Фармакологічні несумісності

Фармакологічні несумісності — це таке поєднання лікарських речо­вин, яке в одних випадках приводить до зниження або повної втрати лікувального ефекту, в інших — до посилення його до токсичного або проявлення небажаної побічної дії.
Фармакологічна дія виявляється у вигляді синергізму й антагонізму.
Синергізм - одночасна дія в одному напрямку двох чи декількох лікарських за­собів, що забезпечує більш виражений, ніж кожний окремо, лікувальний ефект. Си­нергізм виявляється у двох формах - підсумовування (коли загальний ефект дорівнює сумі ефектів) і потенціювання (коли загальний ефект перевищує суму ефектів).
У складних лікарських препаратах, які містять кілька лікарських засобів, лікар передбачає їх дію в одному напрямку (синергічну дію), а інколи, навпаки, лікарські засо­би призначуються з явно вираженою протилежною (антагоністичною) дією.Однак при комбінації лікарських засобів не виключена можливість ослаблення або навіть повної втрати лікувального ефекту в результаті фармакологічної несумісності лікарських речовин.
Фармакологічні несумісності різноманітні: фармакодинамічні, фармакокінетичні, метаболічні.
Істотне значення мають дози, час і шляхи введення препарату. Певну роль грає фізична і хімічна взаємодія лікарських речовин у шлунково-кишковому тракті. Взаємо­дія лікарських речовин може виявлятися на етапах всмоктування, розподілу і виділен­ня їх з організму.
Частіше доводиться стикатися з явищами антагонізму - протилежної дії препаратів на організм.
Приклад терапевтичне раціональної комбінації лікарських речовин, що діють антагоністично на організм, — мікстура Павлова. У пропис її входять кофеїн-бензоат на­трію, що збуджує кору головного мозку, і натрію бромід - пригнічує центральну нерво­ву систему. І. П. Павлов вказував, що багато випадків захворювання центральної не­рвової системи - це результат порушення правильного співвідношення процесів збуд­ження і гальмування в корі головного мозку. Тому, змінюючи дозування бромідів і ко­феїну залежно від типу вищої нервової діяльності, можна поставити порушені процеси у правильне співвідношення. Так, вміст бромідів у мікстурі може бути в межах від 0,01 до 1,0 г, а кофеїн-бензоату натрію - від 0,001 до 0,3-0,5 г.
Як антагонізм можна вказати і таке поєднання: атропін і гіосциамін паралізують блукаючий нерв, у той час як морфін його збуджує. Одночасно ці засоби синергічні: як заспокійливе діють на нервову систему і знижують збудження кори головного мозку.
Для місцевої анестезії звичайно використовується новокаїн з адреналіном, причому новокаїн, крім анестезуючої дії, проявляє також судинорозширювальний ефект. Щоб усунути цю дію, додають розчин адреналіну з вираженою судинозвужувальною дією. Таке поєднання продовжує анестезуючу дію новокаїну.
Крім того, антагоністами є: лобелін і морфін - лобелін збуджує дихальні центри, а морфін їх пригнічує; стрихнін і хлоралгідрат—стрихнін збуджує руховий відділ нервової системі, а хлоралгідрат - пригнічує і паралізує його; іони К⁺ і Са⁺⁺, використані у виг­ляді розчинних солей, - іони К⁺ гальмують діяльність серця, уповільнюють виділення глюкози нирками, збуджують гладеньку мускулатуру, а іони Са⁺⁺, навпаки, підсилюють сердечну діяльність, збільшують виділення глюкози і розслаблюють гладенькі м'язові волокна і т. п.
З приведених прикладів очевидно, що іноді несумісні поєднання, тобто ті, що видаються такими на перший погляд, цілком логічні і мають суттєво важливе значення у медичній практиці. Отже, антагонізм і синергізм необхідно розглядати як дві сторони одного питання. Такі приклади можна віднести до уявних несумісностей.
Розрізняють кілька видів антагонізму: прямий, непрямий, односторонній, двосторонній, конкурентний, частковий.Прямий одно- і двосторонній антагонізм відбиває результат протилежних впливів різних речовин на ті самі рецептори. Конкурентний антагонізм демонструє різний ступінь спорідненості різних речовин з одними і тими ж рецепторами.
Прямий, або істинний, антагонізм можна назвати односистемним, оскільки при цьому протилежна дія лікарських речовин реалізується в межах одної і тої ж системи, Прикладом може бути застосування атропіну сульфату при отруєнні мухоморами - грибна отрута мускарин збуджує М-холінорецептори, атропін діє протилежно, блокуючи їх.

Різновид прямого антагонізму - конкурентний антагонізм, що проявляється у випадку, коли в організмі одночасно знаходяться дві сполуки, близькі за хімічною при­родою і просторовою структурою, внаслідок чого обидві речовини можуть зв'язувати­ся з тим самим рецептором клітини. У такій конкурентній боротьбі перемагає речови­на, яка або має більшу хімічну спорідненість до рецепторів, або знаходиться в організмі у більшій концентрації. Прикладом можуть служити взаємовідносини між морфіном і налорфіном - речовиною, що застосовується для лікування гострого отруєння морфі­ном. Вони є структурними антагоністами, однак налорфін має більшу спорідненість до опіатних рецепторів і зв'язується з ними, тим самим послабляючи токсичну дію мор­фіну на дихальний центр.

Досить часто на практиці зустрічається така несумісність: з метою комплексного лікування запальних захворювань лікар призначує антибіотики для ін'єкцій і сульфані­ламідні препарати. Для розчинення антибіотиків застосовується розчин новокаїну (по­хідне параамінобензойної кислоти), внаслідок чого зменшується бактеріостатична дія сульфаніламідів, оскільки її механізм пов'язаний з конкурентним антагонізмом - пара-амінобензойною кислотою. Вона включається в структуру фолієвої кислоти, яку син­тезує багато мікроорганізмів.
При непрямому антагонізмі лікарських речовин припускається, що вони вплива­ють на різні фармакорецептори і діють при цьому цілеспрямовано. Прикладом може служити поєднання кураре зі стрихніном для купірування судом при гострому отруєнні стрихніном. Судорожна реакція, викликана порушенням однієї системи (внутрірецепторні зв'язки спинного мозку), знімається за рахунок пригнічення іншої системи (без­посередня передача імпульсу з нерва на м'яз).
Недоцільно вводити одночасно атропіну сульфат із промедолом через зменшення анальгезуючої дії промедолу під впливом атропіну сульфату; аміназин не слід призна­чати хворим із серцево-судинними захворюваннями, що одержують глікозидовмісні пре­парати, оскільки аміназин знижує силу дії серцевих глікозидів, знижується артеріальний тиск, з'являється тахікардія, можлива ішемія міокарда. При поєднанні зі снотворними знижується діурез, бо змінюється зворотне всмоктування рідини канальцевим апара­том нирок.
Через фармакологічний антагонізм несумісні папаверину гідрохлорид із прозерином і т. п.
При двосторонньому антагонізмі лікарських препаратів ефект послаблюється незалежно від черговості їх прийому. Особливо яскраво це виражено на прикладі речо­вин, що збуджують і пригнічують центральну нервову систему: при отруєнні снотвор­ними застосовують для лікування кофеїн, коразол, фенамін. В умовах попереднього прийому збудливих засобів ефект послаблюється, що підтверджує двобічність антаго­нізму зазначених засобів.
Аналогічним прикладом може служити вплив атропіну сульфату і пілокарпіну гідрохлориду на зіницю ока і т. п.
У випадку однобічного антагонізму застосування однієї лікарської речовини виключає можливість наступної дії іншої. Наприклад, аміназин повністю усуває ефекти норадреналіну й адреналіну. Додаткове введення цих речовин на тлі попереднього вве­дення аміназину не буде супроводжуватися підвищенням артеріального тиску, тим са­мим підтверджується однобічна фармакологічна несумісність зазначених речовин.
Під терміном частковий антагонізм розуміють такий вплив, коли одна з речовин знімає не всі, а тільки окремі ефекти іншої речовини. Це позитивний момент медичної практики для зниження побічних ефектів деяких лікарських препаратів, так званий синерго-антагонізм. Наприклад, при лікуванні шоку широко застосовується морфіну гідрохлорид, який, знімаючи явища перезбудження центральної нервової системи, при­гнічує також і дихальний центр, що вкрай небажано. Одночасне введення атропіну сульфату попереджає пригнічення дихального центру, не знижуючи протишокового впли­ву морфіну гідрохлориду на головний мозок.
Приклад часткового антагонізму - коли комбіновані лікарські речовини синергічні в одних ефектах і антагоністичні в інших. Це явище має позитивне значення для медич­ної практики. Наприклад, при лікуванні гострої пневмонії стрептоміцином і кислотою аскорбіновою не тільки помітно знижується токсичність антибіотика, але й поліпшується динаміка рентгенологічних, лабораторних та клінічних показників.
Аналогічні результати утворюються при комбінуванні протитуберкульозних препаратів з піридинвмісними вітамінами: нікотиновою кислотою та піридоксином. Широко розповсюджене призначення кортикостероїдних препаратів під захистом антибіотиків також грунтується на явищах синерго-антагонізму.
Причини фармакологічних несумісностей залежать не тільки від неправильного по­єднання лікарських засобів, які входять до складу лікарського препарату, а також і від хімічного середовища шлунково-кишкового тракту, куди потрапляє лікарський препа­рат, прийнятий «рег os».
Наприклад, натрію гідрокарбонат часто застосовується при підвищеній кислотності шлунка, але при цьому не враховується, що вуглекислота, яка утворюється при цьому, подразнює слизову шлунка і ще більше підвищує кислотність.
Особливо обережний підхід повинен бути при змішуванні декількох лікарських речовин в одному шприці. У цьому випадку сторонній контроль відсутній і хворому може бути введено токсичне, несумісне сполучення лікарських засобів

Дата добавления: 2014-01-04