Основні принципи гомеопатії

У рамках загальної медицини гомеопатію можна визначати, як регуляційну терапію. Основні принципи гомеопатичного лікування:
- підкреслювання індивідуальної картини хвороби;
- порівняння симптомів від дії ліків з індивідуальною картиною хвороби(принцип подібності);
- застосування безмежно малих доз ліків, які викликають достатні сили цілющої реакції в організмі;
Фундаментальним принципом гомеопатії є закон подібності(«Схоже лікуй схожим» - «Similis similibus curantun»). Згідно цього закону, хворобливі явища лікуються тими речовинами в малій дозі, які у великих дозах здатні викликати аналогічні явища у здорових людей. Схожі і з симптомами ліки називають «симіле» - безмежно малі дози ліків, що зберігають лікувальну дію, майже не викликаюси побічних явищ. Згідно цього закону опіум (в малих дозах) лікує закреп, кава знімає серцебиття у збуджених людей. Широко відомо, що рентгенівські і радіоактивні випромінювання є канцерогенами, але в той же час використовуються для лікування пухлин.
При випробовуванні ліків Ганнеман помітив, що вторинна їх діяє результатом включення захисних механізмів сил організму. При первинній дії ліків спостерігались симптоми, що відображають обидва механізми: і пошкоджуючої дії агента і захисну реакцію організму. Він прийшов до висновку, що лікування за законом подібності підвищує захисні сили організму, оскільки симптоми хвороби є головним чином симптомами захисту.
Гомеопати виходять із розуміння хвороби, як суми захисно-пристосованих механізмів.
Поняття «симптом» включає в себе не тільки ті прояви хвороби, які турбують хворого і на які він жаліється, не тільки структурні зміни, які можна спостерігати, але і особливі індивідуальні ознаки, властиві конкретному пацієнту, не пов’язані із самою хворобою.
Сукупність симптомів являє собою їх спільність, в якій всі елементи зв’язані між собою. Лікувальна дія повинна вплинути на весь організм, а не на окремі симптоми або захворювання. Тому подібність в гомеопатії розуміється як відповідність або аналогія лікарської картинки всім тим явищам, які спостерігаються в організмі. Наприклад, хворий страждає однією хворобою і лікувати його бажано одним подібним препаратом на кожному етапі.
Ефект закону подібності базується на індивідуальній чутливості хворого до відповідного препарату Малі дози ліків. Готуються гомеопатичні ліки шляхом розтирань діючої речовини з молочним цукром, розведення в спиртово-водному розчині або дистильованій воді і подальших розведеннях. Реакція організму на малі дози лікарських речовин може пояснюватися готовністю організму до неї. В клініці доводилося спостерігати, що хворий організм чутливіший до ліків, ніж здоровий. Оскільки організм є саморегулюючою системою до факторів, що сприяють нормалізації фізіологічних процесів, які протікають в ньому, хворий організм повинен бути більш чутливий, ніж здоровий.
Щоб подібні ліки мали лікувальний ефект, їх необхідно готувати шляхом поєднання серійних розведень і енергійного струшування; чим вище розведення, тим більшу активність мають ліки (принцип потенціонування).
В 1968 р. Г.Н. Шангин-Березовський, С.А. Молоскін, О.С. Рихлецька, використовуючи мікро дози супермутагенів для стимуляції росту і розчитку різних видів рослин і тварин «не раз спостерігали випадки, коли менша доза мала більш сильний позитивний ефект. Так розведення нітрозодиметилсечовини 10^-10 мало більший ефект, ніж 10^-6». Це ж стосувалося проростання насіння ялини і томатів. Такий самий ефект спостерігався і при застосуванні п-амінобензойної кислоти для збільшення за плідності свиноматки і живої маси поросят.
Ефект струшування відмічається клінічно при лікуванні хворого. Н.Н. Кравцов у своєму експерименті з адреналіном спостерігав, що розчини в підігрітому вигляді мають кращу дію на судини ізольованого вуха кролика. Тому підігрівання може бути аналогом струшування.
Принцип алопатичної медицини (протилежне виліковується протилежним), коли від гарячки дають жарознижуючі засоби, а від бактерій – антибіотики, приводить до блокування реакцій організму на хвороботворний агент, людина одержує рівновагу, досягнуту штучним шляхом. Тому створюються умови для хронічних захворювань.
У гомеопатії лікар виходить із подібності між картиною хвороби і картиною ліків, що не пригнічує, а стимулює внутрішні природні сили організму в боротьбі з хворобою.

Дата добавления: 2014-01-04