Клієнт в процесі

Конгруентність. Для визначення конгруентності використовуються такі слова достовірність, реальність, відвертість, прозорість, присутність Конгруентність є найбільш важливою умовою стосунків. Консультанти повинні сприймати відчуття, які вони випробовують, бути в змозі їх усвідомлювати, «жити цими відчуттями і повідомляти про них, якщо це потрібно» (Rogers, 1962, р. 417). Кон­сультантам слід підтримувати прямий контакт («людина — людина») з клиента­ми. Крім того, консультанти повинні уникати інтелектуального підходу, який характеризується тим, що з клієнтами звертаються як з об'єктами. Конгруентні кон­сультанты не грають, розмовляючи ввічливо і використовуючи професійні маски.

Роджерс визнавав, що ніхто не буває повністю конгруентним постійно. Об­щеніє з незавершеними людьми може принести велику користь клієнтам. Консуль­тантам досить в специфічні моменти при безпосередньому спілкуванні з опре­деленными людьми бути повністю самими собою, при цьому досвід консультантів дол­жен точно символізуватися в їх я-концепціях.

Твердження, що консультанти мають бути конгруентними, не означає, що консультантам слід «імпульсивно висловлювати кожне чув­ство, що промайнуло...» (Rogers, 1962, р. 418). Це твердження також не означає, що консультанти повинні проводити заняття швидше в центрованій для консультанта, чим в центрованій для клієнта формі. Проте конгруентність має на увазі, що консультант не боит­ся розділити відчуття свого клієнта або дати йому зворотний зв'язок, який міг би поліпшити їх стосунки, якщо консультант виражає свої відчуття щиро. Можна навести наступний приклад. Деякі консультанти схильні швидше ділитися сво­им досвідом втоми, ніж приховувати його. Така відвертість сприяє восста­новлению енергетичного потенціалу консультанта і дозволяє клієнтові бачити, що він має справу з реальною людиною. Тут буде доречно навести і інший приклад. Роджерс вважав, що якщо консультант постійно випробовує нудьгу при спілкуванні з клієнтом, то він зобов'язаний розповісти про це клієнтові. Консультантові слід визнати, що джерело відчуття нудьги в нім самому, а не удаватися до викривальних утверждени­ям. Також консультантові слід було б розповісти, що він випробовує дискомфорт від того, що повідомляє клієнта про дане відчуття, і заявити, що він хотів би встановити тісніший контакт з клієнтом. Роджерс прагнув долати бар'єр між со­бой і клієнтом, виступаючи в ролі реальної, незавершеної людини, що розділяє справжні відчуття клієнта. Роджерс сподівався, що це допоможе клієнтові говорити ис­креннее.

Інше уявлення про конгруентність можна отримати, вникнувши в суть того, що Роджерс говорить відносно концепції присутності. В процесі консультування і консультанти, і клієнти можуть досягати зміненого стану свідомості, яка характеризується виникненням у людини відчуття, що він входить в соприкосно­вение з основним еволюційним потоком і усвідомлює його значення (Heppner, Rogers, Lee, 1984; Rogers, 1980). Фахівець, що займається консультуванням, має справу з двома планами — містичним і духовним. Роджерс вважав, що як консультант він працював найефективніше тоді, коли був щонайближче до своєму внутрішньому ин­туитивному «Я» і «коли, можливо, моя свідомість була злегка змінена. Тоді одне моя присутність сприяє звільненню клієнта і є корисним для нього» (Rogers, 1980, р. 129). Коли людина знаходиться в такому стані, його поведінка, ко­торое могло б в іншій ситуації здатися дивним, імпульсивним і насилу виправдовуваним з раціональної точки зору, виявляється правильним. Роджерс пи­шет: «Здається, що мій внутрішній дух витягувався і торкнувся внутрішнього духу іншої людини. Наші стосунки виходять за свої межі і стають частиною чогось більшого. Мають місце глибинне зростання, зцілення і приплив енергії» (Rogers, 1980, р. 129).

Безумовне позитивне відношення. Для опису цієї умови используют­ся такі слова, як безкорислива (невласницька) теплота, турбота, висока оцен­ка, прийняття, пошана. Поняття «Безумовне позитивне відношення» пов'язане з глу­бокой вірою Роджерса в те, що клієнти здатні конструктивно змінитися, якщо вони забезпечені правильними виховуючими умовами. Роджерс підкреслював важ­ность стосунки консультанта до цінності і значення кожної людини. Для разви­тия безумовного позитивного відношення важливе прагнення консультанта до особистої інтеграції, оскільки консультант може поважати здатність клієнтів досягати вы­сокого рівня конструктивної самоврядності лише в тій мірі, в якій це ува­жение є невід'ємною частиною його власної особи.

Безумовне позитивне відношення включає готовність консультанта «відобразити для клієнта будь-яке безпосереднє відчуття, яке має місце в дан­ный момент — замішання, обурення, побоювання, гнів, відвагу, кохання або гор­дость...» (Rogers, 1986, р. 198). Це відношення еквівалентне коханню, вираженому в со­ответствии з християнською концепцією «любові до ближнього», без яких-небудь роман­тичных або власницьких відтінків. Роджерс проводить аналогію з відчуттям люб­ви, яке батьки випробовують по відношенню до своїх дітей, цінуючи їх як людей незалежно від їх специфічної поведінки у будь-який момент. Консультанти не пока­зывают позитивне відношення до клієнтів — якщо. Якщо вони стануть розумнішими, менш уразливими, рідше займатимуть оборонну позицію і так далі. Особово-центрована теорія пояснює потребу клієнтів звертатися до консуль­тантам тим, що у минулому клієнтам показували позитивне відношення — якщо.

Демонструвати безумовне позитивне відношення слід до певних меж. Наприклад, необхідно визначити кордони, якщо клієнт фізично угрожа­ет консультантові. Безумовне позитивне відношення не означає, що консультанти повинні схвалювати всі вчинки своїх клієнтів. Швидше, безумовне позитивне отно­шение є позицією і філософською орієнтацією, відбитою в поведінці кон­сультанта. Суть цієї позиції полягає в тому, що вірогідність просування клиен­тов вперед збільшується, якщо їх хвалять за гуманність і вони переживають почуття безпеки і свободи. При цьому клієнти відчуватимуть, що консультант їх прини­мает, і зможуть проявляти відчуття і описувати події.

Емпатія. Використовуються наступні близькі за значенням поняття: точна эмпатия, эмпатическое розуміння, эмпатический спосіб існування, эмпатическая позиція, эмпатическое відношення. Роджерс (Rogers, 1957) писав: «Відчуття внут­реннего світу клієнта, неначе це ваш власний внутрішній світ, але при сохра­нении якості "неначе" — це і є эмпатия...» (р. 99). Можна виділити несколь­ко різних аспектів эмпатического способу існування в процесі консульти­рования. Консультантам слід «влізати в черевики» і «пробиратися під шкіру» своїх клієнтів, аби краще розуміти їх особистий суб'єктивний світ. Консультанти мають бути чутливими до потоку переживань, що виникають як у клієнтів, так і у них самих в кожен конкретний момент. Вони також мають бути здатні відчувати нюанси, які не можуть відчути клієнти. Проявляючи такт, чутливість і показуючи розуміння проблем клієнтів, консультанти повинні передавати їм своє сприйняття їх внутрішнього світу і особистих сенсів. Консультантам також слід со­общать клієнтам про своє прагнення до розуміння їх внутрішнього світу, часто прове­ряя точність свого розуміння і показуючи готовність врахувати зауваження і внести по­правки. Емпатічеськоє відношення сприяє створенню такого емоційного кли­мата, в якому клієнти можуть допомагати своїм консультантам розуміти їх більш точ­но. Роджерс усвідомлював, що клієнти часто отримують эмпатические повідомлення, заме­чая неумисні «вкидання» консультанта, на зразок випадкових зауважень і мимовільних змін виразу обличчя.

Про цілі особово-центрованого консультування вже йшлося вище. У цьому розділі я хочу розглянути, як кожна з трьох умов відношення консультанта — конгруентності, безумовного позитивного відношення і эмпатии — може впливати на конгруентність, безумовне позитивне відношення і эмпатию клієнта.

Конгруентність. За наявності сприятливого клімату клієнти менше нужда­ются в оборонній позиції і в зовнішній пошані. Поступово клієнти начина­ют частіше ризикувати, розкриваючи себе перед консультантами, не дивлячись на можливу хворобливість такого самораскрытия. Консультанти, які приймають клієнтів і високо цінують їх право бути дійсно самими собою, дозволяють їм поділитися тією частиною себе, яку вони вважають такими, що бентежить, «неправильною» або лякаючою. Консультанти також надають клієнтам можливість поділитися тією частиною самих себе, яка їм подобається, і при цьому не засуджують таку відвертість. У міру розвитку стосунків між консультантом і клієнтом може виникнути взаємна конгруентність, яка полегшує для кожного з них підтримку щирих отно­шений. Для деяких клієнтів ці стосунки можуть вийти за свої межі, обратив­шись в глибокий духовний досвід. При здобутті такого досвіду клієнти, як і їх кон­сультанты, досягають стану зміненої свідомості. Ефективне особово-центроване консультування також має на увазі, що клієнти стають більш конгруентними в своїх зовнішніх стосунках.

Безумовне позитивне відношення. Тут я розглядаю відношення клиен­тов швидше до самих собі, ніж до консультантів. Найчастіше клієнти испытыва­ют недолік відчуття власної гідності. Роджерс (Rogers, 1975) запропонував безліч способів, за допомогою яких можна підвищити рівень самоповаги кли­ентов, використовуючи эмпатическое відношення. По-перше, розуміння і прийняття скры­той і неприйнятній частині себе сприяє зникненню у клієнтів відчуження і з'єднанню їх з людським родом. По-друге, неравнодушие консультанта до ис­тинному «Я» своїх клієнтів і високої оцінки їх дозволяють клієнтам думати: «Цей інший індивідуум довіряє мені, вважає, що я заслуговую на увагу. Можливо, я і справді чогось коштую. Можливо, я міг би цінувати себе. Можливо, я міг би викликати інтерес в самого себе» (р. 7). По-третє, відсутність засудження з боку консультантів сприяє тому, що клієнти починають менш різко судити себе.

Дата добавления: 2014-01-04