Основні принципи побудови методик визначення стійкості волокон і ниток до стирання

В даний час немає єдиних стандартних методів випробувань. Тому при порівняльній оцінці стійкості до стирання волокон і ниток слід мати на увазі, що з підвищенням натягнення зразка збільшується його тиск на абразив, а це знижує стійкість до стирання. Оцінка стійкості до стирання для ниток різних видів і лінійної щільності повинна даватися при однакових абсолютних, але не відносних навантаженнях на зразок і виражатися числом циклів стирання до руйнування, що приходяться на одиницю маси або одиницю площі поперечного перетину.

Враховуючи велике розсіювання результатів випробувань при стиранні нерівномірних натуральних волокон, останні іноді відбирають не за принципом випадкової вибірки, а випробовують лише волокна модальної групи. Для цього волокна, наклеєні в паперові рамки (для зручності заправки в прилад), заздалегідь досліджують під мікроскопом і вибирають з них волокна модальної тонина (шерсть) або певної зрілості (бавовна). Така методика дозволяє краще виявити вплив різних поверхневих обробок на стійкість одних і тих же волокон до стирання.

При виборі абразиву слід враховувати, по-перше, малу його стираність і, по-друге, відповідність характеру стирання в лабораторних умовах характеру стирання у виробничих умовах. Останнє можна встановити після мікроскопічного дослідження місць руйнування витертих волокон і ниток.

Термін зміни абразиву може бути визначений з графіка залежності числа циклів до руйнування зразків одного виду від сумарного числа циклів роботи абразиву. З мал. 5 видно, що в зоні АВ стан абразиву приблизно однаковий, а потім в результаті пришліфовування його стираюча дія стає менш інтенсивною. Тому число циклів пі до руйнування зразків зростає (зона ВС), внаслідок чого абразив повинен бути змінний.

1- Рис.5 Графік залежності кількості циклів до руйнування випробуваних зразків від сумарної кількості циклів роботи абразива: 1 - досліджуваний зразок|взірець|; 2 - еталонний зразок|взірець|  

Іноді визначають відносну стійкість до стирання:

i₀ = n _і/n _а (1)

де n _і — число циклів до руйнування досліджуваного зразка|;

n _а — число циклів до руйнування еталонного зразка|.

Порівняльна оцінка зносостійкості по величині заснована на припущенні, що при зносі самого працюючого абразиву величини ni і nа збільшуються пропорційно без зміни величини i _o. Добре відображають знос і зносостійкість кінетичні характеристики властивостей, які дають уявлення не лише про початкове значення властивості, але і про його зміну в процесі експлуатації, при стиранні на приладі і т.п.

Просто і наочно кінетичні характеристики виражаються графічно у вигляді кривих залежності їх міцності Рр від числа циклів стирання щ. По кривих визначають найважливіші критерії зносостійкості: теоретичний термін служби матеріалів при Рр = 0, а також практичний термін служби, якщо відома мінімальна допустима в експлуатації міцність pp. mm- Цікаво відзначити, що можливі випадки, коли матеріал з вищою початковою міцністю має менший термін служби, оскільки являється менш стійким до стирання. Це підтверджує цінність кінетичних характеристик, що дають повнішу оцінку матеріалу, проте їх практичному використанню важко тривалістю їх визначення. В деяких випадках залежність Рр від ni виражають аналітично у вигляді емпіричного рівняння Pp = f(ni).

При випробуваннях результати, одержані| по окремих пробах, в цілях їх узагальнення піддаються математичній обробці— знаходженню середніх, помилок досліду і т.п. В цих випадках рекомендується вести обробку на ЕОМ «Іскра-226», використовуючи алгоритми, приведені в додатку. Алгоритми, приведені в додатку, розроблені Н. Б. Мітрохиним і А. М. Піотровськім.

Дата добавления: 2014-01-04