Електронно-цифрова форма договору

Правове забезпечення електронної комерції

Перехід у «віртуальний простір» привів до винаходу електронного підпису, а також порушив питання, чи можлива оцінка договорів (контрактів) на відстані?

Зрозуміло, що всі угоди укладаються з використанням до­говорів, в данному випадку, електронних. Договори займа­ють центральне місце в регулюванні відносин між юридич­ними і фізичними особами в різних сферах діяльності (купівля-продаж, перевезення і т. д.). З переносом угод у «віртуальний світ» їхні цивільно-правові функції не зміню­ються, але при цьому виникає ряд проблем, що стосуються укладання, зміни і припинення договорів, форми договору.

Так, згідно статті б Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», договір укладається в простій пись­мовій формі. Невідповідність форми спричиняє недійсність договору. У зв'язку з цим виникає питання про визнання юридичної чинності

Розвиток комп'ютерної мережі Інтернет приводить до виникнення нових правових явищ, що відбивають специфіку її діяльності. Одним з таких явищ є договори, укладені в електронно-цифровій формі. Наприклад, договір про надання Інтернет послуг (провайдерский договір), договір оренди дискового простору на комп'ютері провайдера (договір хостингу), а також традиційний договір закупівлі-продажу, який обслуговує електронну торгівлю й ін. Укладання договорів в електронно-цифровій формі починає здобувати масовий ха­рактер. Це пов'язано з дуже бурхливим розвитком мережі Інтернет і електронної комерції. На сьогодні, розгляд питан­ня про форму угод, укладених в електронному вигляді, є дуже актуальним і становить великий інтерес для дослідження.

Норми, що регулюють форму договорів, знаходяться в Цивільному кодексі України: у статті 15 («Правочини»), 52 («Укладання, зміна і розірвання договоровів»), а також в окремих статтях, присвячених видам договорів. У кодексі означена двочленна розподілова форма договорів (угод). Відповідно — це договори усні та письмові, а в межах письмових — чинні в простій або нотаріальній формі.

У зв'язку з викладеним і об'єктивним існуванням угод, ук­ладених в електронному вигляді, виникає безліч не вирішених теоретичних і прикладних правових питань, пов'язаних з цими договорами. Мабуть, договори, укладені в електронно-цифровій формі, варто відносити до розряду письмових угод. Тут слово «письмові» варто розуміти як інформацію, викладену за допо­могою букв, але її носієм виступає не традиційно застосовува­ний папір, а інший, специфічний, комплексний об'єкт. Елек­тронно-цифрова форма є видом письмової угоди, відповідає всім її ознакам з урахуванням специфіки мережі Інтернет.

Таким чином, електронно-цифрова форма договору

представляє вираження волі учасників угоди шляхом скла­дання електронного документа, що відбиває зміст угоди і скріпленого електронно-цифровими підписами осіб, котрі укладають угоду.

При цьому відкритим залишається питання можливості ідентифікації сторін договору, укладеного в електронному вигляді. Визначити, що договір підписаний дійсно тими особами, котрі позначили себе в мережі Інтернет можливо лише за допомогою електронно-цифрового підпису. У зв'язку з цим, сьогодні дуже гостро стоїть проблема роз­робки і прийняття Закону «Про електронно-цифровий підпис». Прийняття цього правового документа дозволило б додати стійкість договірним відносинам, що виникають у глобальній мережі Інтернет.

Цивільний кодекс (ЦК) України містить норми, що згаду­ють про застосування електронно-цифрового підпису при здійсненні угод. У статті 198 ЦК України визначено, що ви­користання при здійсненні угод факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого ана­лога власноручного підпису допускається у випадках і в по­рядку, передбачених законом, іншими правовими актами або угодою сторін. Однак тут дотримана визначена обе­режність: використання цього способу визнається припусти­мим, якщо в законі, іншому правовому акті або угоді сторін буде установлена сама можливість подібних підписів і визна­чений їхній порядок. Порушення хоча б однієї з цих вимог може служити достатньою підставою для заперечування до­говору. Електронно-цифровий підпис є лише елементом еле­ктронно-цифрової форми договору.

У червні 2003 року був прийнятий Закон України про еле­ктронний підпис2 та Закон України про електронний доку­ментообіг3. Зауважимо, що ці два закони доповнюють один одного тому, що електронно-цифровий підпис є одним з елементів електронного договору, але інші елементи елек­тронного договору починають працювати після приняття ци­фрового електронного договору, положення про який регу­люються Законом про електронний документообіг.

2 Закон України від 22.05.2003, № 852-IV «Про електронний цифровий підпис».

1 Закон України від 22.05.2003 № 851-IV „Про електронні документи та Міжнародна інформація”

Електронний підпис — це завершальний етап електронного договору, він закріплює взаємну згоду сторін, що укладають певний договір. Електронна форма договору представляє собою вираження волі усіх учасників угоди шляхом складання електронного документу, який відзеркалює зміст цієї угоди.

Дата добавления: 2014-01-04