Структура кредитної системи

Основні типи кредитних систем.

Формування кредитної системи тісно пов'язане з розвитком ринкової економіки. Сьогодні в країнах з розвиненою ринковою економікою функціонує добре відлагоджена кредитна система, яка представлена величезною кількістю різних кредитних установ (рис).

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об'єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.

Як зазначено в підручнику Гроші Кредит Банки за ред.. Білоглазової Г. М. в кредитну систему країни часто включають всі фінансові інститути (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії). Проте не всі вони є кредитними організаціями, оскільки по закону не мають права надавати кредити юридичним і фізичним особам. В основному ці компанії проводять інвестиції в цінні папери. Інвестиції не можуть розглядатись як форма кредиту. Єдиною підставою віднесення зазначених організацій до кредитного сектора є інвестування ними коштів в боргові цінні папери, в особливості державні і муніципальні, оскільки такі інвестиції є формою позики. Тому небанківські установи кредитного сектора необхідно розділяти на дві групи: 1) з домінуванням кредитної функції (наприклад лізингові, факторингові, форфейтингові компанії); 2) З інвестування на ринку цінних паперів. На схемі цей поділ зроблено таким чином, що до кредитного сектора віднесено лише ті фінансові інститути, які надають позики та кредити, а окремо виділено ті, що вказаний вид діяльності не здійснюють, або роблять це в обмеженому вигляді.

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

1) центральний банк;

2) банківський сектор;

3) спеціалізовані кредитні установи.

Як правило, кредитна система має трьохрівневу структуру (хоча існують відхилення від такої практики): центральний банк, банківські установи та небанківські кредитно-фінансові інститути.

До банківських установ відносять: комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки.

Представниками небанківських кредитно-фінансових інститутів є:

інвестиційні компанії, страхові компанії, ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки, пенсійні та інші фонди.

Кредитна система включає також небанківські фінансові установи, які здійснюють фінансування виробництва і довгострокове кредитування підприємств та держави:

страхові компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні життя та майна (в США, наприклад, активи страхових компаній складають близько 15 % сукупних активів кредитно-фінансових установ) і які виступають найбільшими інвесторами на ринку цінних паперів;

пенсійні фонди, які здійснюють фінансування великих промислових компаній шляхом купівлі їх акцій та облігацій.

Примітка: У світовій теорії Розрізняють два основних типи фінансово-кредитних систем - універсальні і сегментовані (спеціалізовані). В універсальній фінансово-кредитній системі законодавчо не обмежується виконання банками тих операцій фінансового обслуговування, що не відносяться до банківського. Це — фундаментальна ознака. Класичним зразком такої системи є німецька. Іноді вважають, що зворотна сторона універсалізму — можливість виконання небанківськими організаціями банківських функцій. Така думка не зовсім точна, тому що практично у всіх країнах як з універсальними, так і із сегментованими системами існують організації, яким дозволено виконувати частину банківських операцій, і ті, котрі не мають право це робити. Перші — це фактично небанківські кредитні організації.

Таким чином, для встановлення типу національних фінансово - кредитних систем важливо знати, які операції відносяться за законом до банківських і чи можуть ці банки виконувати й інші операції. Банківські операції, як було сказано вище, визначаються переважно встановленим переліком, причому його склад періодично переглядається відповідно до зміни законодавчих актів.

У строго сегментованній фінансово-кредитній системі банкам дозволено виконувати небанківські операції. Додатковою ознакою, хоча і необов'язково, є більш тверде розмежування сфер діяльності кредитних організацій і окремих операцій. Таким чином, при сегментованій системі банківські операції по прийому депозитів і видачі кредитів законодавчо відділені від операцій по випуску і розміщенню цінних паперів промислових компаній і ряду інших видів послуг (страхування, угод з нерухомістю, трастовых операцій). Сегментована система переважала довгий час у США і Японії.

Окрім вищезгаданих банківських і небанківських інститутів кредитна система включає ряд ланок, що виконують допоміжну роль в кредитному механізмі, пов'язуючи різноманітні сектори позикових капіталів в єдину систему: фінансові, трастові, брокерські та інші компанії, а також взаємні та інші фонди.

Кредитна структура різних держав неоднакова і відображає, зокрема, стан економіки країни на тому чи іншому етапі її розвитку. Так, кредитна система промислове розвинутих країн характеризується широкою розгалуженістю, наявністю великих універсальних банків, спеціалізацією дочірніх підрозділів банків на окремих видах операцій.

Незважаючи на значні відмінності побудови кредитних систем в різних країнах, можна виділити спільні їх риси:

ядро будь-якої кредитної системи — центральний банк, як головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та організації грошово-кредитної політики держави;

державні фінансові органи, що разом з центральним банком виконують регулюючі функції в сфері фінансів;

• фінансові посередники різних типів.

Сучасна кредитна система — це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:

1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин,
які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони
пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних
форм і видів кредиту;

2) сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду.

Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою, по-перше, систему зв'язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Таким чином, кредитний механізм включає всі аспекти позикової, інвестиційної, засновницької, посередницької діяльності кредитної системи в особі її інститутів.

Сучасна кредитна система характеризується наступними важливими процесами:

• концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

• подальшим зростанням конкуренції між різними видами
кредитно-фінансових установ;

• продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

• інтернаціоналізацією діяльності кредитно-фінансових інститутів і створенням міжнародних банківських об'єднань і груп.

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.

Дата добавления: 2014-01-04