Музично-ритмічні рухи

ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ РИТМІКИ

Рухи під музику — одна з форм музичного виховання дітей, що доз­воляє їм активно виявити себе в музичній діяльності. Над створенням радянської методики музичного виховання дітей засобами рухів працю­вало, починаючи з найперших пожовтневих років, багато дослідників у галузі дошкільної педагогіки та психології, методистів, музичних ке­рівників дитячих закладів та ін. Методи роботи, обсяг необхідних вмінь і навичок, репертуарний матеріал перевірялись на практиці, уточнюва­лись, удосконалювались.

Систему музичного виховання за допомогою ритмічних рухів, тобто виховання чуття ритму через рух, органічно пов'язаний з музикою, одним з перших розробив ще на початку століття швейцарський музикант і пе­дагог Е. Жак-Далькроз. Активно пропагувала єдність музики і рухів, що в синтезі мають стати засобами фізичного, естетичного, морального виховання дітей, сла­ветна американська танцівниця Айседора Дункан. Найважливішим в рухах Дункан вважала щирість, безпосередність, грацію і невимушеність.

В подальші роки вирішальну роль у становленні та утвердженні радянської системи музично-ритмічного виховання відіграли вітчизняні вчені та педагоги. Серед них помітне місце належить Н. Александровій, М. Румер, О. Коноровій. Ґрунтовні наукові дослідження в галузі до­шкільного музично-ритмічного виховання провели Н. Ветлугіна, О. Кенеман, М. Палавандишвілі та ін.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МУЗИКИ І РУХІВ

Рухи органічно пов'язані з музикою, під яку їх виконують. Вони по­винні розкривати її зміст, відповідати характеру, формі, динаміці, темпу й ритмові музичного твору. Це можливо лише при умові, якщо діти ви­конують "рухи не механічно, а свідомо. Цю важливу думку підкреслю­вала відома радянська балерина Г. Уланова: «Коли б і в якому б балеті мені не доводилось танцювати, я завжди прагнула усвідомити рухи, з яких складається танець». Водночас рухи спонукають до свідомого сприйняття музичного твору. А музика, в свою чергу, стає зрозумілішою і легше сприймається, надаючи рухам особливої виразності, чіткості, рит­мічності.

Органічна єдність музики і рухів необхідна і природна. К. Станіславський наголошував, що як у співах, так і в русі треба досягати повної відповідності з музикою. Переконливим свідченням дієвості цього поло­ження є високий артистизм майстрів балету Г. Уланової, О. Лепешинської, М. Плісецької та ін.

Музично-ритмічні рухи сприяють всебічному розвитку дитини. Святкові—шикування, національні танці, інсценівки, хороводні. ігри із співом формують моральні якості дошкільників.

Беручи активну участь в іграх, вправах, танцях, підготовці до свят, дошкільники набувають найрізноманітніших знань про життя, що їх ото­чує, розвивають творчу уяву та мислення, спостережливість, здатність орієнтуватися в просторі й часі. Ігри й танці привчають дітей до колек­тивних дій, сприяють вихованню почуття колективізму, дружби, това­риськості, взаємної поваги. На заняттях у дітей формується характер, воля, наполегливість, вміння мобілізувати свої сили, зосередити увагу, проявити спритність, кмітливість, розумову активність.

Рухи під музику зміцнюють дитячий організм. Задоволення, щ₀ йо­го дитина дістає в процесі гри, завжди супроводжується значними фізіо­логічними змінами в її організмі, покращується дихання і кровообіг. Веселі ігри й танці збуджують, нервову систему і викликають посилену діяльність вищих відділів головного мозку, пов'язаних з асоціативними інтелектуальними та вольовими процесами.

Музично-ритмічні рухи сприяють формуванню моторики, поліпшу­ють осанку. У дітей з'являються такі якості рухів, як легкість, польотність, пружність, спритність, точність, швидкість та енергійність. Завдя­ки музиці рухи дошкільників набувають емоційного забарвлення, стають більш чіткими, виразними і красивими. Веселі ігри й танці необхідні ді­тям не тільки для розваги, а й для їхнього фізичного, розумового, морального й естетичного розвитку. Керуючи іграми й танцями, музичному керівнику і вихователю треба всіляко сприяти розвиткові дитячої ініціа­тиви, творчості, винахідливості.

Заняття ритмікою допомагають дітям полюбити музику, сприяють розвитку емоційного реагування на музику, загострюють сприйняття, розвивають музичний слух та чуття ритму, збагачують дітей новими му­зичними знаннями, розширюють їхній музичний кругозір, розвивають творчу уяву та мислення.

Змістом музично-ритмічного виховання є розвиток у дітей активно­го, свідомого сприйняття музичних творів, вироблення у них вмінь пере­давати в рухах зміст і характер музики. Цих вмінь дошкільники набу­вають під час виконання танців, музичних ігор і вправ, що становлять єдину систему, за допомогою якої здійснюється музично-ритмічне вихо­вання дітей.

Усі музично-ритмічні рухи повинні відповідати змістові й формі му­зичних творів, під які вони виконуються. Репертуар для занять має від­значатися високими художніми якостями. Хороводи та інструментальна музика повинні бути яскравими, з чіткою побудовою, приємною мело­дією, простою гармонією та виразними динамічними відтінками.

Необхідно, щоб музичні твори були дохідливими. Це дасть можли­вість дітям у найпростіших рухах передати характер музики, найяскра­віші її елементи, допоможе глибше сприйняти й усвідомити зміст твору.

В іграх для дошкільників молодшої групи використовується музика, контрастна за регістром, темпом, динамікою. Вона легше сприймається дітьми, сприяє кращому виконанню певних музичних завдань, як в іграх «Дідусь-садівник і козенята» (музика О.Гедіке), «Прогулянка і дощик» (музика А.Філіпенка).

Українські та російські народні танці за формою, як правило, двочастинні. На першу частину діти бігають або ходять по колу, па другу — послідовно виконують нескладні рухи — тупотіння, плескання, кружлян­ня (наприклад, «Веселий танець», «Танець парами»).

У кожній наступній віковій групі програмові завдання і музичний матеріал ускладнюються. Діти вчаться рухатись, відображаючи менш контрастні зміни динаміки (голосно, помірно, тихо), регістрів (високий, середній, низький), переходи від помірного до повільного або швидкого темпу. Використовуються переважно тричастинні музичні твори (напри­клад, гра «Зайці та лисиця»).

Навчаючи дітей музично-ритмічних рухів, слід виховувати в них руховій діяльності дітей рухи є засобами вираження думок, почуттів, образів. Тому чим активніше, емоційніше дитина сприймає музику, тим виразності.

В програмі музично-ритмічного виховання значна увага приділяєть­ся розвитку природної виразності рухів дитини. Як відомо, в музично-руховій діяльності дітей рухи є засобами вираження думок, почуттів, образів. Тому чим активніше, емоційніше дитина сприймає музику, тим виразніше вона буде рухатись, танцювати.

У збереженні природних, невимушених рухів значну роль відіграє виникнення у дітей правдивих почуттів та їхній розвиток. Навчання при­родних рухів вимагає великої уваги. Поряд з цим проводиться робота по розвитку дитячої творчості. Методику розвитку музичної творчості в процесі музично-ритмічних рухів у дошкільних закладах розробила Н. Ветлугіна.

В процесі ігрової діяльності формується творча уява дитини, виявля­ються її ініціатива і вигадка. Дошкільники передають характерні особ­ливості персонажів, створюють цікаві композиції танців, побудови ігор, інсценують пісні. Для цього вони використовують різноманітні вира­жальні засоби — мову, рухи, міміку, спів. Вони вірять глибоко і щиро в те, що зображають. К. Станіславський вважав, що артистові належить вчитися грати у дитини. «От коли ви дійдете в мистецтві до правди і віри дітей в їхніх іграх, тоді ви зможете стати великими артистами» ².

Творчий розвиток дошкільників залежить від того, як зуміє музич­ний керівник спрямувати їхню діяльність. Тому педагог повинен мати відповідну підготовку в цій галузі й уважно стежити за кожною дити­ною, щоб забезпечити прояв її ініціативи, творчості, винахідливості в іграх і танцях, на заняттях і в повсякденному житті.

У процесі музично-ритмічного виховання необхідно здійснювати та­кі завдання:

а) навчати дітей узгоджувати рухи з характером музики, найяскра­вішими засобами музичної виразності, ритмічно, виразно рухатися, гра­ти в музичні ігри, водити хороводи, танцювати як на заняттях, так і поза ними;

б) розвивати чуття ритму, яке полягає в тому, що діти відчувають у музиці ритмічну виразність, відгукуються на неї і передають її в ру­хах;

в) розвивати художньо-творчі здібності, які можуть виявлятися у дошкільників в тому, що вони самі шукають способи відображення іг­рового образу, вигадують, комбінують танцювальні рухи, пропонують зміни в танках, з власної ініціативи танцюють, водять хороводи поза заняттями.

ХАРАКТЕРИСТИКА МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ РУХІВ

Дата добавления: 2014-01-04