Тема: Сукупний суспільний продукт та його форми

Лекція №15.

Синтетичний облік витрат з одночасним використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та 9 «Витрати діяльності» ведеться у журналі № 5А.

З використанням рахунків класу 8 та 9

Відображення в обліку витрат операційної діяльності

Зміст операції	Сума	Дт	Кт
Списано основні та допоміжні матеріали на пошиття одягу
Витрачено МШП на загальновиробничі потреби
Списано канцелярських приладів на суму
Списано вартість пакувального матеріалу на потреби збуту
Нарахована заробітна плата: - працівникам з пошиття одягу - загальновиробничому персоналу - адміністративному персоналу - менеджерам збуту
Нарахований єдиний соціальний внесок на фонд оплати праці: - працівників з пошиття одягу - загальновиробничого персонал - адміністративного персоналу - менеджерів збуту
Нарахована амортизація на основні засоби: - загальновиробничого призначення - адміністративного призначення
Витрачено менеджером збуту на відрядження
Списано вартість послуг енергопостачання, водопостачання, опалення, зв’язку на витрати: - загальновиробничого призначення - адміністративного призначення
Відокремлено витрати, що пов’язанні з пошиттям одягу: - матеріальні - на оплату праці - на єдиний соціальний внесок Разом:
Відокремлено витрати загальновиробничого характеру: - матеріальні - на оплату праці - на єдиний соціальний внесок - на амортизацію - інші Разом:

Продовження табл. 4

Відокремлено адміністративні витрати: - матеріальні - на оплату праці - на єдиний соціальний внесок - на амортизацію - інші Разом:
Відокремлено витрати на збут: - Матеріальні - на оплату праці - на єдиний соціальний внесок - на амортизацію - інші Разом:
Списано загальновиробничі витрати на витрати виробництва
Оприбуткована з виробництва готова продукція
Списано на фінансові результати адміністративні витрати
Списано на фінансові результати витрати на збут

1. Зміст, види та пропорції національного (суспільного) відтворення.

2. Теоретичні моделі суспільного відтворення.

3. Система національного рахівництва.

4. Сутність національного доходу.

5. Національне багатство.

6. Фактори зростання НД.

СРС

1. Основні макроекономічні показники СНР

2. Споживання НД.

3. Нагромадження НД.

1. Зміст, види та пропорції національного (суспільного) відтворення.

Результатом економічної діяльності є надзвичайно велика кількість товарів і послуг. У процесі їх створення беруть участь різні фактори виробництва, власниками яких виступають загальновідомі основні господарюючі суб’єкти, різноманітні за формами власності та організації.

Процес виробництва, взятий на національному рівні не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називають суспільним відтворенням.

Останнє включає такі стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.

Процес суспільного відтворення органічно включає відтворення трьох його елементів: сукупного продукту, робочої сили, економічних відносин.

В аспекті процесу відтворення в політекономії нині прийнято говорити також про економічний кругообіг доходів і витрат у масштабах національної економіки.

З наведеної (абстрактної) схеми циркуляції реальних благ і грошових потоків у національній економіці видно, що за годинниковою стрілкою від домогосподарств через ринок ресурсів надходять послуги факторів виробництва (праці, капіталу, землі, підприємництва). У свою чергу, через ринок економічних благ від підприємств до домогосподарств ідуть різні матеріальні та нематеріальні блага. Цей процес так само відбувається за годинниковою стрілкою. Рух даних реальних потоків ресурсів і кінцевої продукції опосередковується (сплачується) грошовими потоками. Тому проти годинникової стрілки пунктирною лінією показано зустрічний рух грошових коштів.

В економічній літературі відповідно до існуючої практики виокремлюють такі типи суспільного відтворення: просте, розширене та звужене.

Просте відтворення — це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, і як наслідок — уповільнений соціально-економічний прогрес. Подібне явище має місце і нині у багатьох країнах світу.

Розширене відтворення — це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. Для такого відтворення в кожному наступному проміжку часу потрібні додаткові або якісніші виробничі ресурси.

З огляду загальної тенденції розширеного відтворення за окремі періоди може мати місце і зменшення його масштабів, тобто звужене відтворення. Причинами такого стану є фізичне та моральне зношення основного капіталу, а також порушення (дестабілізація) зв’язків між господарюючими суб’єктами. У літературі це відомо як трансформаційний спад, що притаманний багатьом країнам з перехідною економікою.

Рис. 3. Кругообіг доходів і витрат у народному господарстві

2. Теоретичні моделі суспільного відтворення

3. Система національного рахівництва

Від ступеня, достовірності й оперативності інформаційних потоків залежить і якість управління господарськими структурами. Макропоказники виконують такі ж функції, що й бухгалтерський облік для окремого підприємства (фірми).

Без наявності рахівництва в масштабах держави було б неможливим корегування економічних процесів з боку держави й економічна політика базувалась би на інтуїції.

Різні показники дозволяють вимірювати обсяг виробництва у конкретний момент часу, розкрити фактори, які безпосередньо визначають функціонування економіки, робити прогноз економічного розвитку. Щоб визначити обсяг національного виробництва, проаналізувати причини його зменшення та умови зростання, проаналізувати ефективність розвитку національної економіки, порівняти її з розвитком економіки інших країн, використовується система макроекономічних показників. Ці показники розраховуються за однаковою методикою в усіх країнах. Вона представлена як система національних рахунків (СНР). З травня 1993 року за Указом Президента в Україні була впроваджена СНР, тобто наші статистика й облік перейшли на міжнародні стандарти. В основу СНР покладена концепція господарського кругообігу, згідно з якою в економічній системі відбувається постійна циркуляція потоків ресурсів і товарів, що обслуговуються грошовими потоками витрат і доходів.

Передбачається, що будь-яка економічна операція записується один раз як використання і один раз як ресурси, тобто має місце принцип подвійного запису. Тому для кожної суттєвої операції існує рівновага між різними потоками продукції, споживанням та інвестиціями. Тобто кожний рахунок сам по собі має вигляд балансової таблиці, одна сторона якої характеризує ресурси, а інша -їх використання.

Іншою особливістю СНР є ширший ступінь охоплення обліком процесу розширеного відтворення. Тут враховуються всі види діяльності, пов'язані з виробництвом матеріальних благ і послуг. У СНР під виробництвом розумію соціально організовану діяльність щодо створення благ і послуг, отже до виробничої діяльності, окрім товарного виробництва, зараховується нетоварне виробництво державних органів і домашніх господарств.

СНР застосовує розширювальне трактування продуктивності праці, за яким продуктивною є будь-яка діяльність, праця, що приносить дохід. Тому до сфери обміну зараховується і сфера нематеріального виробництва.

СНР визнає, що у створенні вартості товарів і послуг, крім праці, беруть участь земля, капітал, підприємницький талант, тобто всі ресурси виробництва. Ключовим поняттям у структурі показників виробництва СНР є додана вартість. Повна вартість, тобто валовий випуск, охоплює, крім доданої вартості, ще й проміжне споживання. Додана вартість показує внесок факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому стосовно не продукту, а виробника.

І, нарешті, базовою одиницею обліку у СНР є інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності, тобто веде бухгалтерську звітність і є юридичною особою (домашні господарства, підприємства, організації).

Національна економіка визначається як сукупність інститупійних одиниць - резидентів, що функціонують на даній території понад рік.

4. Сутність національного доходу

Національний дохід - це сума усіх доходів, зроблених упродовж року резидентами країни на фактори виробництва, незалежно від того, де ці ресурси використовують, - у власній країні чи за кордоном; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками. За натуральною формою національний дохід складається з усіх предметів споживання, що виготовлені за рік, та тієї частини капітальних благ, яка забезпечує приріст капіталу країни.

Для виробництва національного доходу використовують чотири групи ресурсів - працю, капітал, землю та підприємницький хист, які можна розчленувати на дещо ширше коло, виокремивши ще технологію та організацію виробництва, енергію, інформацію тощо.

5. Національне багатство

Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі.
Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.
Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов’язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.
Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових обсягів виробництва, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в економіці. Можливість цих зрушень визначається в значно більшій мірі, ніж раніше, станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження, формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов’язаних з людиною.
Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.
Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.
Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.
Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).
Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.
Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.
Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.

Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні ресурси. Винищення природних багатств України призводить до втрати їх значної частини, якою вже ніколи не скористаються прийдешні покоління.

Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи, яка поглиблюється в Україні. Статистика національного багатства потребує його спеціального аналізу — обсягу, структури, динамки національного багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.

Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.

6. Фактори зростання НД

Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги реального вироб­ництва і якість продукції.

За способом впливу на економічне зростання всі фак­тори можна поділити на прямі й непрямі.

Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:

· удосконалення технології та організації виробництва;

· збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів;

· збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;

· розвиток підприємництва.

Непрямі фактори — впливають на можливість реалі­зації потенціалу прямих факторів:

— рівень цін на виробничі ресурси;

— рівень податків;

— норма позичкового процента;

— ступінь монополізації ринку.

Викладач Делі І.Г.

Дата добавления: 2014-01-04