Сутність сукупного попиту та сукупної пропозиції

ЛЕКЦІЯ 16. Модель сукупного попиту та сукупної пропозиції. Споживання, заощадження та інвестиції.

Практичні завдання

Задача №1 Побудуйте графік залежності провідності напівпровідника від температури.

Задача №2 Два заряди один із яких в чотири рази більший від другого, находячись в вакуумі на відстані 0,1м взаємодіють з силою 10 Н. Визначте Значення дивергенції.

ЛІТЕРАТУРА

Основна: [1].

Додаткова: [1,2].

1. Сутність сукупного попиту та сукупної пропозиції.

2. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

3. Споживання і заощадження. Інвестиції як компонент сукупних витрат.

Сукупний попит – це представлені на ринку в грошовій формі потреби населення, підприємств і держави. Він визначається як реальний обсяг національного виробництва, що приватні споживачі, підприємства і держава готові купити при різноманітних можливих рівнях цін. Сукупний попит включає:

1. Попит населення на товари і послуги, так звані споживчі витрати.

2. Попит підприємців на засоби виробництва – інвестиційні витрати.

3. Закупівля державою товарів і послуг, тобто державні витрати.

4. Витрати на "чистий" експорт – різниця між експортом і імпортом.

Оскільки сукупний попит може бути представлений як загальна сума індивідуальних попитів у всій національній економіці на кінцеві товари і послуги, для нього характерні ті ж закономірності, які визначають попит на окремий товар або послуги. Так, на сукупний попит впливають у першу чергу реальний обсяг виробництва і рівень цін. Крива сукупного попиту АД має таку ж форму, що й крива індивідуального попиту.

За інших рівних умов залежність між реальним обсягом виробництва, на який є попит, і загальним рівнем цін буде оберненою.

Р

Р1

Р2

АД

Q

Q1 Q2

Рисунок 4.1 – Крива сукупного попиту

Чим нижчий загальний рівень цін, тим більший обсяг вироблених товарів і послуг буде придбано як усередині країни, так і за кордоном. І навпаки, з підвищенням рівня цін сукупна потреба в товарах і послугах зменшиться. Така залежність пояснюється дією цінових чинників, до яких належать:

1. Ефект процентної ставки. При сталості грошової маси в країні з підвищенням цін на товари і послуги споживачам і підприємцям для тих же покупок потрібна буде більша, ніж раніше, кількість грошей. Збільшення попиту на гроші при незмінній грошовій масі призведе до росту ціни на них, тобто до зростання процентної ставки. При високій ставці споживачі і підприємці будуть брати менше кредитів, що призведе до скорочення їхніх витрат і, отже, сукупного попиту.

2. Ефект багатства або реальних касових залишків. Підвищення цін на товари і послуги веде до зниження купівельної спроможності накопичених фінансових активів, якими володіють домогосподарства. Прагнучи зберегти своє багатство, споживачі зменшують витрати і збільшують заощадження. Це призводить до скорочення сукупного попиту.

3. Ефект імпортних закупок. Підвищення цін на вітчизняні товари веде до скорочення їхнього експорту і росту імпорту більш дешевих іноземних товарів. У силу цього зменшується попит на вироблені в країні товари і, отже, скорочується сукупний попит. І навпаки, зниження рівня цін підвищує сукупний попит як усередині країни, так і за кордоном.

Зміна цінових чинників призводить до руху уздовж по кривій попиту вгору або вниз.

На сукупний попит впливають і нецінові чинники, які зміщують криву сукупного попиту вправо або вліво.

Р

АД1

АД

АД2

Q

Рисунок 4.2 – Вплив нецінових чинників на величину сукупного попиту

До них належать:

1. Зміни споживчих витрат. Їх динаміка визначається змінами прибутків або добробуту споживача; очікуваннями споживача (наприклад, очікування росту цін збільшує попит на товари); змінами податкових ставок (підвищення податків зменшує споживчі витрати і сукупний попит, а зниження – збільшує); заборгованістю споживача (високий рівень заборгованості, що утворився внаслідок попередніх покупок у кредит, може змусити споживача скоротити сьогоднішні витрати, щоб виплатити наявні борги, і навпаки, коли заборгованість споживача відносно невелика, він готовий збільшити свої сьогоднішні витрати, що призводить до збільшення сукупного попиту).

2. Зміни в інвестиційних витратах. Вони залежать від технології (впровадження нових технологій має тенденцію до стимулювання інвестиційних витрат і збільшує попит на засоби виробництва); розміру податків з підприємств; очікуваних прибутків від інвестицій; рівня процентних ставок; надлишкових потужностей (збільшення надлишкових потужностей зменшує сукупний попит).

3. Зміни в державних витратах. Збільшення державних закупок призводить до зростання сукупного попиту, а зниження – до зменшення сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий експорт. Сукупний попит залежить від витрат на чистий експорт, тому що із збільшенням експорту підвищується і сукупний попит, а зі зменшенням він знижується.

5. На сукупний попит впливає зміна валютних курсів. Якщо курс на власну валюту зростає, то країна може більше закупити іноземних товарів, а це веде до росту сукупного попиту.

Сукупна пропозиція – це певна кількість товарів і послуг, пред'явлених для продажу підприємницьким і державним секторами, або рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Сукупна пропозиція залежить від рівня цін. Вищі ціни створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і їх пропозиції для продажу. Нижчі ціни викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства пропонують на ринок, є прямою, або позитивною.

Р

АS

Q

Рисунок 4.3 – Крива сукупної пропозиції

При зміні ціни рух відбувається уздовж кривої сукупної пропозиції.

На сукупну пропозицію, крім цінового чинника, впливають також і нецінові чинники. Їх зміна призводить до зсування кривої сукупної пропозиції вправо або вліво.

1. Зміни продуктивності. Продуктивність вимірюється як відношення реального обсягу виробництва до загальних витрат. Тому збільшення продуктивності означає, що при наявному обсязі ресурсів або витрат можна одержати більший реальний обсяг національного виробництва. Збільшення національного виробництва, обсягу виробництва продукції веде до збільшення сукупної пропозиції. За інших рівних умов взаємодія таких чинників, як використання великої кількості механізмів і обладнання в розрахунку на одного робітника, удосконалення виробничої технології, підвищення кваліфікації робочої сили, удосконалення форм підприємств, призводить до зростання продуктивності і збільшення сукупної пропозиції.

2. Зміни цін на ресурси. За інших рівних умов підвищення цін на ресурси призводить до збільшення витрат на одиницю продукції і скорочення сукупної пропозиції. При зменшенні цін на ресурси знижуються витрати, збільшується сукупна пропозиція. На ціни ресурсів впливають наявність внутрішніх ресурсів, ціни на імпортні ресурси і кон'юнктура ринку.

Р АS2 АS АS1

Q

Рисунок 4.4 – Вплив нецінових чинників на обсяг сукупної пропозиції

3. Зміни правових норм. Цей чинник може змінити витрати на одиницю продукції і впливати на сукупну пропозицію. Існують дві категорії таких змін: зміна податків та субсидій і державне регулювання. Збільшення податків з підприємств може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію. Субсидії бізнесу, у формі прямих платежів фірмі або зниження податкових ставок, зменшують витрати виробництва і збільшують сукупну пропозицію. Державне регулювання, як правило, збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зменшує сукупну пропозицію.

Форма кривої пропозиції по-різному розглядається класиками і кейнсіанцями. Так, зміни розміру сукупної пропозиції під впливом того самого чинника можуть бути неоднаковими, що обумовлено тим, який період (короткостроковий або довгостроковий) береться до уваги. Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді і виходить із таких умов:

1. Обсяг виробництва обумовлений тільки кількістю чинників виробництва і наявної технології і не обумовлений рівнем цін.

2. Зміни використовуваних чинників виробництва і технології здійснюються повільно.

3. Економіка функціонує при повній зайнятості чинників виробництва, і, отже, обсяг виробництва дорівнює потенційному.

4. Ціни і номінальна заробітна плата гнучкі, їхні зміни підтримують рівновагу на ринках.

У таких умовах крива пропозиції буде вертикальна.

Кейнсіанська модель трактує економіку в короткостроковому періоді. Короткострокова крива пропозиції виходить із таких умов:

1. Неповна зайнятість в економіці.

2. Ціни на товари і номінальна заробітна плата жорсткі.

У цих умовах крива сукупної пропозиції горизонтальна.

В результаті поєднання цих двох підходів крива сукупної пропозиції буде мати наступний вигляд (рисунок 4.5).

Р АS

1

Q

Рисунок 4.5 – Крива сукупної пропозиції с точки зору кейнсіанської і класичної теорії

Дата добавления: 2014-01-04