Кризові явища в економічному і соціальному житті.

Післяхрущовське двадцятиліття (1965—1985) нерідко називають пе­ріодом «застою», кризи системи.

Дійсно, економічні показники в ці роки, за винятком «золотої» п'яти­річки (1966-1970), неухильно знижувались. Економічна реформа, про­голошена березневим і вересневим пленумами ЦК КПРС (1965) (система заходів по вдосконалюванню управління виробництвом, спрямована на: посилення економічних методів управління промисловістю; розширення прав підприємств, переведення на госпрозрахунок; посилення економіч­ного стимулювання), була торпедована партійно-державною бюрократі­єю, її позитивні імпульси поступово слабшали. Глибока структурна пере­будова економіки була життєво необхідна, але вона не проводилась. Як і раніш, у народному господарстві домінувала важка промисловість. Кращі кадри працювали на оборонних підприємствах. Ці підприємства погли­нали кращу сировину. їх обслуговували найталановитіші вчені. Тим ча­сом на підприємствах цивільних галузей швидко старіли основні вироб­ничі фонди, на їх відновлення кошти не виділялись. Україна перетвори­лася на полігон для економічних експериментів центральних відомств, у результаті яких великі райони республіки стали зоною екологічного лиха. Концентрація в Україні атомних електростанцій, побудованих за недосконалими проектами, досягла критичного рівня. Найтяжчим випробуванням стала аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р., яка привела до втрати величезної кількості матеріальних і людських ресурсів. Була втрачена величезна площа землі,забрудненої радіацією;багато ліквідаторів аварії загинули, а ще більше залишились інвалідами від опромінення. З’явилися міста і села -«привиди». Люди втратили не тільки цінності, а і свою малу Батьківщину. Ця аварія поставила під загрозу безпеку у всьому світі.

Колгоспно-радгоспна система в 70—80-х рр. продемонструвала свою повну неефективність. Жителі села не були зацікавлені в результатах своєї праці. Аграрний сектор економіки поглинав величезні матеріальні ресур­си, а його продуктивність знижувалася. Науково-технічна революція не­значною мірою торкнулася сільського господарства України. (Тоді як розораність земель в Україні досягла більш як 80% (для порівняння: в Угор­щині — 37%, США — 23%), їхнє використання залишалося вкрай безха­зяйним). Для забезпечення населення продовольством держава змушена була в широких масштабах закуповувати зерно за кордоном. Українське село занепадало.

Економіка розвивалась екстенсивним шляхом і тому країна відставала від розвинених країн світу. За продуктивністю праці СРСР проти США у промисловості поступався у 2 рази, у сільському господарстві у 5 разів. Низькою була якість товарів, зріс бюрократичний апарат, посилились безгосподарність і безвідповідальність, тіньова економіка. В Україні переважало виробництво паливних і сировинних галузей, на споживчий ринок працювало 30% промисловості.

У ньому вкрай запущена була соціальна й духовна сфера (лише не більш 15% будинків мали централізоване опалення, водопровід і каналізацію, 2/3 населених пунктів не мали торговельних точок та їдалень, 75% — Будинків побуту і т. п.). Мільйони сільських жителів, особливо молодь, не бачили перспективи в роботі на землі й переїжджали в міста.

Дата добавления: 2014-01-04