановлює право на охорону здо­ров’я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов’язані забезпечи­ти пріоритетність охорони здоров’я у власній діяльності, не зав­давати шкоди здоров’ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

У широкому значенні під охороною праці розуміється сукуп­ність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань за­стосування праці й належних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необґрунтовану відмо­ву в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності. Л.О. Сироватська під охороною праці в широкому значенні розуміє трудове право загалом, оскільки всі його норми спрямовані на захист інтересів усіх працюючих. У вузькому значенні термін «охорона праці» традицій­но застосовується для позначення системи заходів щодо забез­печення для працівників здорових та безпечних умов праці на виробництві.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. (в редакції Закону України від 21 листопада 2002 р.) у ст. 1 вста­новлює таке визначення: «Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спря­мованих на збереження життя, здоров’я і працездатності люди­ни в процесі трудової діяльності».

Вимоги з охорони здоров’я часто не дотримуються підприєм­ствами різних організаційно-правових форм, які використовують працю найманих працівників. Чимало керівників підприємств безвідповідально ставляться до обов’язків щодо створення здо­рових і безпечних умов праці, часто розглядають ці питання як другорядні.

Найбільш негативно позначаються на стані охорони праці такі чинники: незадовільні умови праці на виробництві; недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального та колектив­ного захисту; недостатній рівень підготовки працюючих та фа­хівців з питань охорони праці; відсутність впровадження в не­обхідному обсязі науково-технічних розробок у сфері охорони праці; недостатня організація роботи з інформаційного забезпе­чення охорони праці.

З метою посилення наглядової функції за станом з охорони праці в Україні Указом Президента України від 18 вересня 2002 р. № 834/202 утворено на базі Державного департаменту з нагляду за охороною праці, що діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України, Державний комітет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої вла­ди.

Найважливіші норми щодо охорони здоров’я працівників на виробництві закріплені в Законі України «Про охорону праці», у трьох главах КЗпП (глава XI «Охорона праці», глава XII «Пра­ця жінок», глава XIII «Праця молоді»), а також у підзаконних актах – положеннях, правилах, інструкціях, актах соціального партнерства, локальних нормативно-правових актах.

В Україні упроваджено нову систему соціального захисту пра­цівників від нещасних випадків. З 1 квітня 2001 р. набрав чин­ності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку і професійного захворю­вання».

Дата добавления: 2014-01-04